ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2011Справа №5002-26/1040-2011

За позовом Державного підприємства «Дельта – лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

до відповідача Державного підприємства «Керченський морський торговельній порт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28)

про стягнення 795,35 доларів США та 1551,75 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №6 від 31.12.2010р.,

від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Позивач - Державне підприємство «Дельта – лоцман» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства «Керченський морський торговельній порт» 668,37 дол. США та 762,49 грн. пені, а також 136,98 дол. США та 789,26 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, відповідачем порушено зобов’язання за договором №37/П-08 від 11.01.2008р. в частині своєчасної оплати отриманих від ДП “Дельта - лоцман” послуг служби регулювання руху суден, на оплату яких відповідачу були виставлені рахунки, в наслідок чого позивачем нарахована пеня та штраф за прострочення оплати відповідно до п. 5.3. укладеного договору.

Відповідачем вимоги не визнавались з підстав наведених у відзиві на позов, зокрема вказується на те, що договором не встановлено з якого моменту та до якого часу нараховується пеня. Термін прострочення платежу позивачем у розрахунку визначався на дату зарахування грошових коштів на його рахунок, проте моментом грошового зобов’язання є дата списання коштів з рахунку платника. Однак оскільки вказані дати не співпадають, пеня відповідно до розрахунку здійсненого відповідачем складає у сумі 252,81 дол. США та 380,72 грн.

Розгляд справ відкладався.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.05.2011р. до 10 год. 00 хв.

На дату судового засідання яке відбулося 12.05.2011р. від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні представниками сторін заявлені вимоги та заперечення на них підтримані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

11 січня 2008 року між Державним підприємством «Дельта – лоцман» (Підприємство за договором) та Державним підприємством «Керченський морський торговельній порт» (Агент) укладено договір за № 37/П-08.

Відповідно до п. 1.1 договору якого Підприємство зобов’язаний за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі –СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі –ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько –Дніпровсько - лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі –БДЛК, ХМК та  ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов’язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Строк дії договору було визначено до 31.12.2008р. (п. 8.1. договору).

Додатковими угодами до вказаного договору було продовжено його строк до 31.12.2010р., а також змінено реквізити сторін.

У пункті 2.1.2. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

Пунктом  4.2 договору, зокрема підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 договору передбачено, що до подання заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом протягом п’яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

Відповідно до п. 5.4. договору, Агент несе повну матеріальну відповідальність перед  Підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача позивач в травні-грудні 2010 року надав послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням відповідача на загальну суму 966306,60 дол. США та 100444,12 грн.

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків.

Про те відповідачем вказані рахунки були сплачені з порушенням строків визначених у п. 4.2.2. договору, що не заперечується самим відповідачем.

Однак відповідач заперечує проти строків нарахування пені та її розмірів.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства, у морському порту або за його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України на морського агента покладений обов'язок перераховувати контрагентам вартість витрат, пов'язаних із перебуванням в порту суден.

Звичайні повноваження морського агента можуть бути обмежені судновласником, однак, і за таких обставин будь-яка угода, укладена ним (морським агентом) з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження (ст. 118 КТМ України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з морського агентування врегульовані Кодексом торговельного мореплавства. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування.

Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.

Статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачається що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Так, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на свій розсуд.

Таким чином, сторони, уклавши договір, відповідно до якого Позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги, врегулювали свої відносини на власний розсуд. При цьому договором визначено, що споживачем послуг Позивача є “судновласник”(в розумінні ст. 20 КТМУ).

Відповідно до статті 630 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами (в тому числі судновласниками або обслуговуючими банками).

А відсутність у боржника необхідних коштів, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), а також несвоєчасне виконання платіжних доручень банком відповідача, не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пунктом 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із статтею 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором, або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, за неналежне виконання зобов'язання контрагентами боржника (судновласником) відповідальність у будь-якому разі несе боржник - відповідач.

Зазначена позиція окрім цього підтверджується рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 29.10.2009 у справі № 2/29-4579-2009, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 року.

З цих же підстав не може бути прийнятий до уваги “контр розрахунок” відповідача.

Так, умовами укладеного договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється “Агентом” на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках (п. 4.2.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Такими чином, зобов'язання з оплати коштів є виконаним з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок кредитора (ДП “Дельта-лоцман”).

Крім того, статтею 1072 ЦК України встановлено черговість списання грошових коштів з банківського рахунку, відповідно до якої банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Тобто, подання відповідачем платіжних доручень банку про перерахування коштів відповідачу не може вважатись виконанням зобов'язання, до тих пір, поки ці кошти не зараховані на рахунок кредитора. Так, платіжні доручення відповідача на оплату коштів могли не виконуватись банком через відсутність коштів, черговість виконання вимог або з інших підстав.

При цьому, як зазначалось вище відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене також підтверджується судовими рішеннями по справі № 2/29-4579-2009, про які йшлося вище.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, визначені статтями 193, 216, 218 Господарського кодексу України обставини не були встановлені судом, оскільки відповідач не довів здійснення дій, що свідчать вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даним умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3. договору, в разі порушення взятих на себе за цим договором зобов’язань Агент за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до розрахунку загальна сума нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату рахунків пені складає 795,35 дол. США та штраф складає загальну суму розмірі 1551,75 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт своєчасної оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється  від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ДП „Дельта-лоцман" є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується його Статутом, а тому становлення у договорі одночасно пені та штрафу відповідає вимогам статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи наявність прострочки сплати відповідачем основного зобов’язання, вимоги щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими та заявлені на підставі пункту 5.3 договору та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, а як наслідок заявлені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач вважає, що в даному випадку розмір пені обмежений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Суд не може погодитись з даним висновком у зв’язку із наступним.

Оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ставка Національного банку України стосується виключно гривні та її вартості.

У випадку здійснення розрахунків у іноземній валюті, згідно норм статті 231 Господарського кодексу України, підлягають застосуванню умови договору, а не норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Крім того, однією із сторін за договором №37/П-08 від 11.01.2008р. є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки (Державне підприємство  "Дельта – лоцман"), який підпадає під дію ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а як наслідок правомірне нарахування пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та додатково штрафу у розмірі семи відсотків вказаної вартості за прострочення понад тридцять днів.

Отже нарахована позивачем пеня розрахована позивачем правильно, а тому суд не вбачає підстав для її зменшення,  як і не вбачає підстав для зменшення нарахованої суми штрафу, оскільки відповідачем своєчасно не виконано умови та взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасної оплати за отримані послуги, а характер невиконання у даному випадку не є винятковим, що у свою чергу зумовлювало б зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені).  

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на нього пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Керченський морський торговельній порт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28; код ЄДРПОУ 01125554) на користь на користь Державного підприємства “Дельта - лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003) пеню у розмірі 668,37 доларів США, пеню у розмірі 762,49 грн., штраф у сумі 136,98 дол. США, штраф у сумі 789,26 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 12,85 доларів США та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складене 16.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Медведчук О.Л.