Справа №  2-189/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року  Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді :                                                              Т.О. Величко

при секретарі:                                                       О.В. Колесникова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та виплату коштів за невикористану відпустку та моральної шкоди суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі ОСОБА_1, звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 15.03.2004 року по 25.11.2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем,  був прийнятий на роботу на посаді водія, та звільнений з займаної посади за ініціативою власника згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Згідно уточненої позовної заяви (а.с.20 т.2) позивач просив суд поновити його на посаді водія ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 63440,00 грн, кошти за невикористану відпустку в розмірі 9000 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

 В судовому засіданні  представник позивача підтримав с уточнені позовні вимоги  та просив  суд позов задовольнити, на підставі пояснень та письмових доказів наданих до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»,  у порядку ст.74ЦПК України належним чином повідомлений  (а.с.59 т.2) свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, заяв про поважні причини неявки до суду не подав, а тому суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності належним чином повідомленого відповідача та ухвалити у справі заочне рішення суду.

Згідно письмових заперечень проти позову ( а.с.26-29 т.1),( а.с.37-40 т.2) відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1,  що підтверджено наказами про зарахування та звільнення, останній працював на  посади водія ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»з 15.03.2004 року по 25.11.2009 року,  (а.с.5,6 ,30,31т.1) та був звільнений за ініціативою власника у порядку п.2 ст.41 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідачем проводилась оплата палива через банківські установи, що підтверджено рахунками ( а.с.36-47 т.1) без зазначення транспортного засобу, та відповідальної особи.

Судом встановлено, що згідно відомості щодо використання паливних матеріалів за період з  жовтня 2008 року по жовтень 2009 року у наявності підписи осіб, у тому числі від імені позивача, які не засвідчені в установленому законом порядку , а тому суд вважає вказані докази неналежними (ст. 58ЦПК України), оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування.

Судом встановлено, що згідно виписок, рахунків-фактури ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»,  проводили оплату ремонтних робіт та купівлю запасних частин на автомобілі LEXUS L470 д.н.з. НОМЕР_1,( а.с.84-112 т.1), відповідальна особа, на яку було покладено обов»язок щодо підтримання вказаного автомобіля у належному технічному стану не вказано.

Судом встановлено, що згідно Договору оренди легкового автомобіля ( а.с.113-115 т.1) Орендодавець фізична особа ОСОБА_2 передав Орендарю: ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд», у тимчасове користування автомобіль марки GMC YUKON  д.н.з.НОМЕР_2  строком на сім місяців від дати набрання чинності до 03.11.2009 року.  

Судом встановлено, що згідно довідки про доходи ( а.с.122 т.1) ОСОБА_1 за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року нараховано заробітну плату у розмірі 29246,26 грн. Докази про виплату цих коштів, відповідачем у справі суду не надано.

Судом встановлено, що згідно довідки ( а.с.123 т.1)  у ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд» профспілковий комітет відсутній.

Судом встановлено, що згідно подорожніх листів ( а.с.125-136 т.1) які складались на один місяць починаючи з квітня 2009 року по жовтень 2009 року вказано, що водій Безвершенко С, мав керувати автомобілем GMC YUKON  д.н.з.НОМЕР_2 , протягом одного місяця за період роботи з квітня 2009 року по жовтень 2009 року, без зазначення встановленого режиму роботи та зазначення завдань водія, час прибуття та час вибуття, залишку пального при виїзді та при повернені, прізвище заправника, показання технічних приладів автомобіля при виїзді з гаражу та повернення до гаражу, час фактичний виїзду із гаражу та повернення до гаражу, що мали бути підписані лікарем, що допустив за станом здоров»я до керування водія транспортним засобом, підписаний механіком, що дозволив виїзд, підпис самого водія ОСОБА_1 який прийняв та здав автомобіль, а також підпис механіка та засвідчений печаткою ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд», а тому суд вказані докази вважає неналежними (ст. 58ЦПК України), оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»в та його робочий час обліковувався у Табеля виходу на роботу за період з березня 2004 року по листопад 2009 року ( а.с.137-230 т.1).

Судом встановлено, що згідно Книги обліку бланків трудових книжок ( а.с.32-33 т.1) позивач у справі ОСОБА_1 отримав трудову книжку 25.11.2009 року.

Судом встановлено, що згідно заяви ( а.с.34 т.1) ОСОБА_1 просив звільнити його з займаної посади за власним бажанням з 25.11.2009 року, згідно резолюції на вказаній заяві надано доручення відділу кадрів «звільнити за статтею за недбалість. Не влаштує так, передати всю справу для оформлення заяви до прокуратури».

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 звертався із скаргою 16.12.2009 року до Генерального директора ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд» про зміну формулювання звільнення, та невиплату заробітної плати при звільненні ( а.с.35 т.1).

Судом встановлено, що згідно Висновку №1\10452 ( а.с.233 т.1) від 22.04.2010 року розраховано норма витрати палива для автомобіля GMC YUKON  з двигуном з робочим об»ємом 5300 куб.см.,потужністю 212 кВт, 4-ступінчатою АКП, повноприводного, спорядженою масою 2350 кг становить 16,4 літри бензину на 100 км. де зазначено, що розроблену норму витрат палива, нормативи витрат мастильних матеріалів, а також коригуючи коефіціенти GMC YUKON  , що враховують дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори необхідно ввести в дію наказом по підприємству. Вказаний висновок суд оцінює, як неналежний доказ (ст. 58ЦПК України), оскільки він не містять інформації щодо предмету доказування, складений після припинення трудових відносин між сторонами у справі, не підтверджений іншими доказами, а саме закріплення за ОСОБА_1 будь якого автомобіля наказом по підприємству, та затвердження норм витрат паливних матеріалів ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»в період роботи ОСОБА_1 на займаній посаді, розроблені та прораховані маршрути водія ОСОБА_1 на відповідному автомобілі, зазначені у подорожньому листі за кожний день роботи ОСОБА_1, приймання та здачі автомобіля із відомостями передбаченими у подорожньому листі, та витрати палива, а також у справі відсутні докази щодо технічних характеристик автомобіля GMC YUKON  д.н.з.НОМЕР_2, і чи відповідають його технічні характеристики автомобілю вказаному у висновку.

Судом встановлено, згідно Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.41-41 т.2) за результатами звернення ОСОБА_1 щодо підробки  документів службовими особами ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд», у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст..191 КК України відносно ОСОБА_1 відмовлено.     

Згідно Постанови про порушення кримінальної справи від 25.03.2011 року ( а.с.63 т.2) за заявою ОСОБА_1 порушено кримінальну справу по факту підробки невстановленими особами, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358КК України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, що крім підстав передбачених ст.40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, у тому числі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених на пунктами 2 і 3  ст.41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги ст.ст.148,149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюється. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір»я ( п.2 ст.41КЗпП України) суд може визнати обґрунтованими, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому органу підстави для втрати до нього довір»я. При встановлені у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір»я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов»язані з їх роботою.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач у своїх запереченнях проти позову  зазначав, що у 2007 році на автомобілі на якому працював ОСОБА_1 сплачено велику вартість технічного обслуговування автомобіля LEXUS L470 д.н.з. НОМЕР_1, а тому такі великі витрати давали відповідачу підстави щодо втрати довіри до позивача ОСОБА_1, а також щодо великих витрати  на паливні матеріали для обслуговування автомобіля GMC YUKON  д.н.з.НОМЕР_2, натомість відповідач не повідомив суд, яким чином та на підставі якого документу на ОСОБА_1 було покладено обов»язок щодо контролю за технічним станом автомобілів та витрати паливних матеріалів, та з яких підстав керівництво ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд», головний бухгалтер, проводили оплату таких витрат, не перевіряючи обставин необхідності проведення ремонтних робіт та не контролюючи витрати паливних матеріалів, та не оформлюючи належним чином подорожніх листів.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів поданих відповідачем в заперечення позовних вимог, доказів наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, до суду  відповідачем у справі не подано доказів у порядку ст.ст. 57-60 ЦПК України, а також не повідомлено у порядку ст. 61 ЦПК України про підстави звільнення від доказування, щодо встановлення факту діянь ОСОБА_1, які б давали підстави для прийняття рішення відповідачем про звільнення позивача ОСОБА_1 за ст.41 п2 КЗпП України, оскільки письмові докази на які посилався представник відповідача у письмових запереченнях проти позову, спростовані доказами наданими представником позивача у справі.

Відповідачем на надано суду доказів  про покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності за збереження автотранспорту, використання паливних матеріалів. Подорожні листки складалися із порушеннями за місяць, а не за день роботи ОСОБА_1 у яких не були вказані всі відомості, а також з якими не був ознайомлений сам ОСОБА_1 та не засвідчені печаткою підприємства.

Відповідачем у справі не надано суду письмових доказів (платіжна відомість, платіжне доручення, тощо) щодо перерахування або про виплату ОСОБА_1 остаточного розрахунку та виплати компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 01.11.2005 року по день звільнення у кількості 97 календарних днів, згідно наказу №72-К від 25.11.2009 року( а.с.31 т1).

Відповідно до ст.ст. 117,117 КЗпП України при звільнені працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства,установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство,установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 237? КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушення права власності у тому числі у порушення нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунки з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Представник позивача зазначав, що відповідач своїми неправомірними діями порушив трудове законодавство, звільнив позивача за ст..41 п.2 КЗпП України неправомірно, остаточний розрахунок не провів,   чим своїми діями завдав моральну шкоду, яка виявилась у моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв»язків, подання позову до суду для захисту свого порушеного права, втрати часу та коштів на надання правових допомоги, порушень стосунків з оточуючими людьми, стосунків у сім»ї.

Суд дослідивши матеріали справи, пояснення сторін у справі вважає, що позов доведений та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України  якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору,він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 41, 116, 117, 237?  КЗпП України,  ст.ст. 10, 11, 57-60,  88, 208-209, 212-215,224,228, 294,367 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія ЗАТ «Укржитлобуд»(юридична адреса 03164 м. Київ вул. Генерала Наумова,23\Б, код ЄДРПОУ 22931511.

Стягнути з відповідача ЗАТ «Укржитлобуд»(юридична адреса 03164 м. Київ вул. Генерала Наумова,23\Б, код ЄДРПОУ 22931511 на користь ОСОБА_1,, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер невідомий, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 63 440 (шістдесят три тисячі чотириста сорок чотири) грн.00 коп.,грошову компенсацію за невикористану відпустку  у розмірі 97 днів у розмірі 9000 (дев»ять тисяч) грн. 00 коп. Всього на загальну суму 72 440 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок) грн.00 коп.

Стягнути з відповідача ЗАТ «Укржитлобуд»(юридична адреса 03164 м. Київ вул. Генерала Наумова,23\Б, код ЄДРПОУ 22931511 на користь ОСОБА_1,, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер невідомий, моральну шкоду у розмірі 2000 ( дві тисяч) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині задоволених позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітку.

Стягнути з відповідача ЗАТ «Укржитлобуд»(юридична адреса 03164 м. Київ вул. Генерала Наумова,23\Б, код ЄДРПОУ 22931511  на користь держави державне мито у розмірі 72( сімдесят дві) грн. 00 коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120 (сто двадцять) грн. Всього на загальну суму 192 ( сто дев»яносто п»ять) грн.00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

         Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через  Святошинський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів  з дня його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя:                                                Т.О. Величко