КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 07/5026/174/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсакової  Г.В.

суддів:            Кондес  Л.О.

          Тищенко  А.І.

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача: Тітаренко Д.І. – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3. – директор

від третьої особи: ОСОБА_2 – за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року

по справі          № 07/5026/174/2011 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом          Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня”

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Смілянська міська рада

про розірвання договору, виселення з приміщення, стягнення 13806,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Смілянська міська рада про розірвання договору оренди від 12.09.2002р., виселення відповідача з займаного приміщення та стягнення 13806,63 грн., з яких 13499,05 грн. заборгованості з орендної плати, 307,58 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.03.2011р. позов задоволено повністю. Розірвано укладений між відділом комунальної власності та господарського аналізу виконавчого комітету Смілянської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” договір оренди від 12.09.2002р. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” з приміщення площею 149,6 кв.м по вул. Свердлова,108 у м. Сміла Черкаської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” на користь Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради 13 499,05 грн. боргу, 307,58 грн. пені, 223,07 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, з Товариство з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2010р. по справі № 07/5026/174/2011 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми  матеріального  та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 14.04.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р., у зв’язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М.  у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя – Корсакова Г.В., судді – Кондес Л.О., Тищенко А.І.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

                    Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи 31 грудня 1998р. між Управлінням економіки та майна міста (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” (орендар) був укладений договір оренди №9, згідно з яким орендодавець надав орендарю, а останній прийняв в строкове платне користування частину приміщення площею 149,6 кв.м. по вул. Свердлова, 108 у м. Сміла Черкаської області для надання побутових послуг населенню (п.1.1..1.2.). Строк дії договору до 01.09.2007р. (п.4.1.).

12 вересня 2002р. Відділ комунальної власності та господарського аналізу виконавчого комітету Смілянської міської ради (орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” (орендар) переуклали договір оренди від 31.12.1998р. №9 в новій редакції (далі –договір).

Згідно з п.1.1.,2.1.  договору орендодавець передає,  а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення площею 149,6 кв.м. по вул. Свердлова, 108 у м. Сміла Черкаської області для надання побутових послуг (перукарня).

Відповідно до п. 4.1. договору термін оренди складає п’ять років з 01.09.2002р. по 01.09.2007р.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення, продовження або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на невизначений строк і кожна із сторін вправі у будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Доказів припинення договору після 01.09.2007р. сторонами не надано.

Розмір орендної плати за майно, що орендується, згідно із змінами від 01.08.2000р. (до договору №9 від 31.12.1998р.) з урахуванням індексів інфляції та ПДВ в цілому складає 215 грн. на місяць (п.5.1. договору). Розмір орендної плати підлягає коригуванню на щомісячний індекс інфляції.

Згідно з п.5.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.5.4. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. При частковій оплаті орендної плати в першу чергу зараховується пеня, потім орендна плата.

Відповідно до п. 6.2.3. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право порушити справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли  одна із сторін систематично порушує умови даного договору і свої зобов’язання.  

Відповідно до п.10.3. договору договір може бути достроково розірваний орендодавцем, якщо орендар не вніс орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

Угодою від 01.12.2003р. сторони внесли зміни до договору оренди від 12.09.2002р., згідно з якими з 01.09.2003р. встановили розмір орендної плати у сумі 777 грн. 20 коп. на місяць з урахуванням ПДВ.

9 грудня 2010р. друга сесія Смілянської міської ради Черкаської області прийняла рішення №2-90/VІ “Про звернення до господарського суду з вимогою про виселення ТОВ ПП “Красуня” з нежитлових приміщень по вул. Свердлова, 108”. Цим рішенням Смілянська міська рада Черкаської області вирішила доручити управлінню економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради звернутися з позовом до господарського суду Черкаської області про виселення ТОВ ПП “Красуня” з нежитлових приміщень по вул. Свердлова, 108.

Листом від 10.12.2010р. №324 Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради запропонувало відповідачу розірвати договір оренди від 12.09.2002р. у зв’язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати. Цей лист згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав 17.12.2010р. і залишив його без відповіді.

В січні 2011р. Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Смілянська міська рада про розірвання договору оренди від 12.09.2002р., виселення відповідача з займаного приміщення та стягнення 13806,63 грн., з яких 13499,05 грн. заборгованості з орендної плати, 307,58 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем  зобов’язань за договором оренди від 12.09.2002р. щодо сплати орендної плати за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з п.1.2 Положення про управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради, засновником  Управління є Смілянська міська рада. Управління є органом місцевого самоврядування і в своїй діяльності підпорядковане виконкому міської ради. Управління є правонаступником прав та обов’язків відділу комунальної власності та господарського аналізу виконавчого комітету Смілянської міської ради.

          Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з  ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

         У відповідності до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

            Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

            Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

            Орендна плата за користування об’єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).   

           Обов’язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату встановленій також  ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу  України.

           Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.12.2008р. у справі №05/1398 затверджено укладену товариством з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” з управлінням економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради, яке є правонаступником відділу комунальної власності та господарського аналізу виконавчого комітету Смілянської міської ради, мирову угоду, згідно з якою відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 24259 грн. 20 коп. станом на 16.12.2008р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.10.2010р. у справі №05/1398, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р., з товариства з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” на користь  управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради стягнуто 31179 грн. 38 коп. орендної плати за період з 17.12.2008р. по 31.05.2010р. та  481 грн. 61 коп. пені.

8 грудня 2010р. сторони провели звірку взаєморозрахунків і підписали акт звірки, згідно з яким станом на 01.12.2010р. заборгованості відповідача перед позивачем складала 64518 грн. 59 коп.

За період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. відповідач не сплатив позивачу за договором оренди від 12.09.2002р. 13499 грн. 05 коп. орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Факт порушення зобов’язань за договором та наявність заборгованості з орендної плати відповідачем не спростовано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 13499 грн. 05 коп. заборгованості по орендній платі правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.4. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. При частковій оплаті орендної плати в першу чергу зараховується пеня, потім орендна плата.

Відповідно п.9.2. орендар несе наступну відповідальність за договором: у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі внесення орендної плати, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої  суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

За прострочення сплати орендної плати у період з 21.07.2010р. по 10.12.2010р. позивач нарахував відповідачу до сплати 307 грн. 58 коп. пені, передбаченої п. 5.4, п. 9.2 договору оренди від 12.09.2002р. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної у вказаний період.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи, здійснений позивачем розрахунок пені є вірним, відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 307 грн. 58 коп. пені.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 6.2.3. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право порушити справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Стаття 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином зобов’язання за чинним договором оренди від 12.09.2002р. щодо сплати орендної плати більше ніж як за три місяці з дня настання строків платежу, що в силу ч. 3 ст. 26  Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. п. 6.2.3., 10.3 договору оренди від 12.09.2002р. є підставою для дострокового розірвання за рішенням суду цього договору оренди на вимогу однієї із сторін. Матеріали справи свідчать, що управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради зверталося з листом від 10.12.2010р. №324 до відповідача в порядку ст. 188 Господарського кодексу України з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди від 12.09.2002р., яка залишилась відповідачем без відповіді.

          Розірвання договору оренди від 09.12.2002р. є підставою для  повернення орендарем орендодавцеві об’єкта оренди.  

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про розірвання договору оренди від 12.09.2002р. та виселення відповідача з займаного приміщення є обгрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що у листопаді 2009р. на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” аудиторською фірмою “Фінансовий адвокат” була проведена перевірка на предмет ідентифікації здійснених цим товариством поліпшень орендованого нерухомого майна: частини приміщень площею 149,6 кв.м. по вул. Свердлова, 108 у м. Сміла Черкаської області. За результати перевірки складено аудиторський висновок від 17.11.2009р., згідно з яким вартість здійснених  товариством з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” невід’ємних поліпшень орендованого майна з урахуванням вартості будівельних матеріалів склала 94217 грн. 75 коп. без ПДВ.

27 жовтня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” звернулося до виконуючого обов’язки голови Смілянської міської ради із заявою про зарахування згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України суми витрат на поліпшення орендованого майна в рахунок погашення заборгованості з орендної плати в сумі 62557 грн. Відповідь на цю заяву відповідачу не надана.

Пунктом п.7.1. договору передбачено, що орендар зобов’язаний не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування майна, що орендується.

Відповідно до п. 8.3. договору здійснені орендарем за власний рахунок віддільні покращення майна, що орендується, є власністю орендаря.

Згідно п.8.4. договору при припиненні дії договору оренди поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок орендаря, якщо вони не можуть буди відокремлені від орендованого майна без заподіяння шкоди залишаються власністю орендодавця.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.  Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Побутове підприємство “Красуня” не надало доказів надання орендодавцем згоди на поліпшення орендованого майна.

Водночас, судова колегія зазначає, що зарахування вартості поліпшень орендованого майна в рахунок плати за користування річчю не є предметом спору у даній справі.

 Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції, всупереч ст.49 ГПК та п.2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” завищено розмір державного мита,  яке повинен відшкодувати відповідач, є необґрунтованими з огляду на таке.

           Згідно з п.п. «а,б» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 «Про державне мито», ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів встановлена в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із  позовних   заяв   немайнового характеру -   5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивачем об’єднано вимоги немайнового і  майнового характеру, а саме, розірвання договору, виселення та стягнення 13806,63 грн. заборгованості згідно договору оренди від 12.09.2002р.

Виходячи з приписів ст. 49 ГПК України та вищевикладеної норми Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 223,07 грн. (138,07 грн. з майнової вимоги та 85 грн. з немайнової вимоги). Державне мито у вказаному розмірі було сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до господарського суду Черкаської області.    

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 р. відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Побутове підприємство „Красуня” на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі № 07/5026/174/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі №  07/5026/174/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи №07/5026/174/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Корсакова  Г.В.

Судді                                                                                          Кондес  Л.О.

                                                                                          Тищенко  А.І.