ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.05.11Справа №2а-1171/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Плієвої Н.Г.,   

при секретарі - Філімонцевої О.В.,

за участю:

представника позивача -  Завгороднего О.В.,

представника відповідача - Мар'ясової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал"   

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя 

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал" звернулось до суду з адміністративним позовом до  Державної податкової інспекції у Гагарінському районі                       м. Севастополя  про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000010220/0 від 10.01.2011, яке було винесено на підставі акту № 6117/22-009/24493496 від 23.12.2010  невиїзної документальної перевірки; стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно було зараховано поточні платежі з податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу за рішенням суду, та, відповідно, протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до ТОВ «Страз-Ідал» штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.    

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1171/11/2770, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважає, що податковий орган діяв у відповідності до вимог діючого законодавства та підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя у справі № 20-3/312-12/387 від 11.02.2008 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Страз-Ідал» до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000352320/0 від 21.06.2005 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток  в сумі 50629,60 грн.   Зазначена постанова набрала законної сили 08.05.2008 згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду.

23.12.2010 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі                           м. Севастополя було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Страз-Ідал» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 24296,80 грн., нарахованої по акту планової документальної перевірки № 10250/10/23-209/24493496/19 від 15.06.2005 (податкове повідомлення-рішення № 0000352320/0 від 21.06.2005), узгодженої згідно Ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 20-3/312-12/387 від 05.08.2008.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 6117/22-009/24493496 від 23.12.2010 в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст.. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 2181), а саме ТОВ «Страз-Ідал» несвоєчасно сплачений основний платіж з податку на прибуток у розмірі 24296,80 грн. по терміну сплати 19.05.2008 з затримкою сплати платежу понад 90 днів.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення               № 0000010220/0 від 10.01.2011 яким ТОВ «Страз-Ідал» визначено за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання сплатити штраф у розмірі 50 % від сплаченої суми тобто в розмірі 12148,40 грн.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки, що платежі, які були здійснені ТОВ «Страз-Ідал» в період з 29.12.2008 по 05.11.2010 на загальну суму 24296,80 грн. були зараховані податковим органом в рахунок погашення боргу за узгодженим податковим повідомленням-рішенням № 0000352320/0 від 21.06.2005.

В той же час, з платіжних доручень, перелічених у акті перевірки, вбачається, що суми, сплачені позивачем не були спрямовані на погашення заборгованості за зазначеним податковим повідомленням-рішенням. Вказаними платежами ТОВ «Страз-Ідал» здійснювало поточні платежі податку на прибуток.

Так, платіжним дорученням № 1259 від 29.12.2008 сплачено податок на прибуток за 11 місяців 2008 року;

платіжним дорученням № 63 від 06.02.2009 сплачено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року:

платіжним дорученням № 89 від 18.02.2009 – податок на прибуток за 4 квартал 2008 року;

платіжним дорученням № 308 від 19.05.2009 – податок на прибуток за 1 квартал 2009 року;

платіжним дорученням № 595 від 17.08.2009 – податок на прибуток за 2 квартал 2009 року;

платіжним дорученням № 850 від 19.11.2009 – податок на прибуток за 9 місяців 2009 року;

платіжним дорученням № 26 від 19.02.2010 – податок на прибуток за 4 квартал 2009 року;

платіжним дорученням № 121 від 19.02.2010 - податок на прибуток за 4 квартал 2009 року;

платіжним дорученням № 326 від 05.05.2010 - податок на прибуток за 1 квартал 2010 року;

платіжним дорученням № 700 від 17.09.2010 - податок на прибуток за 3 квартал 2010 року;

платіжним дорученням № 127 від 25.10.2010 - податок на прибуток за 9 місяців 2010 року;

платіжним дорученням № 829 від 25.10.2010 - податок на прибуток за 3 квартал 2010 року;

платіжним дорученням № 837 від 28.10.2010 - податок на прибуток за 3 квартал 2010 року;

платіжним дорученням № 128 від 28.10.2010 - податок на прибуток за 9 місяців 2010 року;

платіжним дорученням № 861 від 02.11.2010 - податок на прибуток за 3 квартал 2010 року;

платіжним дорученням № 885 від 05.11.2010 - податок на прибуток за 3 квартал 2010.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачений принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі –Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключено платнику.

Законом № 2181, який на час здійснення платежів позивачем встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, серед таких заходів немає.

Враховуючи наведене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. Судом не приймаються посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма  не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямовує кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов’язань та направляти такі суми при проведенні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Отже, оскільки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було протиправно змінено призначення платежу та поточні платежі спрямовані на погашення податкового боргу за узгодженим податковим повідомленням-рішенням, ним також було протиправно застосовано штрафні санкції до ТОВ «Страз-Ідал» за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування сплачених ТОВ «Страз-Ідал» сум у період з 20.12.2008 по 05.11.2009 у рахунок погашення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням                  № 0000352320/0 від 21.06.2005, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, залишок несплаченої суми за вказаним податковим повідомленням-рішенням було стягнуто з ТОВ «Страз-Ідал» постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22.12.2009 у справі № 2а-2514/09/2770. Вказана постанова набрала законної сили 29.09.2010 згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду та була звернена до примусового стягнення лише 11.03.2011, про що свідчить супровідний лист ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя про направлення виконавчого листа до ДВС Гагарінського РУЮ в м. Севастополі.    

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено саме на ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, суд вважає за можливе у відповідності до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним.  

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31.05.2010 року о 17-30.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

  Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000010220/0 від 10.01.2011 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал" сплатити штраф у розмірі 12 148,40 грн.  

Сягнути з  Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал" (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29,                           ЄДРПОУ 24493496)  витрати по сплаті судового збору у розмірі 03,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду  шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.  

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                     Н. Г. Плієва