Справа № 2 - 53 - 2008

 

   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                                                      УКРАЇНИ

 

    10 СІЧНЯ  2008 РОКУ            САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             У СКЛАДІ:

                                   СУДДІ                                                                      СМІРНОВОЇ І.О.

                                   ПРИ СЕКРЕТАРІ                                          РУДНЄВОЇ І.С.

                                        ЗА УЧАСТЮ АДВОКАТА                             ОСОБА_1

 

РОЗГЛЯНУВШИ У ВІДКРИТОМУ СУДОВОМУ  ЗАСІДАННІ   У ЗАЛІ СУДУ   В С.М.Т. САРАТА

ЦИВІЛЬНУ СПРАВУ ЗА ПОЗОВОМ

ОСОБА_2

ДО

ВІДДІЛУ ОСВІТИ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКО ОБЛАСТІ

З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-ХОДОС ВАЛЕНТИНА ВАЛЕНТИНОВИЧА

ПРО

      ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ, СТЯГНЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ЗА ЧАС ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ І  МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ,

СУД -

В С Т А Н О В И В :

 

            позивачка звернулась до суду з позовом вказуючи, що наказом  від 01 вересня 2003 року вона була прийнята на роботу вчителем Надеждинської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів (надалі ЗОШ), а 01 вересня 2004 року її призначили директором цієї школи.

            02 жовтня 2007 року наказом № 249 начальника відділу освіти, Ходос В.В., вона була   звільнена з роботи за п. 4 ст. 40, ст.43-1 КЗпП України,  за прогули без поважних причин з 28 серпня по 31 серпня 2007 року.  

           Своє звільнення вона вважає незаконним, оскільки  прогулів без поважної причини вона не допускала, і своїми діями не заподіяла  Надеждинській ЗОШ ніякої шкоди.

            З  02 липня по 27 серпня 2007 року їй була надана чергова відпустка, протягом якої з 03 по 25 серпня 2007 року, у зв*язку з роботою комісії по прийманню школи, вона змушена була виходити на  роботу  і  щоденно працювати.

            27 серпня 2007 року, у зв*язку з тим, що її  донька  вступила до ОПУ, вона поїхала до м. Одеси поселити її у гуртожиток. Але їй повідомили, що дочці відмовлено у наданні гуртожитку, тому вона не виписалася з м. Смела, Черкаської області. У зв*язку з чим, вона змушена була терміново виїхати з дочкою до м. Смела, щоб її виписати. Перед виїздом  вона зателефонувала до відділу освіти Саратської РДА, але начальник відділу знаходився на  лікуванні, а його обов*язки виконувала ОСОБА_7, якій вона пояснила ситуацію та попередила, що 01 вересня 2007 року  вона вже буде на роботі. Крім того, вона по телефону попередила  про свою відсутність завуча  Надеждинської ЗОШ,  ОСОБА_4   

              Вона вважає, що дійсною причиною її звільнення є те, що вона написала в газету «Советская новь» статтю, в який подякувала  за надання  матеріальної допомоги школі голові СФГ «Нива» Юрескул О.П., з яким Ходос В.В. знаходиться у неприязних стосунках.

              Незаконним звільненням  відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона та її сім*я перебували у  стресовому стані, оскільки до звільнення вона не мала  дисциплінарних стягнень;  вона знаходилася на лікарняному, залишилась без заробітної плати. Моральну шкоду вона просила стягнути в розмірі 3.000 гривень.  

              Посилаючись на ці обставини позивачка просила поновити її  на  роботі на посаді директора Надеждинської ЗОШ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня по листопад 2007 року в розмірі 3.600 гривень,

- 2 -

стягнути з відповідача  3000 гривень моральної шкоди та 400 гривень за надання юридичної допомоги. 

                 Справа розглядалася неодноразово.

 

                У даному судовому засіданні, позивачка позов підтримала частково, просила суду не брати до уваги її ствердження, що вона була незаконно звільнена у зв*язку зі статтею у газеті про допомогу Юрескула О.П. школі тому, що під час судових засідань вона переконалася, що Ходос В.В. не знаходиться у неприязних стосунках з ним, і ні в цьому причина її звільнення.  Остаточно позивачка її представник просили суд позов задовольнити, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3.600 гривень, стягнути з відповідача 3.000 гривень за моральну шкоду та 400 гривень за надання юридичної допомоги.

 

                 Представник відповідача та третя особа, Ходос В.В., позов не визнали, оскільки вважають, що звільнення позивачки проведено обгрунтовано і на законних підставах. Позивачка не надала суду доказів поважності причин прогулу. ЇЇ посилання на те, що вона телефонувала у відділ освіти, і повідомила про свою відсутність виконуючу  обов*язки начальника відділу ОСОБА_7, вони вважають такими, що не відповідають дійсності. З 06 серпня по 05 вересня 2007 року начальник відділу освіти Ходос В.В. знаходився у щорічній відпустці, а не на лікарняному, і  його обв*язки виконувала Хома В.М., а не ОСОБА_7. Позивачка за період з 27  по 31 серпня 2007 року  взагалі  не телефонувала  у відділ освіти.

       Через відсутність позивачки на роботі, всупереч вимогам Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, листа Міністерства освіти України від 14 травня 2007 року № 1/9-287, в  строк до 01 вересня 2007 року не був затверджений на педагогічній нараді навчальний план Надеждинської ЗОШ, не були  видані накази «Про режим роботи школи на навчальний рік», «Про розподіл навчального навантаження на навчальний рік», «Про призначення класних керівників», «Про призначення завідуючих кабінетами», «Про організацію навчального року», що привело до неорганізованого початку навчального року.             

        Крім того, не були виконані до 01 вересня 2007 року приписи сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності Саратського РВ ГУ МНС України в Одеській області, викладені у інформації від 23 липня 2007 року № 61 щодо протипожежної безпеки у школі, що ставило під загрозу життя та здоров*я учнів та працівників школи.

         Позивачка була відсутня не серпневій педагогічній конференції.

 

                  Заслухавши позивачку та її представника,  заперечення представника відповідача та третьої особи, вивчивши надані матеріали, суд вважає, позов підлягає задоволенню з таких підстав.

 

                   Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з  трудового законодавства, тому необхідно керуватися:  Кодексом законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року з змінами та доповненнями.

 

                    Згідно  п. 4 ст.40 КЗпП України, прогул - це відсутність  працівника на роботі без поважних причин, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно.

                    Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами) роз*яснює, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цієюнормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом

- 3 -

 усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без   п о в а ж н и х  причин (наприклад, у зв*язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення на роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов*язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).    

 

                   Відповідно до копій наказів, копії  трудової книжці позивачки, вона наказом №  163 від 01 вересня 2003 року була прийнята на роботу вчителем української мови Надеждинської ЗОШ, а  наказом № 156 від 27 серпня 2004 року переведена  директором цієї школи (а.с.3,13-15).

                    02 жовтня 2007 року наказом № 299 відділу освіти Саратської РДА вона звільнена з роботи  за п. 4 ст.40, ст.43-1 КЗпП України  за прогули без поважних причин з 28.08.по 31.08 2007 року (була відсутня протягом всього часу) що негативно позначилося на підготовці до початку роботи школи в новому 2007-2008 навчальному році (а.с. 6).

  

                     У судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності позивачки на роботі з 28 по 31 серпня 2007 року. Але, як встановлено в суді і підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивачка була відсутня на роботі через те, що змушена була виписати дочку з іншого міста. Вона зателефонувала про це ОСОБА_4. Конференція зірвана не була, всі вчителя поїхали. 01 вересня позивачка проводила лінійку, була на роботі. Її відсутність негативно не позначилася на підготовці школи до початку роботи в новому навчальному році.

 

                     Згідно копії паспорту дочки позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1, вона виписана з м. Смела Черкаської області 29.08.2007 року  (а.с.62). 

 

                      Ствердження відповідача та третьої особи про можливість виписати дочку у період відпустки позивачки, суд  не може прийняти до уваги у зв*язку з тим, що у судовому засіданні встановлено, що позивачка знаходилася у період відпустки на роботі, і готувалась до прийняття школи комісією. Цей факт підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_5,  ОСОБА_6, а також актом перевірки готовності школи до нового навчального року від 22.08.2007 року, підписаним працівниками відділу освіти, позивачка була присутня при перевірки готовності  школи до  роботи (а.с. 94).

 

                        Суд вважає, що позивачка була відсутня на роботі через непередбачену ситуацію, що склалася з її неповнолітньою  донькою, тому її відсутність на роботі з 28 по 31 серпня не  є прогулом без поважних причин, і суд приходить до висновку, що у відповідача не було передбачених законом підстав для звільнення позивачки за п. 4 ст.40 КЗпП України і її звільнення з роботи є незаконним.

                         Посилання представника відповідача та третьої особи на те, що  позивачка була відсутня на роботі без поважних причин, суд не може взяти до уваги тому, що вони спростовуються  вищезазначеними  доказами.

 

                         За змістом  ст. 147 КЗпП України звільнення - це крайня міра дисциплінарного стягнення. В порушення  вимог ч. 3 ст. 149 КЗпП,  при  обранні дисциплінарного стягнення відповідач не врахував попередню роботу позивачки, яка  жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Свідки, працівники відділу освіти: ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили у судовому засіданні, що позивачка молодий директор і раніше до роботи позивачки  ніяких зауважень не було.

                           

- 4 -

                           Аналізуючи зібрані у справі докази,  суд приходить до висновку,  що позивачку було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України без законних підстав,  з порушенням вимог ст. 149 КЗпП України,  тому її слід поновити на роботі.

 

                           Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, з відповідача на  користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2007 року по  10.01.2008 року, який складає  5.400 гривень.

 

                           У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт попередження позивачкою про свою відсутність працівників відділу освіти. У зв*язку з чим суд вважає, що це призвело до прийняття рішення про її звільнення по вказаному пункту. Незаконне звільнення позивачці з роботи спричинило їй моральну шкоду. Але, з урахуванням характеру, величини спричинених позивачки страждань, обставин справи, ситуації, що склалася та передувала звільненню, відшкодування  моральної шкоди слід визначити у розмірі 500 гривень.      

             

                          На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід також стягнути документально підтверджені витрати на правову допомогу в загальній сумі 400 гривень.

 

                          Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в загальній сумі  79 гривень 50 копійок (54 грн.+ 17 грн.+ 8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в сумі 30 гривень.

        

          Керуючись  ст.ст. 3, 5, 6, 10, 60, 72, 73, 79, 80, 81, 212-215, 218, 294, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, ст. 40 п. 4, ст.. 147, 149, 232 - 237-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року № 15, 

 

       СУ Д-

В  И  Р  І  Ш  И  В:

 

                            ПОЗОВ ЗАДОВОЛЬНИТИ. ПОНОВИТИ ОСОБА_2 НА ПОСАДІ ДИРЕКТОРА НАДЕЖДИНСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ 1-111 СТУПЕНІВ САРАТСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  З 02 ЖОВТНЯ 2007 РОКУ.

 

                              СТЯГНУТИ З ВІДДІЛУ ОСВІТИ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА КОРИСТЬ ОСОБА_2 СЕРЕДНІЙ ЗАРОБІТОК ЗА ЧАС ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ ЗА ПЕРІОД С 02 ЖОВТНЯ 2007 РОКУ ПО 10 СІЧНЯ 2008 РОКУ  У СУМІ 5.400 (П*ЯТЬ ТИСЯЧ ЧОТИРИСТА) ГРИВЕНЬ БЕЗ УТРИМАННЯМ ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ  Й ІНШИХ ОБОВ*ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ.

 

                               СТЯГНУТИ З ВІДДІЛУ ОСВІТИ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА КОРИСТЬ ОСОБА_2 НА ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ 500 (П*ЯТЬСОТ) ГРИВЕНЬ.

 

                               СТЯГНУТИ З ВІДДІЛУ ОСВІТИ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА КОРИСТЬ ОСОБА_2 ВИТРАТИ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ У СУМІ  400 (ЧОТИРИСТА)  ГРИВЕНЬ.

 

            - 5 -

 

                             СТЯГНУТИ З ВІДДІЛУ ОСВІТИ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТ НА КОРИСТЬ  ДЕРЖАВИ  СУДОВИЙ ЗБІР У СУМІ 79 ГРИВЕНЬ 50 КОПІЙОК ТА ВИТРАТИ НА ІНФОРМАЦІЙНО- ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ У СУМІ 30 ГРИВЕНЬ.

          

                                РІШЕННЯ СУДУ  В ЧАСТИНІ ПОНОВЛЕННЯ НА ПОСАДІ  ТА СТЯГНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ У МЕЖАХ  СУМИ СТЯГНЕННЯ ЗА ОДИН МІСЯЦЬ ПІДЛЯГАЄ НЕГАЙНОМУ ВИКОНАННЮ.

 

                                ЗАЯВА ПРО АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ  РІШЕННЯ СУДУ МОЖЕ БУТИ ПОДАНА ДО  АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЧЕРЕЗ  САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ.

                               АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА ПОДАЄТЬСЯ АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЧЕРЕЗ  САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ  АБО ПРОТЯГОМ  ДВАДЦЯТИ ДНІВ ПІСЛЯ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ.  

 

 

С У Д Д  Я: