Справа № 2-96/2011 року

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року  Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Смаги С. В.,

при секретарях Риндіч О. Ю., Фільчаговій Г. В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  cудовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 про визнання Договору поставки № 100 від 14 грудня 2009 року недійсним; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачем, ОСОБА_1, поданий до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, у якому позивач просить «визнати Договір поставки № 100 від 14 грудня 2009 року недійсним». В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначив про те, що «14 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 100 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язується на умовах, передбачених даним Договором, та у відповідності до положень ст. ст. 526, 527, 530, 629, 655, 662 - 664 та 712 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), а також згідно положень ст. ст. 193, 197, 265 та 266 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), та у відповідності з заявкою позивача, поставити у власність позивача, а позивач зобов'язується на умовах, передбачених даним Договором, та у відповідності до положень ст. ст. 526, 527, 533, 629, 655, 689, 691 та 692 Цивільного кодексу України та положень ст. ст. 193, 198, 265 ГК України, падати заявку, прийняти у відповідності і заявкою та оплатити товар: брус оциліндрований (діаметром 22см) (надалі - Товар). Товар, який позивач мав намір придбати за даним Договором, призначався для використання в будівництві власного садового будинку. Загальна вартість товару (ціна Договору) визначена п. 1.3. Договору та становить 112 350 (сто дванадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Згідно п. 3.2. Договору оплата товару здійснюється позивачем частинами та згідно положень ст. ст. 570, 571, 692 Цивільного кодексу України та ст. 198 ГК України. Перша частина оплати у  вигляді завдатку, в розмірі 50 %, що становить 55 790 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

На підставі наданого відповідачем рахунку № 100 від 14 грудня 2009 року на суму 112 350 (сто дванадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок  позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі 55 790 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 100 від 14 грудня 2009 року.

Відповідач згідно п. 2.1. Договору зобов'язаний у відповідності до положень ст. ст. 526, 527, 530, 532, 624, 629, 655, 662 - 664, 712 Цивільного кодексу України, поставити товар в строк вказаний у заявці з моменту оплати товару.

Позивач вважає, що укладений між позивачем та відповідачем Договір є таким, що підлягає визнанню його недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Специфіка товару, який виступає об'єктом договірних відносин поставки, полягає в тому, що він призначається для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Проте, позивач не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а призначенням придбання товару було використання його у будівництві садового будинку, тобто, використання в цілях пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім використанням.

Таким чином на думку позивача, оскільки положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами  договору  поставки   можуть   бути  лише  суб'єкти  підприємницької діяльності   та   чітко   визначена мета,   якою   має   прибаватися   товар (підприємницька діяльність), сторони перевищили межі здійснення своїх цивільних прав укладаючи договір з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ст.712 Цивільного кодексу України».

Позивач  ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав свій позов, просив суд його задовольнити повністю та дав пояснення, яке вказує на те, що позов, на його думку, може бути задоволений за обставин вказаних у ньому.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримала позов, просила суд його задовольнити повністю та дала пояснення, яке вказує на те, що позов, на її думку, може бути задоволений за обставин вказаних у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав повністю, просить суд повністю відмовити у його задоволенні та дав пояснення, яке вказує на те, що позов, на його думку, задоволенню не підлягає.

          Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4»ОСОБА_4 у судовому засіданні висловив думку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю за наступних обставин.

За результатами розгляду цивільної справи за наявних наданих сторонами доказів, які досліджені у судовому засіданні, судом встановлено, що 14 грудня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем –фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір, озаглавлений як «Договір поставки № 100», відповідно до умов якого відповідач зобов»язалася поставити у власність позивача, а позивач зобов»язався прийняти та оплатити товар –брус оциліндрований діаметром 22 см., загальною вартістю 112 350 гривень. Вказаний договір був укладений між фізичною особою (ОСОБА_1) та суб»єктом підприємницької діяльності (ФОП ОСОБА_5) з метою подальшого використання в особистих цілях.

Таким чином, виходячи зі змісту договору, даний договір фактично є договором купівлі-продажу, який може укладатися між будь-якими особами з будь-якою метою подальшого використання товару, а не договором поставки, який укладається між продавцем (постачальником), який здійснює підприємницьку діяльність та покупцем, який повинен використовувати придбаний товар для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.  

Суд вважає, що зміст вищезазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину на момент його укладення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Укладений між сторонами договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання правочину недійсним не вбачається.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 169, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В  И  Р  І  Ш  И  В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 про визнання Договору поставки № 100 від 14 грудня 2009 року недійсним; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4»- відмовити повністю у зв»язку з відсутністю підстав для задоволення.           

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                           С. В. Смага