Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2011 року Справа № 2а-3637/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

при секретарі – Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08.04.2011 ВП 22435520 про арешт грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (надалі – УПСЗН Рубіжанської міської ради, позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (надалі – ВДВС ГУЮ в Луганській області, відповідач) про скасування постанови від 08.04.2011 ВП 22435520 про арешт грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог посилається, що при виконанні судового рішення про стягнення грошових сум державним виконавцем відповідача було винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на суму 4956,73 грн. на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212037000633 в УДК України в м. Рубіжне Луганської області. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим соціальні виплати на поточний 2011 рік, позивач просить скасувати вказану постанову державного виконавця.

          Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

          Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          У відповідності до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

          Судом установлено, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчий лист № 2а-496/2009, виданий 12.08.2010 Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 4485 грн. недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, на виконання якого державним виконавцем відповідача було відкрито виконавче провадження. В рамках виконавчого провадження у зв’язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2011 року ВП № 22435520 про арешт коштів боржника в межах суми 4956,73 грн., з яких: 4485 грн. – за рішенням суду, 448,50 грн. – виконавчий збір, 23,23 грн. – витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212037000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про арешт коштів боржника.

          Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

          Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі –Закон № 606) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 52 Закону № 606 визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стаття 57 Закону № 606 встановлює, що порядок накладення арешту і вилучення майна боржника. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону № 606).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону № 606, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 57 Закону № 606).

Судом установлено, що судове рішення про стягнення з УПСЗН Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги не було виконане боржником у добровільному порядку.

З метою виконання судового рішення відповідачем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Положенням ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджету повинні витрачатися за бюджетними призначеннями і виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень.

Судом установлено, що рахунок № 35212037000633 КПК 2501250 – це загальний фонд, на якому рахуються кошти Державного бюджету, призначені для виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, допомоги на оздоровлення у разі звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно, на цьому рахунку знаходяться кошти, які надходять з Державного бюджету України і які на вказаному рахунку використовуються за цільовим призначенням, що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 18.04.2011 № 04-06/498 (а.с. 8).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» встановлено порядок накладання арешту на кошти, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках.

Згідно з ч. 4 п. 23 Постанови КМУ № 609, судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 «Оплата інших послу та інші видатки». У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість накладення арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться саме на рахунку № 35212037000633 КПК 2501250, з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

Таким чином, ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області при накладення арешту на грошові кошти позивача не враховано вказану норму Постанови Кабінету Міністрів України № 609.

Щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти позивача в межах суми 4485 грн., суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність коштів у 2011 році на виплату боргу, що підтверджений судовим рішенням. Відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина. Крім того, в даному випадку не бути мати місце нецільове використання коштів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08.04.2011 ВП 22435520 про арешт грошових коштів задовольнити частково.

          Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 08.04.2011 ВП № 22435520 в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 448,50 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 23,23 грн.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 20 травня 2011 року.

           СуддяІ.О. Свергун