ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.06.11Справа №2а-1599/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді- Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 67 від 18.01.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до військової частини А 4408
про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації,
Суть спору:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини А 4408 про визнання протиправними дій з невиплати грошової компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна та стягнення грошової компенсації у розмірі 5436,69 грн. Також просить стягнути з відповідача на її користь витрати з оплати юридичної консультації у розмірі 300,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при звільнені позивач не отримала грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5436,69 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.05.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 02.06.2011.
Ухвалою суду від 02..06.2011 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала, надала заперечення проти адміністративного позову. Зазначає, що дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна згідно з ч. 2 Закону України від 17.02.2000 № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". В зв'язку з набранням чинності 11.03.200 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-ІІІ від 17.02.2000 військовослужбовці не мають право на одержання грошової компенсації замість речового майна з 11.03.200, а підлягають задоволенню видача речового майна в натурі. Крім того, вважає, що оскільки ОСОБА_1 проходила військову службу в військовій частині А 4424 позов щодо стягнення грошової компенсації замість речового майна позивач повинна заявляти до цієї військової частини, а військова частина А 4408 здійснювала лише видачу речового майна в натурі та видає довідки про заборгованість за речове майно.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 2 ст. 9-1 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині А 4424 та перебувала на фінансовому та речовому забезпечені у військовій частині А 4408.
На підставі наказу командира військової частини А 4424 № 83 від 28.05.2010 ОСОБА_1 звільнена з військової служби та відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період її служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі ОСОБА_1
Згідно з довідками військової частини № 25 від 20.04.2011 та № 26 від 20.04.2011 вартість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 складає 395,61 грн. та 5041,08 грн. відповідно, а всього - 5436,69 грн. (395,61 грн.+ 5041,08 грн.).
Представником відповідача у судовому засіданні не спростовувалась та обставина, що позивач належне їй речове майно та грошову компенсацію замість нього в військовій частині А 4408 не отримувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.ст. 1-2, 2, 4 Закону № 2011 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно- правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У абз. 1 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 відзначено, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Крім того, у абз. 4 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 також відзначено, що права і свободи громадян, їх зміст та обсяг можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002.
У п. 3.2 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано на те, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до положень ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать витрати на правову допомогу.
Частиною 1 статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати з юридичної консультації і складання адміністративного позову у сумі 300,00 грн.
В обгрунтування цих вимог позивачем надано квитанцію № 571 від 27.04.2011 Кримської колегії адвокатів про надання ОСОБА_1 юридичної допомоги - складання позовної заяви на сум 300,00 грн.
Однак, всупереч вимогам діючого законодавства договір про надання юридичних послуг позивачем не надано, а тому суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03.06.2011 о 12-00 годин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини А 4408 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна у розмірі 5436,69 грн.
Стягнути з військової частини А 4408 (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко,1, ЄДРПОУ 24291501) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) грошову компенсацію замість речового майна у розмірі 5436,69 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять шість грн. 69 коп.)
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.( три грн. 40 коп.)
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва