Справа № 2-а-528/09рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 4 червня 2009 року суддя Стахановського міського суду Луганської області Юрченко І.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними по призначенню, нарахуванню і виплаті позивачу сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та стягнення з відповідача недоотриманої суми по даним допомогам,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ст. ст. 10, 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" вона має право на одноразову допомогу при народженні дитини та на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з даним законом вищезазначені допомоги призначає і виплачує орган соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Позивачу була призначена одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 8500 грн. з наступним порядком її виплати - одноразово в сумі 3400 грн. та протягом натупних 12 місяців рівними частинами по 425 грн.

З листопада 2007 року позивачу була назначена щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 90 грн., з 01.01.2008 року-130 грн.

Наприкінці 2008 року позивачу стало відомо, що 09.07.2007 року Конституційним судом України було прийняте рішення, згідно з якого ряд положень Закону України "Про державний бюджет України за 2007 рік." відносно розмірів державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлені на 2007р. були визнанні неконституційними і що допомога при народженні дитини у 2007 р. повинна була надаватися у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, а допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дітей до 6 років. Оскільки виплати, які отримувала позивач були меншими ніж ті, що встановлені Законами України, позивач вважає, що відповідач своїми діями грубо порушив її конституційні права на гарантовані державною матеріальну підтримку материнства і соціального захисту. Недоотримана позивачем сума одноразової виплати при народженні дитини у розмірі 2122 грн.

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України " Про державну допомогу сім’ям з дітьми " повинен був визначатися з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 463гривні щомісячно, з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007р.-470 грн., щомісячно; з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 р.-526 грн. щомісячно; з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 р.-538 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року - 540 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 557 грн., щомісячно.

Розмір недоотриманої позивачем суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2007р. по 1 грудня 2007р. складає 2259, 01 грн.

В позовній заяві просить суд:

1.   1.     визнати дії відповідача неправомірними по призначенню, нарахуванню і виплаті позивачу сум державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

2.   2.     зобов’язати відповідача призначити позивачу, відповідно до ст. 12 Закону України "Про державну сім’ям з дітьми" допомогу при народженні у сумі, кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, в розмірі 10622 грн.

1.   3.     стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману позивачем суму одноразової виплати при народженні дитини у розмірі 2122 грн.,

2.   4.     стягнути з відповідача на користь позивача суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2007р. по 1 грудня 2007р. складає 2259, 01 грн.

У судове засідання позивач не з’явилася. Надала письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Клопотання позивача відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України щодо розгляду справи за її відсутність задоволено.

У судове засідання представник відповідача не з’явився. Надали письмові заперечення проти позову, в яких просили позивачу у позові відмовити, а також письмову заяву в якій представник просив розглянути справу за їх відсутності. Клопотання представника відповідача відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України щодо розгляду справи за її відсутність задоволено.

Враховуючи той факт, що сторони просили суд розглянути справу у їх відсутності, суддею прийняте рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження

Дослідивши обставини справи на основі досліджених доказів суд вважає, що позов позивача задоволенню не підлягає. При цьому бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що позивач, є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв’язку з цим перебуває на обліку в УПСЗН Стахановської міської ради, як утримувач допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною. Вказана допомога призначена, як не працюючий матері. Тобто позивач є незастрахованою особою. На підставі заяви згідно розпорядження від 13.03.2007р. отримує допомогу по догляду за дитиною до 3-х років. З

1.   12.11.2007     р. по 27.01.2010 р. нарахована та виплачується допомога в розмірі 90 грн. щомісячно,

1.   25.01.2007     р. був зроблений перерахунок, у зв’язку з чим позивачу нарахована та виплачується з 01.01.2008р. у розмірі 130 грн. щомісячно. Окрім того, на підставі заяви позивачу нарахована та виплачена одноразова допомога при народженні дитини з 01.01.2007р. по 31.01.2007р. у розмірі 8500 грн., при цьому 3400 грн. виплачено одноразово, та з 01.02.2007р. по 31.01.2008 р. по 425 грн. щомісячно.

Між сторонами не має розбіжностей щодо вказаних обставин, тому їх слід вважати доведеними.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми". Окрім того, при розгляді даного позову, встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законами України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". При цьому необхідно приймати до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. справа № 1-29/2007 та від 22.05.2008р. справа № 1-28/2008, тому суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.

Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов’язок щодо нарахування та виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" встановлено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.

Частина 2 ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" визначає, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 p. № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 12, ч1 ст. 15 та п. 3 розділу 8 „прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Проте, рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 р. у справі N 1 -29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення абзацу 3 ч. 2 ст. 56 та п 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. при здійсненні виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.

В той же час, вказаним рішенням Конституційного Суду України не було визнано неконституційним положення абзацу 2 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500 грн.

Таким чином, відповідачем була призначена правомірно допомога при народженні дитини у розмірі 8500 грн., тому у суду відсутні підстави для визнання таких дій незаконними.

Пункт 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», та ст. 15 Закону викладена у наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10 рп/2008 п. 23 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не визнаний неконституційним, тому суд вважає, що дії відповідача з 01.01.2008 р. є правомірними та виплати позивачу допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим, на момент виплати, законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слушними суд вважає також доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права за період, що передує 02.03.08р. (у межах одного року за періодичними платежами, бо дата звернення до суду 02.03.2009р.). При цьому суд враховує, що ч.2 ст. 99, ч. 1, 2 ст. 100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відновити пропущений строк позивач не просить, причини його пропуску не наводить, суд таких причин не вбачає, а відповідач просить відмовити у позові саме з цих підстав.

Оцінюючи доводи відповідача у частині того, що позивачем пропущено строк для звернення за судовим захистом, суд бере до уваги, що ст. 99, 100 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи діє річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною. Досудовий порядок врегулювання спору (звернення до вищестоящої по відношенню до відповідача установи зі скаргою) позивач у справі не використовував. Суд вважає, що підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що об’єктивно нічого не заважало позивачеві у справі звернутися до УПСЗН за роз’ясненням раніше, до того ж, відповідно до ст. 57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ № 2 від 02.03.2008р. у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач в даному випадку на цьому наполягає.

У запереченнях представник відповідача наполягала на пропущенні позивачем строку для звернення за захистом прав, свобод та інтересів позивачем.

Позивач з позовом звернулася 02.03.2009р. Судом встановлено право позивача на перерахунок допомоги з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 p., але у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, позов за вказаний період задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 12, 99, 100, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними по призначенню, нарахуванню і виплаті позивачу сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та стягнення з відповідача недоотриманої суми по даним допомогам, відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний адміністративний суд через Стахановський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі та протягом 20 днів потому апеляційної скарги.