Справа № 22ц/1290/2701/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В.Пригорнєвої Л.І.,
при секретарі: Вербицькім І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, ОСОБА_1 (третя особа Артемівська районна у м. Луганську рада) про подовження пропущеного строку та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа Артемівська районна у м. Луганську рада) про визнання права власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який в ході судового засідання був ними уточнений і в якому вони просили поновити їм пропущений строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку в зазначеному будинку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є дружиною та донькою померлого ОСОБА_5, спадщину після чоловіка і батька прийняли фактично, оскільки на час смерті батька постійно з ним проживали, доглядали його, оскільки він тяжко хворів, ховали батька, після його смерті, розпоряджались і користувались успадкованим майном, хоча заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали. Крім того, позивачка ОСОБА_3 послалась на те, що хоча не була зареєстрована за місцем проживання батька, але тривалий час проживала з ним, доглядала його до самої смерті, заяву до нотаріальної контори не подала через незнання закону, вважаючи, що спадщину прийняла.
Також, спадкоємцем після смерті батька є його син та її брат — ОСОБА_1, який на момент смерті батька мешкав окремо, участі в його догляді не приймав, але вони визнають, що йому належить 1/6 частина спірного будинку.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в свою чергу подав зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати за ним право власності на 1\4 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як за спадкоємцем 1-ї черги за законом після смерті батька ОСОБА_6, виділити йому в натурі 1/4частину зазначеного будинку, а також стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7501,90 грн, а також відшкодування моральної шкоди — 10 000 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частини будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті батька є він, мати ОСОБА_2 і сестра ОСОБА_3 Він, згідно з вимогами закону 25.04.2005 р. звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Його сестра заяву в нотаріальну контору не подала, на момент смерті батька, з ним не проживала, постійно мешкала в АДРЕСА_2, догляду за батьком не здійснювала. Навпаки, в спірному будинку після смерті батька стала постійно проживати його, ОСОБА_1 сім'я, тому він вважає, що спадкоємцями після батька є він та його мати ОСОБА_2 і кожному з них належить по 1\4 частині домоволодіння. Крім того, бажає щоб його доля була виділена в натурі. Вважає, що сестрою ОСОБА_3 пропущені строки для прийняття спадщини. Крім того, він поніс матеріальні витрати пов’язані з оплатою судових витрат, витрат на оплату юридичних послуг в загальній сумі 7501,9 грн, які йому повинна відшкодувати ОСОБА_3 Крім того, йому була спричинена моральна шкода у розмірі 10 000 грн, яка полягає в тому, що він вимушений відстоювати свої інтереси у суді, у зв’язку з чим були порушені його нормальні життєві зв’язки.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2011 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, ОСОБА_1 про подовження пропущеного строку та визнання права власності був задоволений частково. А саме, суд поновив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пропущений строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнав за кожною з них право власності на 1\6 частку в АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_1 також був задоволений частково і за ним було визнано право власності на 1\6 частку у спірному домоволодінні, а решта позовних вимог була залишена без задоволення у зв’язку з їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_3 – залишити без задоволення за їх необґрунтованістю. При цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і що судом порушені норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 і учасники процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги. Зазначені обставини в повній мірі підтверджуються матеріалами справи.
Частково задовольняючи первісний та зустрічний позови і визнаючи за кожним із зазначених спадкоємців право власності на 1\6 частину домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, а спадкоємець ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і тому є підстави для визнання за ними всіма права на спадщину. Одночасно суд першої інстанції поновив позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пропущений строк для прийняття спадщини.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до положень п.п.23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Із змісту зазначених норм діючого законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що відносно спадщини, яка відкрилась після 1 січня 2004 року до компетенції суду віднесено вирішення питання щодо поважності пропущення строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, а не про визнання права на спадщину. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження постійного проживання позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і остання звернулась до суду з позовом про подовження їй строку на прийняття спадщини та визнання за нею права на спадщину з посиланням на фактичне проживання із спадкодавцем, обравши таким чином спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не передбачений діючим законодавством, оскільки ч.3 ст.1272 ЦК передбачає такий спосіб захисту, як визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини .
Стосовно позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 в матеріалах справи наявні дані, що вона, як дружина спадкодавця, постійно проживала з останнім на час відкриття спадщини і відносно неї наявні всі умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, проте з відповідною заявою остання до нотаріальних органів не зверталась.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, як спадкоємець ОСОБА_5, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і будь-яких перешкод для одержання ним в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на момент розгляду справи також не існувало. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальних органів він до останнього часу не звертався.
Таким чином, суд першої інстанції усупереч положенням ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 71 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вийшов за межі своїх повноважень, визнавши за ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право на спадщину, яка відкрилась після набрання чинності ЦК України в ред. 2003 року, без вирішення цього питання нотаріальною конторою
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про залишення без задоволення як первісного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, ОСОБА_1 про подовження пропущеного строку та визнання права власності, так і зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з іх необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2011 року – скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, ОСОБА_1 про подовження пропущеного строку та визнання права власності, а також у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: