У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 травня 2011 року                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати  у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 серпня  2010 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається в інституті на третьому курсі денної форми навчання й не отримує стипендії. Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з часу звернення до суду й до закінчення дитиною навчання.    

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від             10 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 4 серпня  2010 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 7 жовтня 2009 року та до закінчення навчання дитини, але не більше ніж до досягнення останнім двадцяти трьох років.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір аліментів до 1/10 частини від усіх видів його заробітку щомісячно.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ураховуючи положення   п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України  від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

    Повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України.

    Про належне повідомлення особи про дату розгляду справи може свідчити розписка.

З матеріалів справи вбачається, що справа розглядалась судом за відсутності відповідача ОСОБА_5 При цьому доказів того, що ОСОБА_5 був належним чином у встановленому законом порядку повідомлений про час і місце розгляду справи, немає, оскільки у справі відсутні розписки про одержання ним судових повісток або відомостей про відмову в їх отриманні.

Повідомлення про виклик ОСОБА_5 у судове засідання на 10 грудня          2009 року через оголошення в пресі (а.с. 15, 17) також не відповідає вимогам ч. 9 ст. 74 ЦПК України, згідно з якою встановлена чітка процедура виконання цієї процесуальної дії.

Так, згідно із ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме навіть після звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі.

Таким чином, оголошення в пресі подається: 1) за умови відсутності даних про місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача; 2) при виконанні позивачем вимог щодо звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, докази чого мають знаходитись в матеріалах справи, але вони відсутні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд першої інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки.

Проте суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону розгляд справи не відклав, а, розглянувши справу у відсутність               ОСОБА_5, доводів останнього щодо суті спору не перевірив, чим позбавив його гарантованого права на судовий захист.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 311, 315 ЦПК України на вказані порушення не звернув уваги, хоча про них зазначалось в апеляційній скарзі, та у своїй ухвалі про відхилення таких доводів скарги висновків не навів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення не було усунено апеляційним судом, що призвело до неправильного вирішення спору,   оскаржувані рішення  не можуть вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 332, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від              10 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від              4 серпня  2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді     :                     Д.Д. Луспеник        

М.І. Балюк          

Т.Є. Жайворонок