ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГусака М.Б.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА) про зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У грудні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії податкового органу щодо відмови у здійсненні перерахунку вислуги років із урахуванням періоду навчання в Київському суворовському військовому училищі (далі – Училище); визнати початок навчання у цьому закладі початком проходження військової служби; зобов’язати ДПА вважати день зарахування до Училища початком проходження військової служби, внести про це відповідні зміни в документи, зарахувати до вислуги років для призначення пенсії період навчання в Училищі та здійснити перерахунок вислуги років, вважаючи датою початку проходження військової служби 15 серпня 1985 року.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 червня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
На обґрунтування свого рішення суд послався на те, що за змістом положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”; Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 8 серпня 1994 року № 205 (30 травня 2005 року скасовано державну реєстрацію, а 7 травня 2007 року нормативно-правовий акт виключено з державного реєстру нормативно-правових актів), та постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 “Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомогу цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім’ям” (далі – Постанова № 1290) період навчання в Училищі не зараховується до вислуги років.
Постановою від 24 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.
При цьому апеляційний суд послався, зокрема, на: частину першу статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов’язок і військову службу” (далі – Закон № 2232-XII; у редакції, чинній з 25 березня 1992 року по 13 травня 1999 року), згідно з якою початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов’язаних; підпункт “а” пункту 54 Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 (втратило чинність з 1 січня 1991 року на підставі постанови № 1290), за змістом якого до вислуги років зараховується дійсна військова служба в Радянській Армії. Аналізуючи ці положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Закон № 2232-XII прирівнює навчання в Училищі до служби в Збройних Силах України, тому позивач має право на зарахування до вислуги років строку, впродовж якого він навчався в Училищі, а відмова відповідача у здійсненні перерахунку є необґрунтованою.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 2 березня 2011 року скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі постанову суду першої інстанції.
При ухваленні рішення касаційний суд виходив із того, що Закон № 2232-XII (у редакції від 25 березня 1992 року) не поширюється на спірні відносини, а тому відсутні підстави для зарахування періоду навчання позивача в Училищі у період проходження військової служби.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви позивача ухвалах касаційного суду від 1 серпня 2007 року та 27 квітня 2010 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 24 Закону № 2232-XII.
У справах, рішення касаційного суду в яких додано до заяви, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки позивач з 17 серпня 1982 року по 24 червня 1984 року навчався в Училищі, навчання в якому пізніше Законом № 2232-XII прирівнювалось до проходження військової служби, та продовжував виконувати обов’язки з військової служби під час дії цього Закону, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про включення періоду навчання в училищі до вислуги років.
У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що Закон № 2232-XII (у редакції від 25 березня 1992 року) не поширюється на спірні відносини, а тому відсутні підстави для зарахування періоду навчання позивача в Училищі у період проходження військової служби.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права.
За змістом пункту “а” статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається, зокрема особам начальницького складу податкової міліції незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
Відповідно до пункту “а” частини першої статті 17 цього Закону до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, військова служба.
При цьому частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Крім того, згідно з частиною першою статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних.
Таким чином, навчання в Училищі у розумінні наведених норм не є військовою службою.
Закон № 2232-XII, у редакції, чинній до 13 травня 1999 року, яка передбачала зарахування періоду навчання у військово-навчальному закладі (військовому ліцеї) до проходження військової служби, на момент виникнення спірних відносин не діяв.
Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми права.
Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правова позиція
Аналіз положень частини четвертої статті 2 та частини першої статті 24 Закону № 2232-XII дає підстави для висновку про те, що навчання в Київському суворовському військовому училищі у розумінні наведених норм не є військовою службою.
Закон № 2232-XII, у редакції, чинній до 13 травня 1999 року, яка передбачала зарахування періоду навчання у військово-навчальному закладі (військовому ліцеї) до проходження військової служби, на момент виникнення спірних відносин не діяв.