Справа №2-6/2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                                                                       смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого-судді      Орленко Л.О.,

при секретарі                                              Чернозуб Л.В.

за участю представника позивача                 ОСОБА_1,

розглянувши    у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Веселинове цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_3

про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про оспорювання батьківства. Позивач вказав, що в період з 22 серпня 1992 року по 16 липня 2002 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, в період якого народилися діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в свідоцтвах про народження яких він записаний батьком.

В період розлучення у них з відповідачкою виникали неодноразові сварки, в тому числі з приводу походження їх дітей. Відповідачка йому зраджувала в період сімейного життя та заявляла, що діти у неї народжувалися не від нього, і що аліменти він сплачує на „чужих" дітей. Така поведінка відповідачки давала йому підставу сумніватися в тому, що він є батьком вказаних дітей. В 2004 році він пройшов обстеження в Миколаївському сімейному лікарняно-психологічному кабінеті, за результатами якого встановлено, що він не може бути батьком за станом здоров'я. Тому він звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додавши, що остаточно ОСОБА_2 засумнівався у своєму батьківстві в період розгляду справи про стягнення з нього аліментів у березні 2006 року. Вважають, що підстав для продовження строку позовної давності не має, оскільки у позивача виникли сумніви щодо свого батьківства у 2006 році. Тому просять суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що з 22 серпня 1992 року по 16 липня 2002 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем. У шлюбі народились діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є ОСОБА_2. В період подружнього життя вона позивачу не зраджувала і точно знає, що батьком дітей є ОСОБА_2.

2

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком яких записаний позивач ОСОБА_2 народилися до набрання чинності Сімейним кодексом України (01.01.2004 року). Тому до відносин, які виникли між сторонами слід застосовувати положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був введений в дію з 1 січня 1970 року.

Відповідно до ст.56 КпШС України особа, яка записана як батько дитини в книзі записів народжень, має право оспорити проведений запис протягом року, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Як вбачається з актових записів про народження дітей батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 записаний ОСОБА_2.

В судовому засіданні встановлено, що позивач після народження першої та другої дитини знав, що він записаний батьком. Цю обставину підтвердили в суді як позивач, так і відповідач. Крім того, як вказав позивач, у нього ще в ході спільного проживання виникали сумніви щодо батьківства дітей. Проте він у встановлений законом строк не звернувся до суду.

Відповідно до ст.80 ЦК України 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.75 ЦК України 1963 року позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Суд вважає вказану причину пропуску позовної давності позивачем - проходження ним обстеження щодо можливості бути батьком лише в 2004 році, та дізнання від відповідачки відомостей під час розгляду справи про стягнення аліментів у 2006 році, в зв'язку з чим в нього виникли остаточні сумніви щодо свого батьківства - неповажною, оскільки позивачу після народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було відомо, що він записаний їх батьком. До того ж, як випливає з пояснення самого позивача, у нього виникали сумніви щодо свого батьківства ще у ході подружнього життя, коли йому дружина зраджувала. Однак позивач не використав своє право звернення до суду у встановлений законом строк.

Зважаючи на ту обставину, що минув строк позовної давності звернення до суду, причини пропуску якого суд визнає неповажними, то суд вважає, що є підстави для відмови в позові.

На підставі наведеного, керуючись ст.56 КпШС України, ст.80 ЦК України 1963 року, ст.ст. ст. ст.15, 213, 214,215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги з одночасним направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набуває законної сили протягом 10 днів з дня проголошення рішення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження.

Судця: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Веселинівського районного                  

суду Миколаївської області  Л.О. Орленко