ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
31 травня 2011 року справа № 5020-496/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства „Дельта-Лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)
до відповідача Малого приватного підприємства „Дон-Комп” (99008, м. Севастополь, вул. Частника, 96-А)
про стягнення 1 543,70 грн.
За участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, представник, довіреність № 6 від 31.12.2011р.;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.2008.
суть спору: Позивач - Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - малого приватного підприємства „Дон-Комп” про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов»язань у сумі 1543,70 грн., з якої: заборгованість за надані у період з 31.08.2010р. по 10.01.2011р. послуги служби регулювання руху суден у сумі 1323,62 грн., 127,40 грн. пені та 92,66 грн. штрафу. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України, ст.ст. 3, 115 Кодексу торговельного мореплавства України, пунктів 1.2, 1.7 Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя і на підходах до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України №626 від 05.09.2002 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.10.2002 за №834/7122, Положення про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються ДП “Дельта-Лоцман” з суден у каботажному плаванні, затвердженого наказом ДП “Дельта-Лоцман” № 298 від 11.06.2007.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем щодо надання послуги СРРС та відсутність узгоджених сторонами тарифів на послуги СРРС, відсутність доказів звернення відповідача за послугами та надання позивачем цих послуг, та вказує, що зазначені позивачем законодавчі акти не містять норми, яка зобов’язувала б мале приватне підприємство “Дон-Комп” сплачувати на користь державного підприємства “Дельта-Лоцман” будь-які суми. Крім того, відповідач зазначає, що дія Положення про службу регулювання руху суден не розповсюджується на флот рибної промисловості.
У судових засіданнях 28.04.2011р. та 17.05.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України
У судовому засіданні 31.05.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2011р. підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов, позовні вимоги не визнає, з підстав, зазначених у відзиві на позов..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд
встановив:
Зі змісту позову слідує, що позивачем- Державним підприємством „Дельта-Лоцман” у період з 31.08.2010р. по 10.01.2011р. на підставі правочину, який регулюється положеннями ст.ст. 207, 638, 639 ЦК України та ст.ст. 179, 180, 181 ГК України, були надані відповідачу- Малому приватному підприємству „Дон-Комп” послуги Служби регулювання руху суден (далі –СРРС) на загальну суму 1323,62 грн.
Позивач зазначає, що доказом звернення відповідача за наданням послуг СРРС є фактичне надання позивачем відповідачу послуг, що підтверджується квитанціями СРРС (в яких зазначено судновласника, назву судна, розміри судна, дату і час надання послуги), випискою з запису радіозв'язку розмови капітану судна „КВАНТ МРРТ" з ЦРРС, записами вахтового журналу ЦРРС ДП „Дельта-лоцман" (в яких зазначено назву судна, розміри, час його прибуття-вибуття із зони дії ЦРРС).
Для сплати зазначених послуг позивачем були виставлені і направлені поштою відповідачу відповідні рахунки, отримання яких підтверджується копією реєстру поштових відправлень та поштовими повідомленнями про їх отримання відповідачем, які відповідач не оплатив та залишив без належного реагування, в зв»язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку заборгованості в сумі 1323,62 грн., 127,40 грн. пені та 92,66 грн. штрафу за неналежне виконання зобов»язань.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позов за заявленим предметом позову задоволенню не підлягає.
Так, згідно положень ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади.
Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства та міжнародних договорів України Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Спеціальні правила експлуатації риболовних суден затверджуються Міністерством рибного господарства України.
Статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням Міністерства транспорту України створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством транспорту України.
Під радіолокаційним обслуговуванням маються на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.
Перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові начальника морського порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям.
За межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.
Постанови начальника Севастопольського морського торгівельного порту, лоції та Повідомлення мореплавцям, в яких був би визначений перелік обов’язкових послуг, які надаються службою регулювання руху суден ЦРДС „Севастополь” та ступінь обов’язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування відсутні.
Згідно приписів ст. 111 Кодексу торговельного мореплавства України, Служба регулювання руху суден діє у відповідності з Типовим положенням про службу регулювання руху суден, затвердженим центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Типове положення про службу регулювання руху суден затверджене наказом Міністерства транспорту України №340 від 28.05.2001 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 за N 545/5736. Цим же наказом керівникам морських торговельних портів та державного підприємства “Дельта-лоцман” наказано у тримісячний термін привести положення про СРРС (служба регулювання руху суден) у відповідність до цього Типового положення.
Відповідно до пункту 1.1 Типового положення про службу регулювання руху суден (далі - Типове положення) це Типове положення розроблено відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, “Международной конвенции по охране человеческой жизни на море” (Лондон, 1974), Резолюції Міжнародної морської організації (ІМО) А.857(20) “Керівництво для служб руху суден” від 27.11.97 і установлює організаційно-правовий статус, функції, права та відповідальність служб регулювання руху суден (далі - СРРС), крім флоту рибної промисловості.
Згідно пункту 1.2 СРРС у своїй діяльності керується Конституцією України і законами України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства транспорту та зв'язку України, міжнародними договорами України, цим Положенням.
У пункті 4.1 Типового положення визначено, що СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.
Пунктом 3.4 Типового положення визначено, що зона дії СРРС і порядок руху суден у ній встановлюється правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Мінтрансом України за погодженням з Держфлотінспекцією України.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, риболовне судно “КВАНТ МРРТ”, як і інші судна рибної промисловості, підпадає під виняток із загального правила щодо поширення на нього дії Типового положення.
Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м.Севастополя на підходах до нього затверджені наказом Міністерства транспорту України №626 від 05.09.2002 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.10.2002 за № 834/7122 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.7 цих Правил Севастопольська регіональна служба регулювання руху суден (далі - РСРРС) державного підприємства „Дельта-лоцман” виконує закріплені за нею функції у районі, установленому цими Правилами.
Взаємодія всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із РСРРС є обов'язковою. З цих суден та кораблів стягується збір відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27.06.96 № 214 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 374/1399 (у редакції наказу Мінтрансу України від 15.12.2000 № 711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за № 5/5196). Збір стягується на підставі квитанцій і рахунків, завірених філією державного підприємства „Дельта-лоцман” у міста Севастополь.
Згідно пункту 1.2 Правила є обов'язковими для фізичних і юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність у бухтах, на рейдах міста Севастополя і на підходах до нього.
Пунктом 1.1 визначено, що Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах Севастополя і на підходах до нього розроблені на підставі:
- Кодексу торговельного мореплавства України;
- постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 933 “Про забезпечення безпеки мореплавства в районі м. Севастополя”;
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.98 № 551-р;
- постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.96 № 529 „Правила плавання і перебування в територіальному морі, у внутрішніх водах, на рейдах і в портах України іноземних військових кораблів” і з урахуванням Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997.
Таким чином, Правила вимагають обов’язкової взаємодії всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об’єкти, із регіональною СРРС.
Правила не містять положення, яким передбачалось би в обов’язковому порядку стягнення збору за послуги СРРС лише за взаємодію із РСРРС.
Порядок взаємодії із суднами і кораблями визначений пунктом 4 Правил.
Відповідно до пункту 5 цих Правил, яким визначений перелік послуг, що надаються РСРРС, РСРРС надає такі послуги:
1. Інформаційне обслуговування.
РСРРС забезпечує інформаційне обслуговування суден у зоні своєї дії шляхом передачі на судна:
- гідрометеорологічної інформації;
- відомостей про зміни в роботі ЗНО, зсуви плавучих ЗНО із встановлених місць і іншої навігаційно-гідрографічної і гідрологічної інформації;
- інформації про стан руху в зоні своєї дії і фактори, що ускладнюють плавання;
- попереджень у разі небезпечного зближення з іншими суднами і рекомендацій для запобігання їм;
- попереджень у випадку відхилення від безпечного маршруту і рекомендацій щодо повернення до зазначеного маршруту.
Інформація передається відповідно до чинного законодавства України.
2. У зоні радіолокаційного спостереження РСРРС здійснює контроль положення суден на якірних стоянках і передає попередження суднам у разі небезпечного дрейфу на якорі.
3. РСРРС контролює виконання суднами цих Правил і передає попередження у разі їхнього порушення.
4. Радіолокаційне проведення.
В особливих обставинах плавання, що перешкоджають безпечному плаванню судна, РСРРС здійснює радіолокаційне проведення судна.
- Радіолокаційне проведення - послуга, що складається з передачі судну інформації, яка сприяє прийняттю капітаном судна рішень щодо безпечного плавання судна.
- Радіолокаційне проведення здійснюється на запит капітана судна, а при видимості дві милі і менше є обов'язковим.
- До початку радіолокаційного проведення між судном і ЦРРС має бути встановлено надійний зв'язок; капітан і лоцман-оператор повинні переконатися в тому, що судно правильно ідентифіковано, і погодити між собою порядок надання допомоги. Час початку і закінчення радіолокаційного проведення фіксується у вахтовому журналі ЦРРС і технічними засобами документування.
- При здійсненні радіолокаційного проведення ЦРРС передає на судно інформацію про позицію судна щодо навігаційного орієнтира, фарватеру, проміжних пунктів маршруту; про курс і швидкість судна відносно ґрунту; про ідентифікаційні дані, позиції інших суден і стан руху, а також дає рекомендації щодо зміни курсу і/або швидкості; передає попередження іншим суднам.
- У процесі радіолокаційного проведення судно зобов'язане дублювати отриману від ЦРРС інформацію і повідомляти про всі дії, що розпочинаються як на підставі отриманих інформації і рекомендацій.
- Капітан вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки свого судна у випадку раптового виходу з ладу технічних засобів ЦРРС або втрати зв'язку з ЦРРС.
Таким чином, законодавець розрізняє поняття „взаємодія суден і кораблів із РСРРС” і „послуги, які надаються РСРРС”, ці поняття не є тотожними.
Натомість, відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, на які посилаються Правилами, встановлено, що збори та плата (лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором.
Ці Збори та плати поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах та на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).
Збір за послуги СРРС справляється за фактично надану послугу.
У випадках відсутності факту надання послуги (БРЛС не працює або послуга не надавалася) збір за послуги СРРС не справляється.
Судом встановлено, що постанова начальника Севастопольського морського торгівельного порту, лоції та Повідомлення мореплавцям, в яких був би визначений перелік обов’язкових послуг, які надаються службою регулювання руху суден ЦРДС „Севастополь” та ступінь обов’язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування, як того вимагає стаття 110 Кодексу торговельного мореплавства України відсутні
Суд також встановив, що договір про надання послуг служби регулювання руху суден у формі єдиного та взаємопогодженого документа між ДП “Дельта-Лоцман” та МПП “Дон-Комп” не укладався.
Докази замовлення відповідачем у позивача послуг СРРС з визначенням переліку таких послуг (перелік послуг визначений пунктом 5 Правил) відсутні. Запит капітана судна про дозвіл зайти у бухту та вийти з бухти не є замовленням про надання послуг СРРС.
Докази надання позивачем відповідачу послуг СРРС (і яких видів послуг, передбачених пунктом 5 Правил) також відсутні.
Вищенаведена правова позиція повністю кореспондує з судовою практикою Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 15.12.2010 у справі № 5020-2/091 та судовою практикою господарського суду міста Севастополя у аналогічній справі №5020-4/233 (рішення від 26.01.2011р.).
Відповідно до положень ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів в доведення своїх позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на позивача і відшкодуванню не підлягають.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення та повідомлено представників сторін про час виготовлення повного рішення.
З огляду на викладене, ст. ст. 3, 110, 111 Кодексу торговельного мореплавства України, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.В.Ребриста
Повне рішення складено 03.06.2011р.