Категорія №8.2.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2011 року Справа № 2а-3466/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

при секретарі – Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000461500/0,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Первомайське комунальне автотранспортне підприємство (надалі – Первомайське КАТП, позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області (надалі – ДПІ в м. Первомайську, відповідач), в якому посилається на наступне. 04.04.2011 позивач отримав копію акту ДПІ в м. Первомайську від 16.03.2010 № 94/15-20160970, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000461500/0. Податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000461500/0 позивачеві було нараховано штрафні санкції в сумі 7741,47 грн. Позивач зазначає, що платіжними дорученнями від 25.12.2009 № 902, від 19.01.2010 № 26, від 15.02.2010 № 95 він перераховував по 1050,84 грн. згідно графіка погашення податкового боргу по справі № 2а-32084/08, платіжними дорученнями від 19.08.2009 № 585, від 06.11.2009 № 769, від 26.02.2009 № 146, від 15.08.2008 № 484, від 26.09.2008 № 589, від 30.09.2008 № 599, від 30.10.2008 № 676 перераховувалися поточні платежі. Заборгованість за вказаний в акті від 16.03.2010 період була стягнута у справі № 2а-32084/08, частково списана, залишена сума сплачена. Посилаючись, що право зазначати визначення платежу належить виключно платнику, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000461500/0 та скасувати його.

          У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, дали пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

          Представник відповідача позов не визнав, в обґрунтування заперечень зазначив, що фахівцями ДПІ в м. Первомайську було здійснено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток, земельного податку, комунального податку, збору за спеціальне водокористування, збору за забруднення, податку на додану вартість у 2007-2010 роках. За результатами перевірки складено акт від 16.03.2010 № 94/15-20160970, яким зафіксовані порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - несвоєчасно сплачено: збір за забруднення навколишнього середовища. Перенесення залишків між платежами від 01.01.2003 № 64106625; перенесення залишків між платежами від 01.01.2003 № 64106625; розрахунок від 19.07.2006 № 9108; розрахунок від 26.10.2006 № 13602; від 24.01.2007 № 19094. Всього штрафних санкцій по збору за забруднення на суму 7741,47 грн. На момент здійснення проплат у відповідача рахувався податковий борг зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, сплата здійснювалася частково і не покривала сум податкової заборгованості. Позивачем перераховані платіжні документи, в яких не зазначено номери конкретних декларацій (розрахунків) податку, за яким відбувається оплата, у зв’язку з чим не можливо визначити призначення платежу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

          01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.  

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);  5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Первомайське комунальне автотранспортне підприємство зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 18.01.1996 за № 1 388 120 0000 000335 (а.с. 8).

16 березня 2010 року податковим органом винесено податкове повідомлення–рішення № 0000461500/0, яким позивачу нараховано штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7741,47 грн. (а.с. 9).

Статтею 10  Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

За змістом пункту 1.2  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на момент виникнення правовідносин) податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пункту 1.3 податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються  до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.

Згідно ст. ст. 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування» (що діяв на момент виникнення правовідносин), платники податку несуть обов’язки щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.

Судом установлено, що за період, зазначений в акті перевірки, за позивачем виник податковий борг зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. Сума боргу була стягнута за рішенням суду, частково списана. Ухвалою суду від 28.07.2009 виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 по справі за позовом ДПІ в м. Первомайську Луганської області до Первомайського КАТП про стягнення податкового боргу розстрочено на 7 років зі сплатою по 1050,84 грн. щомісяця з 01.08.2009.

Як вбачається із платіжних доручень, наданих позивачем, підприємством у визначені періоди сплачувалося податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. Так, платіжними дорученнями від 25.12.2009 № 902, від 19.01.2010 № 26, від 15.02.2010 № 95 він перераховував по 1050,84 грн. згідно графіка погашення податкового боргу по справі № 2а-32084/08 (а.с. 12), платіжними дорученнями від 19.08.2009 № 585, від 06.11.2009 № 769, від 26.02.2009 № 146, від 15.08.2008 № 484, від 26.09.2008 № 589, від 30.09.2008 № 599, від 30.10.2008 № 676 перераховувалися поточні платежі (а.с. 10-11). У платіжних дорученнях зазначено, який податок (збір) сплачується, за який період та в якій сумі.

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 5.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно ч. 2 п. 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Податковим боргом у відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Форма зазначеного повідомлення наведена у додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 № 290 (надалі - Інструкція).

Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.

Як зазначено у вказаній нормі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, із змінами та доповненнями, повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було змінено призначення платежів підприємства у шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що вбачається із змісту акту перевірки від  16.03.2010 № 94/15-20160970 (а.с. 6-7).

Таким чином, суд вважає, що дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов’язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, дії податкової інспекції є такими, що порушують права позивача.

Також, виходячи із аналізу вищевказаних нормативних положень, суд вважає, що приписи чинного законодавства дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов’язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Згідно п. 3.7 Інструкції  про порядок нарахування та погашення пені  за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин), затвердженої Наказом ДПА України  від  11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27 червня 2003 року за № 522/7843 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його  частини) або  не  визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції),  то  податковий  орган  у  день надходження від органу державного  казначейства  інформації  про  зарахування  коштів  до бюджету,  яка  надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та  державної  податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та  Державної  податкової  адміністрації  України  від  25.04.2002 № 74/194  та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за №  436/6724,  самостійно  здійснює  розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені,  нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його  частини).  При  цьому  протягом  трьох  робочих  днів податковий  орган  складає  та надсилає такому платнику податків у порядку,  аналогічному  Порядку  направлення  органами   державної податкової   служби   України   податкових  повідомлень  платникам податків, затвердженому  наказом  ДПА  України   від   21   червня 2001 року  №  253  (  z0567-01 ) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції  України  06.07.2001  за  №  567/5758   (із   змінами   та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Відповідачем не було надано суду відповідних рішень податкової інспекції про перерозподіл грошових коштів, сплачених підприємством згідно з вищенаведеними платіжними дорученнями.

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган не мав права розподіляти суму, яка призначалась позивачем на погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток  по деклараціям за 2006-2008, 1 квартал 2009 року на погашення боргу попереднього періоду, оскільки підприємством у платіжних дорученнях конкретне вказано призначення платежу, що підтверджує своєчасну сплату податкового зобов’язання.

Крім того, суд вважає за необхідним зауважити, що відомості, які визначені відповідачем у акті перевірки  від 16.03.2010 щодо заборгованості підприємства по податку на прибуток не відповідають дійсності та не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи.

Як вбачається із акту перевірки, в частині визначення відповідачем податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, документами, на підставі яких здійснено позивачем сплату збору, є уточнюючі розрахунки та платіжні доручення від 25.12.2009 № 902, від 19.01.2010 № 26, від 15.02.2010 № 95, від 19.08.2009 № 585, від 06.11.2009 № 769, від 26.02.2009 № 146, від 15.08.2008 № 484, від 26.09.2008 № 589, від 30.09.2008 № 599, від 30.10.2008 № 676 (а.с. 6-7).

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із зазначених платіжних доручень, позивачем було здійснено сплату податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища з чітким визначенням призначення платежу.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства здійснено перерозподіл сплачених позивачем сум зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2010 року № 0000461500/0 на суму 7741,47 грн.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті  69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийняття податкового  повідомлення-рішення від 16 березня 2010 року № 0000461500/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання у розмірі 7741,47 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.06.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000461500/0 задовольнити.

          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2011 року № 0000461500/0, прийняте Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області відносно Первомайського комунального автотранспортного підприємства про нарахування штрафу в сумі 7741 грн. 47 коп. (сім тисяч сімсот сорок одна грн. 47 коп.).

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Первомайського комунального автотранспортного підприємства судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 06 червня 2011 року.

           СуддяІ.О. Свергун