ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.05.11 р. Справа № 10/1пн
за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, ЄДРПОУ 00041467 в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк, ЄДРПОУ 25902086
до відповідача 1: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957
до відповідача 2: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24316050
до відповідача 4: Автогаражного кооперативу „Строитель”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24155670
про набуття права власності та зобов’язання вчинити певні дії
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. – по дов.
від відповідача 1: не з’явився
від відповідача 2: ОСОБА_2. – по дов.
від відповідача 3: не з’явився
від відповідача 4: ОСОБА_3. – по дов.
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів, Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк про:
- визнання права на набуття у власність залізобетонного гаражу №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26 у м.Донецьку;
- зобов’язання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” виготовити технічний паспорт та підготувати документи для реєстрації права власності;
- зобов’язання Донецьку міську раду здійснити реєстрацію права власності та видати свідоцтво на право власності.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав уточнення позовних вимог №45 від 31.01.2011р., відповідно до яких заявив вимоги про визнання за Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк права власності на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26 у м.Донецьку. Інші позовні вимоги просив не розглядати.
15.04.2011р. позивач листом №131 від 28.03.2011р. уточнив місцерозташування спірного майна та заявив вимоги про визнання за Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк права власності на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку.
Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк з урахуванням змісту уточнень №131 від 28.03.2011р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 1994 року відкрито та безперервно володіє нерухомим майном - залізобетонним гаражем №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку.
Відповідач 1 у судові засідання 17.01.2011р., 01.02.2011р., 16.02.2011р., 02.03.2011р., 15.03.2011р., 29.03.2011р., 13.04.2011р., 16.05.2011р. не з’явився, будь-яких заперечень проти позову не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач 2 письмових пояснень по суті спору не представив, у судовому засіданні 02.03.2011р. проти позовних вимог заперечив.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2011р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”.
15.03.2011р. статус вказаної юридичної особи ухвалою господарського суду змінено на статус відповідача 3. Крім того, ухвалою від 15.03.2011р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 4 залучено Автогаражний кооператив „Строитель”, м.Донецьк.
Третя особа, а в наступному відповідач 3 у судові засідання 16.02.2011р., 02.03.2011р., 15.03.2011р., 29.03.2011р., 13.04.2011р., 16.05.2011р. не з’явився, будь-яких заперечень проти позову не надав.
Письмовими поясненнями б/н від 15.04.2011р. відповідач 4 повідомив суд про ті обставини, що позивач користується спірним майном понад 10 років, проти визнання права власності позивача на об’єкт нерухомості, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку Автогаражний кооператив „Строитель” не заперечив.
Незважаючи на те, що відповідачі 1, 3 в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів 2, 4 суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.334 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Одночасно, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:
- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;
- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазанченим нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю позивачем має бути доведено обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме, що спірне майно є нерухомістю, строк володіння якою складає не менше 10 років.
Як свідчать матеріали справи, зокрема п.1.1 статуту Автогаражного кооперативу „Строитель”, зазначену юридичну особу було створено у відповідності з рішенням засновників кооперативу від 28.11.1995р. та зареєстровано рішенням №422 від 27.12.1995р. виконкому Калінінської районної ради народних депутатів м.Донецька.
11.06.1997р. між Донецькою міською радою, на підставі рішення №81/8 від 22.05.1997р. останньої, та Автогаражним кооперативом „Строитель” було укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі, на умовах оренди).
За змістом п.1.1 вказаного договору відповідач 1 надав, а відповідач 4 прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1249 га.
Згідно із п.1.2 договору від 22.05.1997р. земельна ділянка надавалась у довгострокове користування строком до 22.05.2012р. для розміщення індивідуальних гаражних боксів по бул.Шевченка, 26 у Калінінському районі.
Рішенням №332/4 від 13.08.2008р. виконавчого комітету Калінінської районної в м.Донецьку ради гаражним боксам Автогаражного кооперативу „Строитель” присвоєно поштову адресу: 83017, м.Донецьк, бул.Шувченка, 26л.
У письмових поясненнях б/н від 13.04.2011р. відповідач 4 підтвердив, що на земельній ділянці, яку було надано Автогаражному кооперативу „Строитель” у користування на підставі договору №81/8 від 22.05.1997р. знаходиться, у тому числі, залізобетонний гараж під №76, що використовується позивачем понад 10 років.
Як вказує позивач, спірне майно по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку було збудовано протягом 1993 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД” (виконавець) на замовлення Донецького відділення державного інноваційного фонду України (замовник), оформленого згідно договору №22/2 від 29.12.1993р.
Відповідно до п.2.4 зазаначеного правочину договірна ціна за один гараж склала 141088000 крб. Як свідчать матеріали справи, вказані кошти були перераховані на рахунок виконавця платіжним дорученням №95 від 30.12.1993р.
В наступному позивачем було підписано з Господарським товариством з обмеженою відповідальністю „Донбуд” договори №22 від 02.01.1998р., №25 від 01.01.1999р., №25 від 01.08.2000р. (з урахуванням додаткових угод від 01.10.2008р., 01.04.2009р.), №5 від 02.02.2010р. на здійснення освітлення, водопостачання, охорони території, на якій знаходиться один гаражний бокс. На виконання вказаних правочинів позивачем з 1998 року по 2010 рік здійснювалась оплата експлуатаційних витрат, про що до матеріалів справи надані відповідні платіжні доручення та виписки по поточному рахунку.
Крім того, до матеріалів справи представлені платіжні доручення та виписки за період з 1994 року до 1998 рік, за змістом яких оплата експлуатаційних витрат у вказаний відрізок часу на рахунок Господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донбуд” здійснювалася у спрощений спосіб на підставі рахунків-фактури останнього.
Одночасно, згідно довідки №637 від 06.12.2010р. спірне нерухоме майно обліковується на балансі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач заволодів спірним нерухомим майном на законних підставах та відкрито, безперервно користується ним з 1994 року. При цьому, приймаючи до уваги положення п.8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, судом враховано, що перебіг строку набувальної давності по цій справі розпочався 01.01.2001р. та станом на дату звернення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк до суду з розглядуваним позовом склав понад 10 років.
Крім того, судом враховано, що згідно з наданим до матеріалів справи висновком технічного стану, який складено Акціонерним товариством закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” (ліцензія серії АВ №513170), гараж №76, який розташовано за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 26л, є нерухомим майном та відповідає вимогам будівельних норм та правил, регламентуючих правильність улаштування несучих конструкцій. Технічний стан гаражу оцінюється як задовільний (стан ІІ). При цьому, за змістом акту б/н від 31.01.2011р. Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції рівні потужності дози зовнішнього гамма-опромінення гаражу №76 по бул.Шевченка у м.Донецьку відповідають вимогам ДБН В.1.4-01.97.
Одночасно, відповідно до експертного висновку №005100 від 28.02.2011р. Державного пожежного нагляду Калінінського району м.Донецька відділу наглядово-профілактичної діяльності управління МНС в м.Донецьку, проведеною експертизою протипожежного стану приміщення гаражу, розташованого за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 26л, порушень вимог діючих норм та правил не виявлено.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №513170 Акціонерному товариству закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” надано право проводити обстеження та оцінку технічного стану конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж (визначення параметрів, характеристик матеріалів і конструкцій із застосуванням спеціального устаткування, приладів та апаратури на об’єктах і в лабораторіях), несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ відповідності гаражу №76 по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку будівельним нормам і правилам, а акт б/н від 31.01.2011р. та експертний висновок №005100 від 28.02.2011р. уповноважених органів, як докази дотримання позивачем санітарних та протипожежних умов.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Крім того, як було вказано вище, нормами ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України прямо передбачено право володільця на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
Фактичні обставини щодо відкритого, безперервного володіння нерухомим майном протягом десяти років, обумовили звернення позивача, як правонаступника Донецького відділення державного інноваційного фонду України, до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
За висновками суду, на час розгляду справи Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк відкрито володіє майном, що є предметом позову та розташовано за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 26л. При цьому, відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірного об’єкту та оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає вільно володіти, користуватись зазначеним об’єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження ним.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, листом №478-1 від 05.10.2010р. позивач звернувся до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” з проханням виготовити технічний паспорт на гараж №76, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 26л.
26.10.2010р. відповідач 2 надав відповідь №01-3/2400 на вказане звернення, у якій зазначив, що оформлення замовлень на виготовлення технічного паспорту здійснюється у разі надання документів, що підтверджують право власності заявника на відповідний об’єкт нерухомості.
Таким чином, за висновками суду обраний позивачем спосіб захисту своїх прав повністю відповідає положенням ст.ст.16, ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позивач володіє спірним майном понад 10 років, враховуючи, що технічний стан спірного нерухомого майна забезпечує його подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги до Автогаражного кооперативу „Строитель” про визнання права власності на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження по справі в частині позовних вимог до відповідача 1, Донецької міської ради, м.Донецьк, відповідача 2, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”, м.Донецьк підлягає припиненню з огляду на таке:
Як зазначалось вище, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень №45 від 31.01.2011р., №131 від 28.03.2011р.) до Донецької міської ради, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”, Автогаражного кооперативу „Строитель” про визнання права власності на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку.
15.04.2011р. та 16.05.2011р. до господарського суду надійшли заяви №131 від 28.03.2011р., №200 від 16.05.2011р. відповідно Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк, за змістом яких позивач повністю відмовився від позовних вимог до Донецької міської ради, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”.
Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.
Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог до відповідачів 1, 2, 3 не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.
До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.
Одночасно, виходячи зі змісту заяв №131 від 28.03.2011р., №200 від 16.05.2011р. наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, Державній інноваційній фінансово-кредитній установі, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк відомі.
Виходячи з того, що з боку відповідача 4 не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк до Автогаражного кооперативу „Строитель”, м.Донецьк задовольнити повністю.
Визнати право власності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку.
Провадження по справі №10/1пн за позовною заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль ЛТД”, м.Донецьк про визнання права власності на залізобетонний гараж №76, який розташовано по бул.Шевченка, 26л у м.Донецьку, припинити.
У судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 23.05.2011р.