ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.05.11Справа №2а-860/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 36/2011 від 19.04.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі
про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, та стягнення середнього заробітку
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про скасування наказу № 21 о/с від 21.02.2011 про звільнення з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження, підпорядкованого УДАІ УМВС України в м. Севастополі; зобов'язання поновити на посаду старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження, підпорядкованого УДАІ УМВС України в м. Севастополі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період звільнення до часу винесення постанови суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про звільнення було видано на підставі матеріалів службового розслідування, в межах розслідування кримінальної справи та на час видання наказу про звільнення позивача не було визнано винним у скоєнні злочину у встановленому законом порядку.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-860/11/2770, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Позивач у судовому засіданні збільшив позовні вимоги, просить також скасувати наказ УМВС України в м. Севастополі від 05.02.2011 в частині, що стосується його звільнення. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Пояснив суду, що його не знайомили ні з ходом службового розслідування ні з висновком службового розслідування; йому не пропонувалось надати пояснення з приводу службового розслідування; з наказами від 05.02.2011 та від 21.02.2011 позивача було ознайомлено лише 21.02.2011, після звільнення. Поданий ним після цього рапорт з поясненнями враховано не було.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові пояснення. Пояснив суду, що позивача було звільнено за порушення службової дисципліни яке виразилося у незаконному затриманні громадянина ОСОБА_3 та неправомірному складенні відносно останнього протоколу про адміністративне порушення. Саме за цим фактом відносно ОСОБА_1 також було порушено кримінальну справу. Рапорт з поясненням, поданий ОСОБА_1 21.02.2011 керівництвом УМВС України в м. Севастополі не було прийнято до уваги, оскільки на той час ОСОБА_1 вже було звільнено зі служби та він не являвся працівником міліції.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України (стаття 18 Закону України “Про міліцію”).
Згідно пункту 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.1991 №114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно законодавству.
Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України ( стаття 1 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України).
У судовому засіданні встановлено, що постановою старшого слідчого прокуратури Гагарінського району міста Севастополя від 23.12.2010 ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого у кримінальній справі № 905032 та йому пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 355 КК України.
Суть звинувачення полягає у тому, що 10.08.2010 ОСОБА_1 будучи старшим інспектором ДПС ВДАІ УМВС України в м. Севастополі біля 22-00 годин на вул. Б. Козача сумісно з ОСОБА_4 зупинили громадянина ОСОБА_3, який знаходився біля свого особистого транспорту –мопеда «Сузукі». Виявивши, що у ОСОБА_3 присутні ознаки алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 запропонував йому проїхати до медичного закладу для встановлення факту знаходження у стані алкогольного сп’яніння та послідуючого складання відносно нього адміністративного протоколу за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
Після відмови ОСОБА_3 від проходження медичного обстеження ОСОБА_1, сумісно з ОСОБА_4 незаконно затримали ОСОБА_3 з метою доставляння його до медичного закладу, при цьому до останнього було застосовано заходи фізичного впливу та спецзаходи –наручні браслети.
Крім того, ОСОБА_1 було проведено особистий догляд ОСОБА_3 без притягнення понятих та складення протоколу про особистий догляд та умисно складено завідомо неправдивий протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 130 КУпАП в якому вказані відомості, які не відповідають дійсності.
Як свідчать з матеріали справи, саме за зазначеними фактами відносно позивача проводились службові розслідування, три висновки яких залучені до матеріалів справи.
Так, згідно з висновком службового розслідування, складеним старшим інспектором з особливих доручень сектору моніторингу та юридичного забезпечення відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі майором міліції Михалун О.М. за фактом порушення прокуратурою м. Севастополя кримінальної справи відносно посадових осіб ДПС ВДАІ від 25.10.2010, затвердженого начальником відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі дії інспекторів ДПС ДАІ щодо притягнення до адміністративної відповідальності, затримання, застосування заходів фізичного впливу та спецзасобів 10.08.2010 відносно гр. ОСОБА_3 відповідають законодавству України.
Згідно з висновком складеним начальником ІОС ВКЗ УМВС України в м. Севастополі, підполковником міліції Набока О.І. за наслідками службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ВДАІ УМВС України в м. Севастополі від 01.10.2010, затвердженого начальником Управління МВС України в м. Севастополі 02.10.2010, службове розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ВДАІ УМВС України в м. Севастополі вважати закінченим. Заходи реагування, вжити до винних працівників ВДАІ після встановлення їх вини прокуратурою та прийняття остаточних судових рішень за скаргами АДІ УМВС України в м. Севастополі.
Крім того, 27.01.2011 старшим інспектором з ОД ІОС ВКЗ УМВС України в м. Севастополі майором міліції Капустіним М.В. було складено висновок за наслідками службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками УДАІ УМВС України м. Севастополя (ОСОБА_1 та ОСОБА_4.) , який затверджено Начальником Управління МВС України в м. Севастополі в січні 2011 року. У вказаному висновку пропонується звільнити з органів внутрішніх справ України за грубе порушення службової дисципліни старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1.
Як вбачається з висновку службового розслідування від 27.01.2011 грубе порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_1 виразилося в незаконному затриманні громадянина ОСОБА_3 та неправомірному складенні відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення. За цими ж фактами і було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 прокуратурою Гагарінського району міста Севастополя, за якій у даний момент триває судове слідство. Відповідно, на час звільнення позивача зі служби відносно нього не було обвинувального вироку, який би набрав законної сили.
Дана обставина також не спростовувалась у судовому засіданні представником відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що саме висновки службового розслідування від 27.01.2011 стали підставою для видання наказів № 68 від 05.02.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби та № 21о/с від 21.02.2011.
Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представником відповідача на вимогу суду надати документ, який став підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 було надано доповідну записку заступника начальника відділу –начальника ІОС ВКЗ УМВС України в м. Севастополі підполковника міліції Набока О.І. від 27.122010 на ім’я начальника УМВС України в м. Севастополі полковника міліції Козюри О.Г. на якій міститься резолюція «т. Набока О.І. провести службове розслідування»та підпис, без зазначення прізвища.
При цьому, висновок службового розслідування від 27.01.2011 складений старшим інспектором ОД ІОДС ВКЗ УМВС України в м. Севастополі майором міліції Капустіним М.В. та доказів, на підставі чого, та ким було доручено проведення службового розслідування саме цій посадовій особі відповідачем суду не надано.
Згідно частини четвертої статі 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Наявні у справі матеріали не дають можливості встановити осіб, які дійсно призначили проведення службового розслідування.
Крім того, в наказі № 68 від 05.02.2011 немає жодного посилання на висновки службового розслідування, а в ньому йдеться про порушення прокурором Гагарінського району м. Севастополя відносно ОСОБА_1 кримінальної справи № 905032.
Відповідно до вимог “Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України”, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який час взяти у ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і долучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи, та документів, знайомитись після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком і оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів службового розслідування, права, гарантовані зазначеною Інструкцією, позивачу забезпечені не були, висновок службового розслідування зроблений без врахування пояснень позивача.
Зазначене порушення дозволяє суду зробити висновок про те, що службове розслідування проведено з порушенням “Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України”, одностороннє, з порушенням принципу всебічного та повного встановлення обставин надзвичайних подій. Відповідачем не надано суду жодного доказу, що позивачу було запропоновано надати пояснення та ознайомитися з ходом службового розслідування.
Поза увагою відповідача залишився той факт, що дисциплінарне стягнення було накладено та службова перевірка проводилася саме відносно дій позивача та за скоєння яких порушено кримінальну справу. Всі пояснення, які є в матеріалах справи щодо обставин, які мали місце 10.08.2011 на вул. Б. Козача при затримані ОСОБА_3 надані в рамках розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1
У випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівника внутрішніх справ, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається тільки після встановлення його винності або невинності у відповідності з законом, що повністю узгоджується з вимогами правовідносин пункт 19 Інструкції та частину шосту статті 21 Закону України “Про міліцію”.
У порушення вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, не спростовані доводи позивача про неможливість застосування до нього дисциплінарного стягнення, тим більше у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, до встановлення у відповідності до закону його винності або невинності, а надані позивачем пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно частини третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При розгляді справи суд керується саме принципом верховенства права і вважає, що право ОСОБА_1 на поновлення його на посаді, яку він займав на момент звільнення, повинно бути захищено.
Згідно з положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.
Суд вважає, що оскаржуваний наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 05.02.2011 № 68 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки згідно з частиною шостою статті 21 Закону України “Про міліцію” звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Оскільки наказ № 21 о/с від 21.02.2011 щодо звільнення у запас Збройних Сил України за статтею 64 “є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_1 виданий на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 05.02.2011 № 86, вимоги позивача про скасування цього наказу засновані на законі, також вказаний наказ підлягає визнанню протиправним.
Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу Законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Аналогічне положення міститься у п. 231 Положення “Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008, № 1153/2008, яке поширюється на військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Згідно з зазначеним пунктом у разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення.
З огляду на наведені норми суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2011 по 06.05.2011.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанов.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11.05.2011 о 17-30 годин..
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 05.02.2011 № 68 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за грубе порушення службової дисципліни.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 21.02.2011 № 21 о/с щодо звільнення у запас Збройних Сил України за статтею 64 «є»(за порушення службової дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_1 з 22.02.2011.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження, підпорядкованого УДАІ УМВС України в м. Севастополі з 22.02.2011.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна,10, ідентифікаційний код 08673543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2011 по 06.05.2011.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахуванню та виплаті середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва