П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі  суддів

          Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.                                  

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Радивилівському  районі  Рівненської області на постанову  Радивилівського районного суду 19 травня  2009 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11   до управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дітям війни,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

          Позивачі  звернулись  до суду із адміністративними  позовами, які були об’єднані в одне провадження, та просили відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплатити  їм 30 відсотків  надбавки до пенсії в розмірах, визначених  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006 –2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп.

            ОСОБА_4 в заяві про збільшення позовних вимог від 03.02.2009 року просила, крім вище значених позовних вимог, провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2008 рік в сумі 1 150 грн. 50 коп.

          Вказували, що  відповідач всупереч вимогам ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року не виплачував їм  надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Строк звернення до суду вважають не пропущеним, оскільки про прийняття неконституційних законів, що обмежують їх права, вони  повідомлені не були. Про порушення своїх прав взнали з місцевої преси в листопаді 2008 року.

          Постановою Радивилівського районного суду від 19 травня 2009 року  позов задоволено частково.

          Збов’язано відповідача провести нарахування та виплату на користь позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період  з 9 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 710 грн. 91 коп.             

          Збов’язано відповідача провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період  з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 31 грудня по 22 травня 2008 року  в розмірі 1441 грн. 66 коп.            

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема за 2006 рік,  відмовлено.          

          В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та не обґрунтованою, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та зробив не вірні висновки, порушив ряд норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на пропуск позивачами річного строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення судом, про що просив суд і в запереченнях на позови.

          Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачам  в  позові.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

_____________________________________________________________________________________

Справа № 22-а-109/2011                                               головуючий в суді 1-ої інстанції Бірук В.О.                                                                                                      Суддя-доповідач Хилевич С.В.          

          Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того , що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь кожного з позивачів конкретної грошової суми.

          Такий висновок суду не відповідає положенням ст.ст. 21, 105, 162 КАС України , згідно яких, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

          Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачам сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про виплату їх конкретних розмірів.

          Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при ухваленні  постанови щодо частини позовних вимог - за 2007 рік, суд не виконав вимог КАС , що призвело до неправильного вирішення частини спору.

          Із матеріалів справи вбачається ,  що позивачі, відносяться до соціальної категорії  громадян «діти війни»і знаходяться на обліку у відповідача.

          Дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до п. 12 ч.1 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік.

           Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст.. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6  ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Позивачі за захистом порушеного в 2007 році права на отримання підвищення до пенсії звернулись в листопаді-грудні 2008 року –через півтора року після винесення рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007року № 6-рп/2007, тобто з пропуском встановленого на той час ст..99 КАС України річного строку звернення за захистом порушеного права.

В запереченнях відповідача на подані позови, містяться вимоги про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду  передбачених ст.100 КАС України та прохання про відмову в його поновленні.

  Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

  Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та процесуальне рішення щодо його поновлення чи застосування наслідків пропуску строку відповідно до ст.100 КАС України не прийняв.

  Посилання суду в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, є безпідставним, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносини. Позивачі оспорюють нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

  Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивачів, що виходять за межі річного строку

звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Про порушення свого права позивачі повинні були дізнатися з моменту  неотримання  підвищення до пенсії  після ухвалення Конституційним Судом України рішення  від 9 липня 2007 року.

Посилання позивачів, що їм стало відомо про порушення їх прав в листопаді 2008 року лише з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України,  не заслуговує на увагу.

  Враховуючи наведене та дату звернення позивачів до суду, колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно.          

Крім того, колегія суддів вважає помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті.

             З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

           Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, місцевий суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахуванні та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів  прийшла до висновку, що постанова місцевого суду  не може залишатись чинною , а тому її слід скасувати    ухвалити у справі нову постанову.          

          Керуючись ст. ст.100, 197,  198,   202, 205,  КАС України ,   колегія суддів,

                                                                 П О С Т А Н О В А:          

             Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі Рівненської області –задовольнити частково.                                                                      

            Постанову Радивилівського районного суду від 19 травня 2009 року  –скасувати.

Позовні вимоги  про зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі  Рівненської області  здійснити перерахунок та виплатити  їм 30 відсотків  надбавки до пенсії в розмірах, визначених  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за  2007 рік - залишити без розгляду          

           Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі  Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення  до пенсії  в розмірі , визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                     

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_4 із 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії  в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням виплачених  надбавок до пенсії , як дитині війни.

 У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: