Справа №2-357/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2007 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Камишевої Л.М. ,  при секретарі - Ліннік В.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третя особа -орган опіки та піклування при виконкомі Жовтневої районної у місті Харкові ради,  про відновлення порушеного права,  усунення перешкод у користуванні,  володінні,  розпорядженні квартирою,  вселення та виселення; про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ квартири в натурі,  посилаючись на те,  що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 1986 року по 1994 рік. За час перебуванні у шлюбі вони отримали однокімнатну ізольовану АДРЕСА_1. Житлова площа квартири складає 19, 02 кв. м,  загальна площа - 39, 4 кв.м.  В 2002 році вона та відповідач приватизували по 1/2 частці цієї квартири. Оскільки відповідач перешкоджає їй проживати в квартирі,  просила ухвалити рішення,  відповідно до якого виділити їй квартиру у власність,  а відповідачеві вона зобов'язалася виплатити компенсацію 1/2 частки квартири.

У судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1872 грн 22 коп,  яка складалася з витрат на придбання проїзних квитків у розмірі 238 грн 55 коп; витрат на міжміські розмови - 33 грн 67 коп,  витрати на лікування та харчування у розмірі 1600 грн.

Крім того,  просила стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 гривень,  посилаючись на те,  що вона як інвалід 2 групи,  а потім 3 групи загального захворювання ,  в результаті перешкод в користуванні квартирою з боку відповідача була позбавлена можливості у подальшому проходити медичний огляд; змушена була знімати інше житло,  на що витрачала кошти,  які давала її мати-пенсіонерка; змушена була звернутися за захистом своїх прав до суду та до правоохоронних органів; відповідач самочинно здавав квартиру квартирантам,  чим перешкоджав їй проживати у квартирі; без її згоди вселив свою теперішню дружину - ОСОБА_3; Протягом багатьох років вона позбавлена житла,  а відповідач погрожує фізичною розправою. По вині відповідача у неї погіршився стан здоров"я; вона позбавлена можливості мати дітей.

При подальшому розгляді справи позивачка змінила у судовому засіданні позовні вимоги та просила відновити порушене право,  усунути перешкоди у користуванні,  володінні,  розпорядженні квартирою,  вселення її в квартиру та виселенні із квартири ОСОБА_3 - дружини відповідача ОСОБА_2. Крім того,  позивачка просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 55 000 грн,  обґрунтувавши їх так,  як викладено вище; стягнути матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн,  враховуючи при цьому вартість проїзних документів із Кіровоградської області,  де вона зараз проживає,  до міста Харкова на судові засідання; вартість міжміських розмов; вартість ліків; сплачені нею грошові кошти за проживання на квартирі; вартість продуктів харчування та лікування,  а також стягнути половину сплаченої нею вартості експертизи.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги,  а також обґрунтування ,  викладені в позові.

 Представник позивачки ОСОБА_4,  яка діяла за ордером адвокатського об'єднання,  підтримала позовні вимоги,  та зазначила про те,  що спірна квартира була приватизована у 2002 році на ОСОБА_1  та ОСОБА_2 у рівних частках,  тобто по 1/2 частині на кожного. Як власник квартири,  ОСОБА_1  має право користуватися,  володіти та розпоряджатися житлом.  Але її право систематично грубо порушується. Колишній чоловік позивачки - відповідач по справі ОСОБА_2 принижує ОСОБА_1 ,  створює нестерпні умови життя у одній з ним квартирі. Спочатку,  без згоди позивачки,  відповідач поселив в квартиру громадянина ОСОБА_5 ,  а потім поселив свою співмешканку,  на цей час дружину - ОСОБА_3  Відповідачі створюють перешкоди вселенню ОСОБА_1 . У зв"язку зазначеним просила ухвалити рішення,  відповідно до якого відновити порушене право власника користування,  володіння і розпорядження АДРЕСА_1,  вселивши ОСОБА_1  в квартиру; усунути перешкоди у здійснення ОСОБА_1  права власності на зазначену квартиру у вигляді незаконного вселення й проживання у ній громадянки ОСОБА_3  ухваливши рішення про її виселення та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1  в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував,  пояснивши про те,  що після розірвання шлюбу ОСОБА_1  не проживає в спірній квартирі  з 1994 року. Він також до 2005 року не проживав в квартирі,  лише періодично навідувався та квартиру утримував на власні кошти. До міста Харкова ОСОБА_1  приїжджала для відвідування медичних закладів та залишалася проживати у знайомого. З червня 2006 року він має іншу сім"ю. Вважає,  що саме на цій підставі ОСОБА_1  створює йому та його сім"ї труднощі в особистому житті.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала,  посилаючись на те,  що спірна квартира належить тільки її чоловікові ОСОБА_2,  з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження.

Представник відповідачів ОСОБА_7,  який діяв по довіреності,  проти позову заперечував у частині виселення із квартири відповідачки ОСОБА_3  посилаючись на те,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. володіють квартирою на правах спільної власності у рівних частинах. Відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3  яка вселилася до спірної квартири на законних підставах. Місце мешкання дитини ОСОБА_6визначається за згодою батьків. Права дитини на захист і обов"язки державних,  судових,  адміністративних органів щодо захисту прав дитини гарантуються законодавством України.

Представник органу опіки та піклування при виконкомі Жовтневої районної у місті Харкові ради Шаталов В.М. ,  який діяв за довіреністю,  в частині позовних вимог щодо вселення в спірну квартиру позивачки ОСОБА_1  не заперечував,  посилаючись на те,  що вона є співвласником квартири,    а в частині усунення перешкоди у здійсненні ОСОБА_1  права власності на спірну квартиру та виселенні ОСОБА_3 заперечував,  оскільки вона поселилася та проживає в квартирі,  в якій власником 1/2 частини є ОСОБА_2. З ОСОБА_2. вона перебуває у зареєстрованому шлюбі; від цього шлюбу народилася дитина. Дитина повинна проживати разом зі своїми батьками. Іншого житлового приміщення родина немає.

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  їх представників,  представника третьої особи -органу опіки та піклування,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено ,  що АДРЕСА_1на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2та ОСОБА_1по 1/2 частині,  що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 21 січня 2002 року,  реєстраційний № НОМЕР_1,  виданого Управлінням комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради /а.с. 5/.

Відповідно до довідки КП „Харківське міськБТІ" зазначена квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 - 1/2 частини,  ОСОБА_4 - 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло,  виданого ЦПМЖФ 21 січня 2002 року,  Р № 6-02-221716-Ш /а.с. 6/.

АДРЕСА_1складається із 1 кімнати житловою площею 19, 0 кв.м.  Загальна площа квартири становить 39, 4 кв.м /а.с. 22-23/.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи станом на лютий 2006 року ринкова вартість АДРЕСА_1становила 104410 грн /а.с. 29-36/.

Відповідно до  ст.  383 ЖК України власник житлового будинку,  квартири має право використовувати помешкання для власного проживання,  проживання членів своєї сім"ї,  інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до  ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності.

Судом встановлено,  що права позивачки ОСОБА_1 ,  як власника квартири,  були порушені відповідачами. Вона позбавлена можливості тривали час проживати в квартирі. Відповідно до довідки ГУ МВС України в Харківській області від 19.03.2007 р № 46/к-250 працівниками міліції в ході проведеної перевірки було встановлено,  що за проживання без реєстрації в АДРЕСА_1був притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 ,  а ОСОБА_2був притягнутий до адміністративної відповідальності за  ст.  199 КУпАП „допущення проживання осіб без реєстрації" /а.с. 308/.

Відповідно до довідки начальника Жовтневого РВ ГУМВСУ в Харківській області від 10.02.2007 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попереджені працівниками міліції про недопущення антигромадської поведінки та про порушення будь-яких протиправних дій по відношенню до ОСОБА_1  /а.с. 307/.

У зв"язку з зазначеним,  суд вважає,  що порушене право ОСОБА_1  користуватися,  володіти і розпоряджатися спірною квартирою підлягає поновленню і позивачка підлягає вселенню в АДРЕСА_1

Відповідно до ч.3  ст.  386 ЦК України власник,  права якого були порушені,  має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Оскільки право власності ОСОБА_1  було порушене відповідачами,  суд вважає,  що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди,  заявлені на суму 55000 грн,  підлягають частковому відшкодуванню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодуванню моральної /немайнової/ шкоди" № 4 від 31.03.1995 р. з наступними змінами та доповненнями,  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,  або інших негативних явищ,  заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв"язку з порушенням права власності. Враховуючи ,  що в результаті перешкод в користуванні квартирою з боку відповідачів ОСОБА_1  була позбавлена можливості у подальшому проходити медичний огляд; знімати інше житло; змушена була звернутися за захистом своїх прав до суду та до

 правоохоронних органів; відповідачі перешкоджали їй проживати у квартирі; протягом багатьох років ОСОБА_1  позбавлена житла; погіршився її стан здоров"я,  суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

18 жовтня 1994 року шлюб між ОСОБА_2та ОСОБА_1розірвано /а.с. 4/.

Сторони не дійшли згоди про виділ квартири в натурі. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991 року № 7 з наступними змінами та доповненнями у разі неможливості виділу частки будинку /квартири/ в натурі,  власнику,  що виділяється присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін,  а за відсутності такої угод -судом.  Разом з тим,  суд враховує,  що частка квартири ,  яка належить на праві власності ОСОБА_1  не є незначною,  позивачка не забезпечена іншою житловою площею,  а тому суд не може зобов"язати іншого співвласника сплатити їй грошові кошти.

10 червня 2006 року ОСОБА_2зареєстрував шлюб з ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1народилася ОСОБА_6,  батьками якої є ОСОБА_2та ОСОБА_3

Відповідно до  ст.  150 ЖК України громадяни,  які мають у приватній власності будинок /частину будинку/,  квартиру,  користуються ним /нею/ для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

ОСОБА_3,  як дружина,  є членом сім"ї ОСОБА_2. Члени сім"ї власника житлового будинку /квартири/ можуть бути виселені у випадках,  передбачених  ст.  157 ЖК України та  частиною першою  ст.  116 ЖК України.

Підстав для виселення ОСОБА_3 та малолітньої дитини із спірної квартири не має.

Невизначеність порядку користування житловим приміщенням між співвласниками не зумовлює виселення членів сім"ї співвласника,  оскільки це суперечило б змісту  ст.  48 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХП „Про власність" щодо обсягу і форми захисту права власності.

Таким чином,  суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні квартирою та виселенні ОСОБА_3 та малолітньої дитини із спірного житла.

Позивачкою заявлено позовні вимоги щодо стягнення вартості переїзду до суду.

Зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню,  виходячи з наступного.

Судові витрати складаються із судового збору,  та витрат пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до  ст.  85 ЦПК України витрати,  пов"язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників,  а також наймання житла несуть сторони. Відповідно до ч. 1  ст.  88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Суду надані докази понесених ОСОБА_1  витрат ,  пов"язаних з переїздом з М. Новоукраїнка Кіровоградської області до міста Харкова,  та підтверджуються проїзними документами. Загальна вартість витрат,  пов"язаних з переїздом,  становить 879 грн 94 коп.

Крім того,  позивачкою ОСОБА_1  сплачена вартість проведення будівельно-технічної експертизи. У судовому засіданні ОСОБА_1  просила стягнути з відповідача 1/2 частину вартості експертизи.

Відповідно до  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі. Сплачена сума за експертизу становить 533 грн 63 коп /а.с. 40/ та реєстрація права власності в Харківському міськБТІ становить 63 грн 70 коп /а.с. 39/. Загальна сума складає 597 грн 33 коп.   Половина зазначеної суми складає 298 грн 67 коп,  яка підлягає стягненню на користь позивачки.

Витрати,  пов"язані з розглядом справи включають витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи; витрати на правову допомогу,  витрати сторін,  що пов"язані з явкою до суду; витрати,  пов"язані з проведенням експертиз та інш.

Таким чином,  загальна сума витрат,  пов"язаних з розглядом судової справи,  становить 1178 грн 60 коп. / 298 грн 67 коп + 879 грн 94 коп /

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості міжміських розмов суд відмовляє,  оскільки ці витрати не відносяться до судових витрат,  а в стягненні коштів на лікування та придбання ліків,  оплату за найом квартири; вартість продуктів харчування суд відмовляє у зв"язку відсутності доказів.

Керуючись  ст.  ст.  11, 209,  213-215 ЦПК України,  383,  386 ЦК України,   ст.  48 Закону України „Про власність",   ст.  ст.  150, 157 ЖК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третя особа - орган опіки та піклування при виконкомі Жовтневої районної у місті Харкові ради,  про відновлення порушеного права,  усунення перешкод у користуванні,  володінні,  розпорядженні квартирою,  вселення та виселення; про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  задовольнити частково.

Поновити  ОСОБА_1порушене право власника користуватися,  володіти і розпоряджатися АДРЕСА_1вселивши її у це житлове приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1моральну шкоду у розмірі 3000 /трьох тисяч/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1витрати,  пов"язані з розглядом судової справи,  а саме: витрати за проведення судової експертизи та витрати,  пов"язані з явкою до суду на загальну суму 1178 грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі до Жовтневого районного суду міста Харкова заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення,  а також апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.