КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2011 року 1460/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брагіної О.Є.;
при секретарі судового засідання –Варченко І.В.,
за участю представника позивача 1 –(ОСОБА_1, довіреність №1616/09/12-10 від
27.08.2010 р.);
представника позивача 2 –(ОСОБА_2, довіреність №73 від 19.01.2011 р.);
відповідачки –не з’явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомКиївського обласного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
доОСОБА_3
простягнення 535,14 грн.,
ВСТАНОВИВ:
21.03.2011 р., Київським обласним центром зайнятості –робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту –позивач 1) та Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості –робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту –позивач 2) були пред’явлені позовні вимоги до гр. ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідачка) про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 535,14 грн..
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі стверджують, що відповідачка приховала факт реєстрації її як фізичної особи-підприємця та, отримавши статус безробітної, 14.05.2007 р., була направлена на професійне навчання, оплату за яке здійснював позивач 1, а тому вартість навчання у розмірі 535,14 грн. необхідно повернути, шляхом стягнення спірної суми з відповідачки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 р. було відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 29.03.2011 р..
У судове засідання, 29.03.2011 р., сторони не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром на відправлення кореспонденції Київського окружного адміністративного суду за 22.03.2011 р. та фіскальним чеком № 0643 від 24.03.2011 р., відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, пояснень, заяв чи клопотань до суду не надали.
У судове засідання, 14.04.2011 р., сторони з’явились. За клопотанням відповідачки розгляд справи було відкладено на 19.04.2011 р..
У судове засідання, 19.04.2011 р., з’явились представник позивача 1 та представник позивача 2. Відповідачка в судове засідання, 19.04.2011 р., не з’явилась, була належним чином повідомлена судом про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою від 11.04.2011 р.. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки.
В судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, вказавши, що ОСОБА_3 була зареєстрована у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу 03.10.2006 р.. 10.10.2006 р., їй було надано статус безробітної, встановлена допомога по безробіттю та, 14.05.2007 р., направлено на навчання відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (далі по тексту - Закон України № 803-XII) та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. №1533-III (далі по тексту - Закон України №1533-III).
У листопаді 2010 р., Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості була проведена перевірка страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відносно ОСОБА_3, за результатом якої складено акт №101112/4 від 12.11.2010 р., відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як приватний підприємець з 24.12.1992 р. по 25.06.2008 р.. Відповідно до пункту 20 абзацу 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних»від 14.02.2007 р. №219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу та безробітні знімаються з обліку з моменту виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю та повертають кошти отримані обманним шляхом. На думку представників позивачів, ОСОБА_3 отримала допомогу по оплаті за навчання саме обманним шляхом, тому кошти у розмірі 535,14 грн. підлягають стягненню з неї на користь позивача 1.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, з’ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке:
03.10.2006 р., Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості гр. ОСОБА_3 зареєстровано як таку, що шукає роботу.
10.10.2006 р., ОСОБА_3 звернулася із заявою до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області про вирішення питання її працевлаштування та надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України № 803-XII та Закону України №1533-III.
14.05.2007 р., між відповідачкою та позивачем 2 укладено договір № 105207051400401 про направлення відповідачки на підвищення кваліфікації в Білоцерківський державний аграрний університет за професією «комп’ютерні мережі та технології».
15.05.2007 р., наказом № 158/0 по Білоцерківському державному аграрному університету, відповідно до договору від 26.04.2007 р. № 286, укладеному між Білоцерківським державним аграрним університетом і Київським обласним центром зайнятості та направлення від 14.05.2007 р. № 286-0704, яке видане Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості, відповідачку зараховано слухачем курсів підвищення кваліфікації по програмі «комп’ютерні мережі та технології»з 15.05.2007 р..
25.06.2007 р., наказом № 198/0 по Білоцерківському державному аграрному університету відповідачку відраховано з 25.06.2007 р. як таку, що виконала навчальний план, з видачею посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до договору № 286 від 26.04.2007 р. та додаткової угоди від 26.06.2007 р. № 286-1, укладених між Білоцерківським державним аграрним університетом і Київським обласним центром зайнятості, позивач 1 забов'язувався сплачувати витрати на професійне навчання направлених безробітних.
Згідно розрахунку позивача 1 витрати на навчання відповідачки склали 535,14 грн..
Законом України №1533-III визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Застраховані особи, відповідно до визначення понять, яке міститься в Законі України №1533-III це наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Статтею 6 Закону України №1533-III передбачено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України № 803-XII є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Згідно підпункту «е»пункту першого статті 4 Закону України № 803-XII, держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги.
Відповідно до абзацу першого пункту другого статті 24 Закону України № 803-XII професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Таким чином, судом встановлено, що звернення відповідачки до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області, прийняття її на облік як безробітної, надання статусу безробітної та направлення її на навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відбувалось в рамках чинного законодавства.
На підтвердження висновку щодо приховування ОСОБА_3 факту її перебування в статусі фізичної особи-підприємця позивачами надано лише довідку державного реєстратора - начальника відділу державної реєстрації Білоцерківської міської ради Київської області А.В. Лещенка від 15.11.2010 р.. Відповідно до відомостей, що містяться в довідці, ОСОБА_3 не зареєстрована відділом державної реєстрації Білоцерківської міської ради, як фізична особа –підприємець. Крім того, в зазначеній довідці від руки зроблено запис «реєстр. 26.04.04 р.; скас. 25.06.08 р.».
Суд не може прийняти до уваги, наданий позивачами доказ з огляду на те, що невідомо ким, коли, де та при яких обставинах був зроблений зазначений запис, який, крім того, не завірений підписом посадової особи та печаткою відповідного органу. Із вказаного запису неможливо зробити висновок про наявність реєстрації відповідачки як підприємця.
З акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, складеного відносно ОСОБА_3, 12.11.2010 р., №101112/4, вбачається, що позивач 2 зробив висновок про факт перебування ОСОБА_3 у якості підприємця з 24.12.1992 р. по 25.06.2008 р.. Зазначений термін позивачами жодним доказом не підтверджений, а тому судом не може бути прийнятий до уваги.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 71 КАСУ обов’язок доказування обґрунтованості позовних вимог чи заперечень покладається на сторони. Кожна сторона повинна надати суду свої докази та довести перед судом їх переконливість.
Суд вважає, що позивачами не доведено, що відповідачкою були надані недостовірні дані під час одержання допомоги по безробіттю, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Київського обласного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 535,14 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Брагіна О.Є.
Постанова у повному обсязі виготовлена .