Справа № 11-565 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.
Категорія 42 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.
УХВАЛА
Іменем України
26 травня 2011 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого –судді Літвінова Є. В.,
суддів –Костенко І. В., Полосенка В.С.,
за участю прокурора Скрипка І. М., захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями захисника ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Яготинського районного суду Київської області від 1 березня 2011 року, яким
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мар’янівка, Гребінківського району, Полтавської області, українця, гр. України, освіта середня, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Цим вироком вирішено цивільні позови та долю речових доказів.
в с т а н о в и л а :
Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що 5 грудня 2010 року близько 14 години на 99 км автошляху Київ-Харків, поблизу населеного пункту с. Панфили, перебуваючи в тверезому стані, керуючи технічно справним власним автомобілем марки «VOLKSWAGEN –GOLF»н.з. НОМЕР_2 та рухаючись зі швидкістю 110 км./год. проявив неуважність, втратив контроль за дорожньою обстановкою, не переконавшись що це буде безпечно і не створить небезпеку іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу, далі на ліве узбіччя, де допустив зіткнення з нерухомими ВАЗ 21013 під керуванням ОСОБА_4 та ВАЗ 21093 під керуванням ОСОБА_5, який в свою чергу зіткнувся з автомобілем «Opel –Astra»під керуванням ОСОБА_6, після чого виїхав на смугу руху у напрямку м. Харків та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_7, чим порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1, 11.2, 12.1, 12.6(г) Правил дорожнього руху України.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_8 тілесні ушкодження середньої тяжкості, пасажири ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримали легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.
Захисник ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить змінити вирок суду застосувавши до ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши термін випробування 2 роки та покласти на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України та скасувати вирок в частині цивільних позовів.
В обґрунтування апеляції посилається на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим через однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та цивільно-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 і справедливо призначив покарання, але не взяв до уваги часткове відшкодування матеріальної шкоди засудженим і безпідставно не застосував до нього ст. 75 КК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не уникав ні досудового ні судового слідства та більше шести місяців проживає по одній адресі зі своєю сім’єю, про що свідчать копії медичних карток, скоїв злочин з необережності, визнав свою вину, щиро розкаявся та своїми діями сприяв проведенню досудового слідства, частково відшкодував заподіяну шкоду, раніше не судимий, має позитивну характеристику та на утриманні малолітню дитину. Вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без його ізоляції від суспільства.
Звертає увагу, що докази та фактичні обставини справи спростовують вирок в часині цивільного позову, оскільки передані кошти ОСОБА_3 були за своїм цільовим призначенням не погашенням моральної шкоди, а матеріальної, про що свідчать і покази ОСОБА_12
Крім того, суд розв’язуючи цивільні позови стягує вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ 21013, коли експертиза говорить про те, що даний автомобіль відновленню не підлягає. Що стосується автомобіля ВАЗ 21093 то суд стягує з засудженого шкоду в розмірі ринкової вартості автомобіля, натомість вартість заподіяної шкоди за результатами експертизи значно менша.
Також в матеріалах справи відсутні докази витрат потерпілих на лікування, а чеки, які були надані в якості доказів судом не досліджувались.
Не було долучено до справи як цивільного відповідача Страховика «Альфа страхування», який має намір відшкодувати заподіяну шкоду потерпілим.
Крім того, вказує, що судом при постановленні вироку в резолютивній частині допущено технічну помилку, а саме: «Речові докази –автомобіль Фольксваген»номерний знак НОМЕР_1, передати дружині». Помилка полягає в тому, що автомобіль «Фольксваген» має номерний знак НОМЕР_2.
Прокурор в своїй апеляції та доповненнях до неї посилається на те, що суд призначаючи покарання не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, а саме визнав обтяжуючими обставинами «кількість пошкоджених автомобілів»та «кількість постраждалих осіб», які не зазначені в ст. 67 КК України як обтяжуючі обставини. А оскільки перелік обтяжуючих обставин є вичерпний і даних обставин у ньому немає, прокурор просить виключити із мотивувальної частини вироку посилання на обставини «кількість пошкоджених автомобілів»та «кількість постраждалих осіб», як такі, що обтяжують покарання.
Крім того вказує, що судом в порушення вимог ст. 328 КПК України безпідставно не було враховано при вирішенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому добровільне відшкодування засудженим коштів на придбання ліків потерпілому ОСОБА_4 в сумі 14000 грн., зазначивши у вироку, що ці кошти були передані в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, виступи прокурора та захисника в підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та доповнень до них, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду 1-ї інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненому, а також кваліфікація його дій за ст. 286 ч. 2 КК України базуються на зібраних по справі та наведених у вироку доказах, які сторонами не оспорюються.
Що стосується покарання призначеного засудженому, то суд 1-ї інстанції, як зазначено у вироку, врахував при його призначенні ОСОБА_3 ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, раніше він не судимий, часткове відшкодування завданих збитків.
Прийняте рішення суду 1-ї інстанції щодо призначеного ОСОБА_3 покарання, на думку апеляційного суду, всупереч доводам захисника, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для застосування ст. 75 КК України апеляційний суд не вбачає.
Посиланя в апеляціях на те, що суд визнав обтяжуючими обставинами «кількість пошкоджених автомобілів»та «кількість постраждалих осіб», які не зазначені в ст. 67 КК України як обтяжуючі обставини, то вони є необґрунтованими, оскільки як вбачається з вироку, що судом дані обставини не були зазначені як обтяжуючі обставини, а вказані як наслідки вчиненого засудженим злочину.
Колегія суддів погоджується з доводами захисника та прокурора про неправильність розв’язання судом першої інстанції цивільних позовів, оскільки суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 дійсно частково сплатив потерпілому ОСОБА_4 кошти на придбання ліків. Це підтверджується розписками даними потерпілим та його представником до постановлення вироку.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»№3 від 31.03.89 р. при визначенні суми, що підлягає стягненню із засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна.
Крім того, суд розв’язуючи цивільні позови стягнув вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ 21013, коли у висновку експерта вказано про те, що даний автомобіль відновленню не підлягає. Що стосується автомобіля ВАЗ 21093 то суд стягнув з засудженого шкоду в розмірі ринкової вартості автомобіля, хоча вартість заподіяної шкоди за результатами експертизи значно менша.
Також в матеріалах справи відсутні докази витрат потерпілих на лікування, а чеки, які були надані в якості доказів, судом не досліджувались.
Не було судом долучено до справи як цивільного відповідача Страховика «Альфа страхування», який має намір відшкодувати заподіяну шкоду потерпілим, у зв’язку з чим не застосовано ст. 1194 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що розв’язання цивільного позову судом першої інстанції відбулося з порушенням вимог ст. ст. 323 і 328 КПК України, тому вирок в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди підлягає скасуванню.
Що стосується допущеної судом технічної помилки, а саме: «Речові докази; автомобіль «Фольксваген»номерний знак НОМЕР_1, передати дружині…», замість номерний знак НОМЕР_2, то вона має бути виправлена судом в порядку ст. ст. 409-411 при виконанні вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 1 березня 2011 року відносно ОСОБА_3 в частині цивільних позовів скасувати, а справу в цій частині направити новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, але в іншому складі, в решті вирок залишити без зміни.
Вірно за належним підписом.
Суддя В. Полосенко