Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08 червня 2011 р. № 2-а- 1711/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача –ОСОБА_2, представник відповідача - Тімонов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010р. №000267/1702/0 (30.11.2010р. №000267/1702/1) про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 247088,38 грн. (в т.ч. за основним платежем – 163478,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 83609,46 грн.).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено за висновками акту від 15.09.2010р. №9304/1702/НОМЕР_1 документально планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.07.07р. по 31.03.10р., в якому відповідачем безпідставно зазначено про заниження податку на додану вартість, оскільки згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що ФОП ОСОБА_3 перевищив 300000 грн. при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) у 2007р. та відповідно зобов’язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати податок у встановленому нормами Закону України «Про податок на додану вартість», однак, цього не зробив, у зв’язку із чим ДПІ були донараховані суми податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Представник позивача в судове засідання з’явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову та матеріалах перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є за своїм характером обгрунтованими як нормативно, так і документально, а отже підлягають задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, зареєстрований 31.08.2004р. у встановленому законом порядку, як підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.05.2011р., як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.
В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.
З 20.08.2010р. по 03.09.2010р. працівниками відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 31.03.10р., за результатами якої був складений акт від 15.09.2010р. №9304/1702/НОМЕР_1, оригінал якого був оглянутий судом в засіданні, а копія приєднана до матеріалів справи.
З посиланням на акт від 15.09.2010р. №9304/1702/НОМЕР_1 відповідач 28 вересня 2010р. прийняв податкове повідомлення-рішення №000267/1702/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 247088,38 грн. (в т.ч. за основним платежем – 163478,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 83609,46 грн.).
Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками означеної процедури сума податкового зобов’язання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати податкового зобов’язання ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податково повідомлення-рішення від 30.11.2010р. №000267/1702/1.
Аналізуючи норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд приходить до висновку, що при розв’язанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісне податкове повідомлення-рішення (тобто рішення через /0), позаяк саме цей правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обов’язок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкове повідомлення-рішення, що було складено в процедурі оскарження рішення контролюючого органу, позаяк це податкове повідомлення-рішення визначило строк виконання обов’язку, а отже і первісне, і наступне податкове повідомлення-рішення вплинуло на права та обов’язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.
Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 15.09.2010р. №9304/1702/НОМЕР_1 висновок ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про порушення ФОП ОСОБА_3 п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008р., з 01.07.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. не задекларовано податку на додану вартість на загальну суму 163478,92 грн.
Перевіряючи указані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
У відповідності до імперативних приписів ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд відмічає, що загальновизнаним є той факт, що порядок та розміри податків знаходяться у прямій залежності від обраної системи оподаткування.
Діюче законодавство передбачає дві основні системи оподаткування: загальну та спрощену.
Загальна система оподаткування передбачає сплату, зокрема, податку на додану вартість згідно правил Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, законодавцем передбачається як обов’язкова, так і добровільна реєстрація платником даного податку. Так, відповдно до підпункту 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 зазначеного законодавчого акту особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).
Відмінною рисою спрощеної системи оподаткування є те, що вона передбачає уплату єдиного податку замість ряду інших податків та зборів. Так, згідно положень ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість. При цьому, спрощена система оподаткування застосовується суб’єктами малого підприємництва-фізичними особами у разі коли виручка від реалізації продукції за рік не перевищує 500000 грн.
Відповідно до приписів ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
З проведеного аналізу вбачається, що між наведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» є певні суперечності стосовно моменту, з якого виникає обов’язок у фізичної особи-підприємця зареєструватися платником податку на додану вартість.
Вирішуючи колізію наведених норм норм законодавства, суд виходить з суб’єктного составу правовідносин. Отже, враховуюче те, що учасником відносин є платник єдиного податку, то до них насамперед повинні застосовуватися положення Указу Президента.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. і з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. працював за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. і з 01.07.2009р. по 31.03.2010р. – знаходився на загальній системі.
Обсяги виручки від релізації товарів (робіт, послуг) за ІV квартал 2007 року та за І-ІІ квартали 2009 року згідно з наданою позивачем звітністю платника єдиного податку складають відповідно 449072 грн. та 497233 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновком позивача щодо безпідставного донарахування позивачеві податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій, оскільки при визначені граничної суми, отриманої від здійснення операцій по постачанню товарів (послуг), підлягаючих оподаткуванню згідно з діючим на момент виникнення спірних правовідносин Законом, в залежності від якої виникає обов’язок зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, відповідачем невірно врахована сума отриманого доходу за період, коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.
При прийнятті рішення по даній адміністративній справі суд враховує також позицію вищої податкової інстанції.
Так, в листі ДПА України від 07.07.2005 N13492/7/15-2417 «Про реєстрацію платників ПДВ» надано роз’яснення, що Законом України від 03.06.2005 р. N2642-IV "Про внесення змін до деяких Законів України" внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема з підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону вилучено слова" незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством". Таким чином, суб`єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні особи, що сплачують єдиний податок заставкою 10%, та фізичні особи) з дати набуття чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійсненняними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників ПДВ на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону.
Суд відмічає, що у відповідності до положень п.п.п.г) п.п.4.4.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на момент винивкнення спірних правовідносин, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.
Суд також бере до уваги, що податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта, однак, з огляду на п.п.п.д) п.п.4.4.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов необхідно задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000267/1702/0 від 28.09.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0002671702/1 від 30.11.2010 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 10.06.2011 року.
Суддя Горшкова О.О.