Категорія №6.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 травня 2011 року Справа № 2а-3435/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Свергун І.О.,
при секретарі – Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до МКП «Бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправною відмови здійснити реєстрацію прав на об’єкт нерухомого майна, зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
21.04.2011 на ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до МКП «Бюро технічної інвентаризації» (надалі – МКП «БТІ», відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача від 12.04.2011 здійснити реєстрацію його прав на об’єкт нерухомого майна – ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1; зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію його права власності на об’єкт нерухомого майна - ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.
ОСОБА_1 є власником ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на ? частку квартири визнане за ним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30.03.2007 № 2-1559/2007 та на ? частку квартири – ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 23.07.2009 № 2-1558/2007.
12.04.2011 позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності. Того ж дня він отримав відмову в проведенні реєстрації з посиланням на те, що здійснити реєстрацію неможливо, оскільки на квартиру накладений арешт на підставі постанов державного виконавця та ухвал Ленінського районного суду м. Луганська.
Позивач вважає вказану відмову реєстратора протиправною, такою, що порушує його права, оскільки позивачем повністю дотримано визначений законом порядок звернення для реєстрації права власності та подані для цього всі необхідні документи, до яких у відповідача не було зауважень, а тому не було й підстав для відмови в проведенні реєстрації. Крім того, позивач вважає відмову відповідача не вмотивованою з нормативної точки зору та такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачає, що відмова в реєстрації оформлюється у вигляді відповідного рішення.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на таке. Згідно договору купівлі-продажу від 14.10.1992 р. посвідченого старшим державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори Могильною Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-4215 гр. ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано 28.12.1992 р. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції від 23.07.2002 р. № 4-455 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28.03.2005р. справа № 2-122 звільнено з-під арешту, який накладено державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ м. Луганська актом АА 019138 від 17.04.2002 р., 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано 30.05.2005 р. Постановою 24-324 Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 27.06.2005 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 накладено арешт.
Постановою 4-947 Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 18.04.2006р. знято арешт з ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 Постановою в.о. начальника ДВС у Ленінському районі м. Луганська Попович А.Г. від 21.04.2006р. скасовано постанову від 18.04.2006р. про зняття арешту з ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30.03.2007 р. (справа № 2-1559) визнано ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру за кожним по ? частці.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 06.09.2010 р. (справа № Зл-73/2010) в якості забезпечення позову Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_7 до ТОВ «Восточно-украинский издательский дом «Ракурс», ОСОБА_8, ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації накладено арешт на1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та на майно ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 заборонив його відчуження без заборони користування до розгляду справи по суті.
Постановою 23-1261 Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 13.12.2010 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 накладено арешт.
Постановою 23-1121 Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 16.12.2010 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 накладено арешт. Постановою 23-1121 Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 16.12.2010 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 накладено арешт.
Відповідно до затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 23.07.2009 р. мирової угоди від 10.09.2008 р., укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, боржник (ОСОБА_3) передала у власність стягувача (Ареф’єв В.В.) ? частку належної їй на праві спільної часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_1.
31.03.2011 р. до МКП БТІ звернулась гр. ОСОБА_4, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, з заявою про реєстрацію права власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 30.03.2007 р. та на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 23.07.2009 р. про затвердження мирової угоди.
12.04.2011 р. гр. ОСОБА_4 була дана відповідь, в якій зазначено, що МКП БТІ не може провести державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 з тих підстав, що на вказану квартиру накладені вищезазначені арешти. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Відносини, пов’язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі – Закон № 1952).
Абзацом 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст. 3 Закону № 1952).
Відповідно до ст. 8 Закону № 1952 орган державної реєстрації прав:
1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;
2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;
3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;
4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;
5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації (ч. 4 ст. 9 Закону № 1952).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Стаття 24 Закону № 1952 визначає підстави та порядок відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України (ч. 2).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 3).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4).
Таким чином законом передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень повинна бути оформлена рішенням відповідного зразку.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (надалі – Положення), яке визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об’єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.4 Положення обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (п. 1.7 Положення).
Згідно з п. 2.1 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням (п. 2.2 Положення).
П. 3.1 положення визначено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3.4 Положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Згідно з п. 3.5 Положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:
3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;
3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;
3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;
3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
3.5.5 заявлене право вже зареєстроване;
3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;
3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;
3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;
3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
П. 3.6 Положення передбачено, що рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній містить:
дату й місце прийняття рішення;
найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ;
дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер;
прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників);
стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення;
реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності);
підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав).
Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.
Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства.
Державна реєстрація прав або надання відмови в ній проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з моменту прийняття реєстратором БТІ заяви про державну реєстрацію прав, без урахування терміну проведення технічної інвентаризації об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (п. 3.7 Положення).
Судом установлено, що 12.04.2011 представник позивача ОСОБА_4 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на ? частини квартири та ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Листом МКП «Бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2011 № 15/43-416 ОСОБА_4 було повідомлено, що на квартиру накладений арешт на підставі постанов державного виконавця та ухвал Ленінського районного суду м. Луганська (а.с. 5).
Суд вважає, що відповідач не виконав покладених на нього обов’язків у повному обсязі, оскільки ним не було прийнято рішення про реєстрацію прав або відмову в реєстрації.
Зазначений лист не є рішенням про відмову в реєстрації права власності, оскільки не має обов’язкових реквізитів, встановлених у п. 3.6 Положення, та не відповідає формі, визначеною у додатку 7 до Положення. Вказаний лист містить лише інформацію про те, що на нерухоме майно накладено арешт на підставі постанов державного виконавця та ухвал Ленінського районного суду м. Луганська.
Оскільки на цей час рішення про відмову в реєстрації права власності за встановленою формою відповідно до закону відповідачем прийняте не було, суд вважає передчасними заявлені позивачем вимоги про скасування такого рішення.
Прийняття рішення про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна або відмови в реєстрації такого права належить до компетенції відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов’язати МКП «Бюро технічної інвентаризації» розглянути питання про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об’єкт нерухомого майна – ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти відповідне рішення про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна або відмову в реєстрації такого права.
Відповідно до ст. 94 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд присуджує до стягнення судові витрати в частині відповідно до задоволених вимог.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.05.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.05.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 11, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до МКП «Бюро технічної інвентаризації»про визнання протиправною відмови здійснити реєстрацію прав на об’єкт нерухомого майна, зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна задовольнити частково.
Зобов’язати МКП «Бюро технічної інвентаризації»розглянути питання про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об’єкт нерухомого майна –? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти відповідне рішення про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна або відмову в реєстрації такого права.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 30 травня 2011 року.
СуддяІ.О. Свергун