КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2011 року 1522/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брагіної О.Є.;
при секретарі судового засідання –Варченко І.В.,
за участю позивачки – ОСОБА_1;
представника позивачки –ОСОБА_2 (довіреність № 339 від 06.04.2011 р.);
представника відповідача –ОСОБА_3 (довіреність № 6-28-226 від 31.03.2011 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доБородянської районної державної адміністрації Київської області,
ОСОБА_4, ОСОБА_5
проскасування розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду, 24.03.2011 р., звернулась гр. ОСОБА_1 (далі –позивачка) з позовом до Бородянської районної державної адміністрації Київської області (далі –відповідач) про скасування розпорядження виконуючого обов’язки голови Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 18.01.2011 р. № 49 (далі по тексту –розпорядження від 18.01.2011 р. №49) про скасування розпоряджень відповідача «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, на території Бородянської селищної ради»від 23.07.2010 р. №591 (далі по тексту –розпорядження від 23.07.2010 р. №591) та «Про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_1. з ведення особистого селянського господарства на «ведення комерційної діяльності»на території Бородянської селищної ради»від 19.11.2010 р. №1026 (далі по тексту –розпорядження від 19.11.2010 р. №1026)».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем неправомірно видано розпорядження від 18.01.2011 р. №49, оскільки згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 р. № 586-XIV (далі по тексту –Закон України від 09.04.1999 р. № 586-XIV) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідач у письмовому заперечені позову не визнав і зазначив, що оскаржуване розпорядження видане за результатами розгляду протестів прокурора Бородянського району Київської області від 03.12.2010 р. № 3681-вих та № 3682-вих, відповідно до яких розпорядження від 23.07.2010 р. №591 та розпорядження від 19.11.2010 р. №1026 були визнані такими, що видані в порушення п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.04.2011 р..
У судове засідання, 08.04.2011 р., сторони з’явились. Позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
08.04.2011 р., під час судового розгляду, суд, на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4, (далі по тексту –співвідповідач 1) та ОСОБА_5 (далі по тексту –співвідповідач 2).
У судове засідання, 21.04.2011 р., співвідповідачі не з’явились, були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 09529170 та № 09529161. Заперечень проти позову, пояснень, заяв чи клопотань не надали.
У зв’язку з неявкою співвідповідачів розгляд справи було відкладено на 29.04.2011 р..
У судове засідання, 29.04.2011 р., з’явились позивачка, представник позивачки та представник відповідача. Співвідповідачі повторно не з’явились, були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується розписками від 26.04.2011 р.. Представником відповідача суду надано письмові пояснення та клопотання співвідповідачів про розгляд справи за їх відсутності.
У своєму поясненні співвідповідач 1 пояснив, що приймаючи розпорядження від 23.07.2010 р. №591, діяв на підставі чинного законодавства, відповідного обґрунтування, погоджень та інших необхідних документів.
У своєму поясненні співвідповідач 2 пояснив, що видав розпорядження від 19.11.2010 р. №1026 на підставі відповідних висновків та погоджень повноважних служб згідно чинного законодавства України, а розпорядження від 18.01.2011 р. № 49 ним було видане за результатами розгляду протестів прокурора Бородянського району Київської області від 03.12.2010 р. № 3681-вих та № 3682-вих.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності співвідповідачів.
Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав:
На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 08.06.2010 серії ЯИ № 940238 позивачка є власницею земельної ділянки площею 0,3000 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бородянської селищної ради поза межами смт. Бородянка Київської області.
06.07.2010 р., позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки з «ведення особистого селянського господарства»на «ведення комерційної діяльності».
Розпорядженням від 23.07.2010 р. №591, яке видане співвідповідачем 1, позивачці було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Розпорядженням від 19.11.2010 р. №1026, яке видане співвідповідачем 2, позивачці було затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового (функціонального) призначення зазначеної земельної ділянки та змінено її цільове призначення з «ведення особистого селянського господарства»на «ведення комерційної діяльності».
03.12.2010 р., прокурором Бородянського району Київської області винесені протести за № 3681-вих на розпорядження від 23.07.2010 р. №591 та за № 3682-вих на розпорядження від 19.11.2010 р. №1026, з вимогами про скасування зазначених розпоряджень як таких, що видані в порушення п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України.
За результатами розгляду зазначених протестів співвідповідачем 2 було видане розпорядження від 18.01.2011 р. № 49, яке оскаржується позивачкою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. «а»ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пріоритет земель сільськогосподарського призначення визначено ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України - землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачається право на встановлення та зміну цільового призначення земель. Так, у частині п’ятій зазначеної статті зазначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, а отже, зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення заборонена.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Посилання позивачки на неможливість скасування рішення відповідача інакше як згідно порядку оскарження, зупинення дії та скасування актів місцевих державних адміністрацій, який передбачено ч. 3 ст. 43 Закону України від 09.04.1999 р. № 586-XIV, суд не приймає до уваги, адже такий порядок не є виключним.
Оскільки, за результатами розгляду зазначених протестів відповідачем визнано неправомірність розпоряджень від 23.07.2010 р. №591 та від 19.11.2010 р. №1026, тому вони не потребують оскарження в іншому передбаченому законодавством порядку.
При наданні правової оцінки спірним правовідносинам суд також зважає на приписи статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони —суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження виконуючого обов’язки голови Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 49 від 18.01.2011 р. про скасування розпоряджень голови адміністрації від 23.07.2010 р. №591 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, на території Бородянської селищної ради»та від 19.11.2010 р. №1026 «Про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_1. з ведення особистого селянського господарства на «ведення комерційної діяльності»на території Бородянської селищної ради»- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Брагіна О.Є.
Постанова у повному обсязі виготовлена 04 травня 2011 року.