РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                             

                                                                                                                                                        справа №2-289/11

18 березня 2011р.  Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі

головуючої судді                 Кір*якової Н.П.

при секретарі                       Мінаєвій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм», ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення та  договору учасників товариства обмеженою відповідальністю «Лікфарм», визнання частки квартири сумісною власністю подружжя,  

                                                                      ВСТАНОВИВ:

                     Позивач звернувся до суду  з позовом до відповідачів про  визнання незаконним та скасування п.3 рішення учасників товариства обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ «Фірма «Алістер»від 9.04.1999р. про збільшення статутного фонду ТОВ щляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 та про визнання  установчого договору ТОВ «Лікфарм»від 9.04.1999р. в частині  передачі до його статутного фонду вказаного нежилого приміщення, з тих підстав, що 12.03.1999р. 1/2ч. вказаної квартири була придбана на ім*я його дружини- відповідачки ОСОБА_2 за рахунок їхніх сумісних коштів, але в 2010р. він узнав, що вказану квартиру без його відома та згоди оскаржуваними рішеннями було передано до статутного фонду ТОВ, чим порушено його право власності на дану квартиру. Просив визнати 1/2ч. вказаної квартири сумісною власністю його та ОСОБА_2 та визнати рішення учасників ТОВ про збільшення статутного фонду та внесення до нього вказаної квартири.

                     У судовому засіданні представниця позивача його позовні вимоги  підтримала з тих же самих підстав та додатково пояснила, що з 27.08.1977р. позивач  перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, під час якого було придбано спірну квартиру. Також вказала, що позивач знав про використання відповідачами  спірної квартири під приміщення аптеки, але  не давав згоду і не знав про її передачу у власність ТОВ «Лікфарм». Тому вважає, що строк позовної давності він не пропустив і просила його вимоги задовольнити.

                     Представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив що спірна квартира дійсно придбана під час шлюбу з позивачем за рахунок сумісних коштів, але внесена до статутного фонду ТОВ без його згоди та відома.

                     Представник ТОВ «Лікфарм»позовні вимоги не визнав та вказав, що письмової згоди на внесення спірної квартири до статутного фонду ТОВ позивач не надавав, при прийнятті оскаржуваних рішень він присутнім не був, але с самого початку позивачеві  було відомо, що спірна квартира придбана для використання під приміщення аптеки, він неодноразово перебував у даному приміщенні і знав, що  воно використовується як аптека. Тому вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності і в задоволенні позову просив відмовити.

                     Відповідач ОСОБА_3 до суду не з*явився, про день та час судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, тому справу розглянуто за його відсутності. У своїх письмових запереченнях відповідач також вказав, що позивачеві було відомо про передачу спірної квартири до статутного фонду ТОВ, оскільки з ним погоджувався  об*єм ремонтних робіт в спірній квартирі, позивач був присутній під час корпоративних  святкувань в аптеці, надавав торгівельні місця на належному йому ринку під аптечні кіоски.

                     Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають задоволенню.  

                   Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з 1977р. по теперішній час, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу / а.с.13/.                       

                     Також  встановлено, що 12.03.1999р. під час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1, між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі- продажу / біржовий контракт/, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили  квартиру АДРЕСА_1

                     Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2.12.2010р. вказаний біржовий контракт визнано дійсним. /а.с.58/.

                     Відповідно до вимог ст.357 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом.

                     Суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовлялися про нерівність належних їм часток в спірній квартирі, тому суд виходить з вимог закону про рівність належних їм часток. Тобто відповідно до вимог ст.357 ЦК України частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі становлять по 1/2ч.

                      Відповідно до вимог ст.22 КоБС України, який діяв на день придбання спірної квартири, майно, придбане подружжям під час шлюбу є їхнім спільним майном і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Тому вимоги позивача про визнання спірної квартири їхнім сумісним майном з ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

                      Відповідно до вимог ст.23 КоБС України  чоловік та дружина розпоряджаються сумісним майном за спільною згодою.

                     Судом встановлено, що п.1 рішення учасників товариства обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ «Фірма «Алістер»від 9.04.1999р.  змінено назву ТОВ на ТОВ «Лікфарм», п.3 вказаного рішення  збільшено статутний фонду ТОВ «Лікфарм» щляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 / а.с.104-105/.

                     Також встановлено, що п.1 установчого договору ТОВ «Лікфарм»від 9.04.1999р. до його статутного фонду внесено вказане нежиле приміщення /а.с.106-108/.

                    При цьому сторони не заперечували, що дане нежиле приміщення є самочинно переобладнаною  спірною квартирою.                     

                      Як пояснила в судовому засіданні представниця відповідачки ОСОБА_2, спірна квартира до статутного фонду ТОВ була передана без згоди та відома позивача. Відповідачами не надано суду доказів про те, що позивач  ОСОБА_1 давав згоду на передачу спірної квартири до статутного фонду. Тому вимоги позивача про визнання недійсними п.3 рішення учасників товариства обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ «Фірма «Алістер»від 9.04.1999р. про збільшення статутного фонду ТОВ щляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 та про визнання  установчого договору ТОВ «Лікфарм»від 9.04.1999р. в частині  передачі до його статутного фонду вказаного нежилого приміщення підлягають задоволенню.

                       Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі по 29грв.49коп. з кожного та витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення в сумі по 40грв. з кожного.                    

                        Керуючись  ст.ст.10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 357 ЦК України, ст. ст.22, 23 КоБС України,  суд

                                                                          ВИРІШИВ:

                      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

                        Визнати 1/2ч. кв. АДРЕСА_1 належну ОСОБА_2, спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

                        Визнати недійсним п.3 рішення учасників товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Алістер»від 9.04.1999р. про збільшення статутного фонду  щляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1

                        Визнати недійсним п.1  установчого договору ТОВ «Лікфарм»від 9.04.1999р. про  передачу до його статутного фонду  нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1

                        Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Лікфарм» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі по 29грв.49коп. з кожного та витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення в сумі по 40грв. з кожного.  

                         Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів після  його проголошення.

                        Суддя                                                                       Н.П.Кір*якова

                                                                       РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                   / вступна та резолютивна частини/

                                                                                                                                                справа №2-289/11

18 березня 2011р.  Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі

головуючої судді                 Кір*якової Н.П.

при секретарі                       Мінаєвій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм», ОСОБА_3 про  визнання недійсними рішення  та  договору учасників товариства обмеженою відповідальністю «Лікфарм», визнання частки квартири сумісною власністю подружжя,  

             Керуючись  ст.ст.10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 357 ЦК України, ст. ст.22, 23 КоБС України,  суд

                                                                              ВИРІШИВ:

                     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

                       Визнати 1/2ч. квартири АДРЕСА_1, спільним сумісним майном  ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

                       Визнати недійсним п.3 рішення  загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм»про збільшення статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм»до 9770грв. шляхом  внесення до статутного фонду вказаного товариства квартири АДРЕСА_1

                       Визнати недійсним п.1 установчого договору учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» про внесення до статутного фонду вказаного товариства нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1

                        Стягнути з ОСОБА_2, ТОВ «Лікфарм», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі по 29грв.49коп. з кожного та по сплаті інформаційно-технічного забезпечення по 40грв. з кожного.

                          Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів після його проголошення.

                        Суддя                                                        Н.П. Кір*якова