Справа № 1-202/2009 p.

ВИРОК

 Іменем України

10 липня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого: Сливи Ю.М.,

при секретарі: Гордієнко І.С.,

з участю прокурора: Музики А.І.,

потерпілих ОСОБА_1С, ОСОБА_2,

законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 6, кв. 81, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -

встановив:

27.02.2008 року близько 13.40 години (точний час досудовим слідством не встановлено) ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, прибув до території спортивного майданчику ЗОШ №1, розташованою по вул. Тургенівській, 27 в м. Ірпені, Київської області. Реалізуючи свої злочинні наміри, з метою відкритого заволодіння чужим майном, ОСОБА_6, спільно з невстановленою слідством особою, вчинив напад на неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Діючи згідно попередньо існуючої домовленості, ОСОБА_6 застосував до потерпілої ОСОБА_2 психічне насильство, яке виразилось в погрозі застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої, а саме приставив ніж поблизу шиї потерпілої. Після чого, діючи згідно попередньо розподілених ролей, спільно з невстановленою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, заявив вимогу потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 віддати мобільні телефони. Продовжуючи реалізувати свій протиправний намір, невстановлений слідством спільник, підійшов до потерпілої ОСОБА_1С, та відкрито заволодів її майном: мобільним телефоном «Нокіа 6131», вартістю 1198 гривень; в якому була картка пам’яті 512 мегабайт - вартістю 79 гривень та стартовий пакет мобільного оператора «Білайн» вартістю 25 гривень, на рахунку якого було 10 гривень, завдавши потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1312 гривень, потім підійшов до потерпілої ОСОБА_2, якій продовжував погрожувати ножем ОСОБА_6, але потерпілій вдалося вирватися та втекти.

Своїми діями ОСОБА_6, разом з невстановленою слідством особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, заподіяли потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1312 гривень.

У судовому засіданні підсудний вину в скоєному злочині визнав повністю та показав, що всі обставини, викладені у обвинувальному висновку він повністю визнає. Так, 27.02.2008 року він, разом зі своїм знайомим Максимом, приїхали у м. Ірпінь погуляти по місту. Нагулявшись та повертаючись додому, вони йшли пішки до вокзалу. По дорозі проходили школу №1 та побачили дівчат, потерпілих по справі. Підійшли до них і запропонували познайомитись, погуляти разом, але ті відмовились. Через деякий час, вони знову підійшли до дівчат. Він однією рукою обхопив шию ОСОБА_2, а іншою приставив до її шиї ніж, який носив з собою в якості брелка. При цьому висловив вимоги відати їм мобільні телефони. Інша дівчина, потерпіла ОСОБА_1 заплакала та віддала свій телефон його знайомому Максиму. ОСОБА_2 у цей час вирвалась та втекла. Вони з Максимом побігли до вокзалу, де сіли у маршрутку та поїхали з м. Ірпіня. У м. Фастові вони продали за 500 гривень телефон знайомому, але згодом, коли приїхала міліція, забрали його назад та повернули потерпілій. Просить пробачення у потерпілих та щиро кається у вчиненому. Стверджує, що він зробив належні висновки і більше ніколи не стане на злочинний шлях, а тому просить не позбавляти його волі.

У зв’язку із повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнанням кваліфікації його дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене лише допитом підсудного.

Органами досудового слідства дії підсудного правильно кваліфіковано за ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудними злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу підсудного.

Підсудний ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо та позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має молодий вік, раніше не судимий.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину; добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не знаходить.

При обранні покарання щодо ОСОБА_7 суд, враховуючи, те що останній кається у вчиненому та добровільно відшкодував завданий збиток, вважає за необхідне застосувати щодо нього ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті передбаченої за вчинений ним злочин. Крім того, з урахуванням вищевказаних підстав, суд вважає за необхідне не призначати додаткове покарання, що передбачене санкцією цієї ж статті, а саме: конфіскації майна.

Враховуючи думку потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які просили суворо не карати підсудного ОСОБА_6 та обрати покарання не пов’язане з позбавленням волі, а також те, що підсудний раніше не судимий, позитивно характеризуються, має молодий вік, кається у вчиненому, тяжких наслідків від скоєного ним злочину не настало, добровільно відшкодував завданий збиток, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України та призначити йому покарання по цій статті, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_6:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи, періодично з’являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до обрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

При необхідності враховувати, що ОСОБА_6 перебував під вартою з 24.06.2009 року по 10.07.2009 року.

Речові докази, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6131», який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, залишити у її користуванні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі 15-ти днів з моменту його оголошення.