Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 2а-3793/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Свергун І.О.,
при секретарі – Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Свердловського МВ УМВС України в Луганській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України,
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2010 року Свердловський МВ УМВС України в Луганській області звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначив наступне. Громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Узбекистану, Андижанської області, Пахтаабадського р-ну, національний НОМЕР_1, виданий 29.02.1996 року МВС Узбекистан, Андижанської області, Пахтаабадський район, зареєстрований: Узбекистан, Андижанська область, Пахтаабадський район, смт. Коканкишлак, був затриманий 12.03.2011.
Згідно письмового пояснення громадянин ОСОБА_2 прибув в Україну 21.08.2010 через КПП «Червонопартизанськ» до свого знайомого громадянина України ОСОБА_3 Проживав за адресою: Свердловський район, с. Іващенко, на тваринницькій фермі, яка належить ОСОБА_3 Коштами на проживання забезпечував господар ферми, а громадянин Узбекистану ОСОБА_2 займався господарськими роботами, випасом стада, будівництвом та ремонтом ферми.
У грудні 2010 року щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_2 було прийнято рішення про видворення за межі України з забороною в’їзду на 6 місяців, але за межі України відповідач не виїхав.
За порушення правил перебування іноземців в Україні відносно громадянина ОСОБА_2 10.03.2011 було складено адміністративний протокол за ст. 203 КУпАП.
17.03.2011 СГІРФО Свердловського МВ УМВС були підготовлені повторно матеріали про видворення відповідача та прийнято рішення про видворення з закриттям в'їзду в Україну до 28.03.2016 року. Під час перевірки адреси перебування громадянина ОСОБА_2 було встановлено, що з території України він не виїхав.
Громадянин Узбекистану ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виїзду за межі України, в нього відсутні кошти для повернення в Узбекистан, територію України добровільно не покидає. У зв’язку з чим позивач просить примусово видворити громадянина Узбекистану ОСОБА_2 за межі України.
Представник позивача Свердловського МВ УМВС України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі у зв’язку з важким матеріальним становищем, заперечень проти позову суду не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону, Служби безпеки України, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземця та особи без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Відповідно до п. 11 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію затверджених Постановою КМ України №1074 від 29 грудня 1995 року (надалі - Правила), в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися - за паспортним документом і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством України. Згідно з п. 14, п. 19 Правил транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Пунктом 44 Правил встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Судом установлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України 21.08.2010 та на цей час мешкає за адресою: Україна, Луганська область, Свердловський район, с. Іващенко.
Згідно письмового пояснення громадянина ОСОБА_2 він прибув в Україну 21.08.2010 через КПП «Червонопартизанськ» до свого знайомого громадянина України ОСОБА_3 Проживав за адресою: Свердловський район, с. Іващенко, на тваринницькій фермі, яка належить ОСОБА_3 Коштами на проживання забезпечував господар ферми, а громадянин Узбекистану ОСОБА_2 займався господарськими роботами, випасом стада, будівництвом та ремонтом ферми (а.с. 7).
28.03.2011 відносно відповідача громадянина Узбекистану ОСОБА_2 УМВС України в Луганській області було прийнято рішення про видворення за межі України, відповідача було зобов’язано покинути територію України до 28.04.2011 та заборонено в’їзд на територію України до 28.03.2016. Із тексту постанови про видворення від 28.03.2011 убачається, що 23.12.2010 УМВС України в Луганській області вже приймалося рішення про видворення відповідача за межі України з забороною в’їзду в Україну на 6 місяців (а.с. 8).
До цього часу ОСОБА_2 не виїхав з України. Зважаючи на те, що відповідач не не вживав заходів щодо оформлення документів на право постійного проживання в Україні, грубо порушив чинне законодавство щодо прибуття в Україну та подальше перебування іноземців в Україні, у нього відсутні кошти для виїзду з території України, суд приходить до висновку, що відповідач підлягає примусовому видворенню за межі України.
Постанова органу внутрішніх справ не оскаржувалася та є чинною.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постановою, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне звернути постанову до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Свердловського МВ УМВС України в Луганській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України задовольнити повністю.
Примусово видворити за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Узбекистану, Андижанської області, Пахтаабадського р-ну.
Постанова суду звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 травня 2011 року.
СуддяІ.О. Свергун