Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 травня 2011 р. № 2а- 16468/10/2070
Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Горшкової О.О., суддів - Панов М.М., Волошин Д.А.,
при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представника позивача –Носов К.В., представник відповідача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2007 № 0002152305/0 повністю. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що за результатами виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова був складений акт № 4185/2305/32031438 від 30.05.2007. На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомленням-рішенням від 11.06.2007 № 0002152305/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 317 793 грн. 00 коп., у т.ч. 211 862 грн. 00 коп. –основний платіж, 105 931 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства, з огляду, по-перше, на те, що ТОВ «Видавнича група «Основа»є видавництвом, що підтверджується Свідоцтвом про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, в якому одним з видів діяльності у видавничій справі визначена видавнича діяльність. Дана обставина, на думку позивача, є підставою для наявності у нього права на користування податковою пільгою, визначеною пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А, по-друге, Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1643, якою затверджений Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, не може вносити зміни до абз. 1 пп. 7.13.7 п. 7.13. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідач усно заперечуючи проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав безпідставності та необґрунтованості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 12.05.11р. не з’явився, письмових заперечень проти позову не надав. Враховуючи те, що відповідно до ст. 35 КАС України відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі зазначеної сторони.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої було складено акт № 4185/2305/32031438 від 30.05.2007 року.
В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 211862,00 грн. Зокрема, перевіркою було встановлено, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов’язаної з видавничою діяльністю, перевіряєме підприємство самостійно не здійснює виготовлення видавничої продукції, для виготовлення видавничої продукції залучає інші організації, у тому числі: ПП «Тріада+», ТОВ «Веста». Таким чином, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Видавнича група «Основа»не здійснює виготовлення видавничої продукції або випуск у світ видавничої продукції. Також перевіркою було встановлено, що в порушення пунктів 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1643 «Про затвердження Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції»ТОВ «Видавнича група «Основа»не акумулювало вивільнені кошти на окремому банківському рахунку для обліку коштів цільового використання та не спрямовувало їх на капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції у зв’язку з відсутністю видавничо-поліграфічної бази.
На підставі вказаного акту 11.06.2007 року Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002152305/0, яким згідно пп. «б»п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначила ТОВ «Видавнича група «Основа»суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 317793,00 грн., у тому числі 211862,00 грн. –основний платіж, 105931,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Видавнича група «Основа»є суб’єктом видавничої справи та віднесена до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції і займається такими видами діяльності у виробничій справі, як: видавнича діяльність, виготовлення видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, що підтверджується свідоцтвом серії ДК № 1179 від 27.12.02р. Підприємство на протязі 2004 –2005 років користувалося пільгою по податку на прибуток.
Судом встановлено, що у перевіряємому періоді по рядку 10 К5 декларації по податку на прибуток ТОВ «Видавнича група «Основа»відобразило прибуток, звільнений від оподаткування в сумі 847,400 грн., у тому числі (наростаючим підсумком з початку року): у 2004 році –240000,00 грн., у 2005 році –352500,00 грн., у 2006 році –254949,00 грн.
Перевіркою було встановлено, що у перевіряємому періоді на підприємстві рахувались такі основні засоби: споруди за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 66 –офісне приміщення (належить ТОВ «Видавнича група «Основа»на підставі права власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 17 березня 2004 року загальною площею 735,7 м.кв.), офісні меблі та комп’ютерна техніка, у зв’язку із чим податковий орган дійшов висновку, що підприємство у періоді, що перевірявся, неправомірно користувалося пільгою по податку на прибуток, передбаченою п.п 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку із відсутністю на підприємстві видавничо –поліграфічної бази, в результаті чого було занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 211 862 грн. 00 коп.
Відповідно до абз. 1 пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, та який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 01.01.2009 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії та розповсюджувачів книжкової продукції, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, крім видань рекламного та еротичного характеру. При цьому прибуток, отриманий від надання рекламних послуг, оподатковується на загальних підставах.
Згідно Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»абз. 1 пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було викладено у наступній редакції: тимчасово, до 1 січня 2009 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року № 1643 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), кошти, вивільнені у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг, спрямовуються на капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції (крім виготовлення видань рекламного та еротичного характеру). Вивільнені кошти акумулюються платниками податку на окремому банківському рахунку для обліку коштів цільового використання та спрямовуються на цілі, визначені пунктом 3 цього Порядку, з відображенням їх руху. На зазначений рахунок кошти перераховуються у строки, встановлені для сплати податку на прибуток, а не перераховані у ці строки кошти вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, суд вважає, що позивач відповідно до вищезазначених вимог повинен був акумулювати вивільнені кошти на окремому банківському рахунку та спрямувати їх на капітальні вкладення для переоснащення видавничо –поліграфічної бази.
Відповідно до п. 7.20 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, зазначені у п. 7.11, 7.13 цієї статті, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених пунктів. При цьому, до складу валових витрат таких платників податків не включаються витрати, понесені у зв’язку із одержанням таких звільнених доходів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, п. 4 Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо –поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого постановою КМУ від 15.10.03р. № 1643, встановлено порядок обліку коштів цільового використання, визначеного п.п. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що у разі нецільового використання вивільнених коштів платники податку включають суми отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, з урахуванням яких визначено прибуток, звільнений від оподаткування, до загальних валових доходів і валових витрат у податковому (звітному) періоді, в якому отримані такі звільнені доходи.
В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що вивільнені кошти були спрямовані на закупівлю комп’ютерної техніки, редагування, коректури, верстки оригінал-макетів, друку плівок та інше, що, на його думку, є капітальним вкладенням на модернізацію та реконструкцію видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому обов’язок доказування підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги, лежить саме на позивачеві, який повинен належними та допустимими доказами довести свої доводи в обґрунтування позовних вимог по справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.10р. у справі № К-21091/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, скасовано постанову харківського окружного адміністративного суду від 20.08.07р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.07р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Вищий адміністративний суд України під час перегляду в касаційному провадженні судового рішення першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, зазначив про те, що позивач не акумулював вивільнені кошти на окремому банківському рахунку та не спрямував їх на капітальні вкладення для переоснащення видавничо-поліграфічної бази, чим порушив вимоги законодавства, а саме Постанову Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1643, якою затверджений Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції. Крім того, даною ухвалою суду касаційної інстанції було встановлено правомірність внесення змін зазначеною Постановою до абз. 1 пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємців».
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій було те, що останні передчасно дійшли висновку про належність та допустимість, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, доказів щодо спрямування позивачем вивільнених коштів на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції, у зв’язку з чим дали невірну оцінку обставинам справи.
Приймаючи до уваги те, що суд вирішує справу з урахуванням висновків і мотивів з яких скасовані рішення попередніх судів по цій справі, а також враховуючи те, що висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, обов’язково мають бути враховані при розгляді справи, переданої на новий розгляд, судом було зобов’язано позивача надати суду докази відкриття окремого банківського рахунку для обліку коштів цільового використання, документальне підтвердження спрямовання вивільнених ним коштів коштів на цілі, визначені пунктом 3 вищевказаного Порядку з відображенням їх руху, зокрема, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції.
Так, на виконання вимог суду, а також на підтвердження своєї правової позиції, позивачем надано суду копії платіжних доручень, виписку з банківського рахунку, які, в свою чергу, підтверджують придбання та сплату ним коштів за придбання комп’ютерної техніки, меблів, проте не доводять суду факту спрямування позивачем вивільнених коштів на капітальне вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію видавничо – поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції.
Наявні в матеріалах справи копії документів, а саме наказ № 3-ВР від 03.05.06р.; договір поставки № 08 від 16.05.06р. з відповідними додатками до нього; наказ № 4-РВ від 12.09.06р.; видаткова накладна № АВ2410-021 від 24.10.06р.; видаткова накладна № АВ2410-022 від 24.10.06р.; наказ № 5-РВ від 19.12.06р.; видаткова накладна № 154/60006322 від 21.12.06р.; видаткова накладна № 36 від 26.12.06р.; наказ № 6-РВ від 17.01.07р.; видаткова накладна № 07-3001-13 від 30.01.07р.; видаткова накладна № АВ 2802-021 від 28.02.07р. також не є належними та допустимими доказами використання та спрямування вивільнених позивачем коштів на цілі, визначені п. 3 Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року № 1643 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а лише підтверджують здійснення позивачем господарських операцій.
З наданих представником позивача у судовому засіданні усних пояснень, судом встановлено, що позивачем не було відкрито окремого банківського рахунку для обліку коштів цільового використання, що, в свою чергу, дає підстави суду дійти висновку про неможливість спрямовання позивачем вивільнених ним коштів коштів на цілі, визначені пунктом 3 вищевказаного Порядку, тобто - про використання платником податків вівільнених коштів за цільовим призначенням.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства відповідачем не знайшли своє підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для відмови у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення –відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 13.05.11р.
Головуючий суддя Горшкова О.О.
Суддя Панов М.М.
Суддя Волошин Д.А.