Справа 2-190/07

 

РІШЕННЯ

іменем України

 

06 лютого 2007 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Зарічної Л.А.,

за упри секретарі: Голушко Н.А.,

 

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуках цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького міськвиконкому про визнання частки  права власності жилого приміщення та встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивачка значаться прописаною та проживає у кв.АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної сумісної власності разом із  ОСОБА_2

Посилаючись на ті обставини, що її бабуся ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і

вданий час вона не може оформити спадщину після її смерті, оскільки у договорі обміну

квартир, на підставі якого і належить їм ця квартира не визначені частки кожного із власників,

а також вказане дівоче прізвище бабусі позивачка звернулася до суду із відповідною заявою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила наведені вище обставини та пояснила, що

дане питання виникло у зв'язку із оформленням спадщини після смерті її бабусі - однієї із

співвласників даної квартири. Крім того позивачка зазначила, що її бабуся ще до обміну

квартир одружилася та змінила прізвище, але на час укладання даного договору паспорту не

міняла, а тому оформлення вих. Документів відбувалося на її дівоче прізвище, що позбавляє її

можливості отримати   спадщину.

Представник міськвиконкому в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклався

на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до

висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Згідно договору обміну квартир від 05 травня 1998 року ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 обміняли належну їм трикімнатну квартиру по АДРЕСА_2 на однокімнатну квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1, із доплатою. Даний договір зареєстрований Прилуцькому МБТІ за реєстровим №

376/51 06 травня 1998 року.

Згідно копії свідоцтва про одруження ( а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_4 29 квітня

1999 року уклала шлюб із ОСОБА_5 та отримала прізвище «ОСОБА_5».

Згідно довідки Прилуцького відділу РАГС ( а.с. 3) вбачається, що 26.07.1984 року

ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6 та отримала прізвище «ОСОБА_6».

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 2) вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно витягу із реєстрації у Спадковому реєстрі ( а.с.4) вбачається, що за час життя

ОСОБА_2 зробила розпорядження на випадок смерті, яким все своє майно заповідала

ОСОБА_1

Згідно копії домової книги вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 значиться прописаною  ОСОБА_1

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - одна особа, яка у 1984 році одружилася та змінила

прізвище, але зважаючи на пристарілий вік не бажала міняти паспорт, а тому всі документи, які

 

2

видавалися за її підписом, були на її дошлюбне прізвище. Після того, як паспорти Радянського

Союзу на території України були визнані недійсними, ОСОБА_2 вимушена була

отримати новий паспорт громадянина України, в якому вже було вірно зазначено її прізвище.

Крім того свідки зазначили, що після обмін квартир ОСОБА_2, вона ж

ОСОБА_3 проживала окремо від позивачки та вела власне господарство, де свідки її

навідували.

Відповідно до ст.. 368 ЦК спільна власність двох і більше осіб без визначення часток

кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, а майно, набуте в результаті

спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї є їх спільною власністю, якщо інше не

встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.. 372 ЦК вбачається, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній

власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як було встановлено у судовому засіданні, ніякої домовленості про збільшення частки

позивачки чи її бабусі не існувало. Крім того таке збільшення як не було закріплено у договорі

чи визначено Законом, а тому суд вважає за необхідне визначити за кожним із власників даної

квартири право власності на неї по 1/2 частині.

Що стосується вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності

правовстановлюючого документу, суд вважає, що в судовому засіданні було достовірно

встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є. одна і та ж особа.

Керуючись ст.ст. 256, 213-218 ЦПК України, ст..ст.368,372 ЦК України, -

 

ВИРІШИВ:

 

Визначити за кожним із співвласників квартири АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2

право власності на 1/2 частину даної квартири.

Встановити, що договір обміну квартир від 05 травня 1998 року, посвідчений приватним

нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9 на

ім'я ОСОБА_3 в дійсності належить ОСОБА_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши, що ОСОБА_3

та ОСОБА_2 одна і та ж особа.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його

проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги або заяви про

апеляційне оскарження із наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів

Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.