Справа № 11-363/07. Головуючий у І інстанції Гапончук В.В.
Категорія: 246 КК України. Доповідач Оксентюк В.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 15 червня 2007 року.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді: Оксентюка В.Н.
суддів: Олексюка Я.М., Бешти Г.Б.
прокурора Смолюка Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Любешівського районного суду від 11 квітня 2007 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець та житель села Ветли Любешівського району Волинської області, громадянин України, українець, освіта середня, працюючого різноробочим Білоозерського лісництва ДП „ Любешівський МЛГ", одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ст.. 246 КК України на один рік позбавлення волі з конфіскацією 15 куб.м. пиломатеріалів в дохід держави.
На підставі ст.. 75,76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. На засудженого покладено обов"язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи, з"являтись в ці органи для реєстрації.
Речовий доказ - бензопилу „ Урал-2" конфісковано в дохід держави. Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що на протязі грудня 2006 року у виділі № 11 кварталу № 4 Гірківського лісництва Любешівського МГЛ вчинив незаконну порубку 51 ( п"ятдесяти одного дерева) породи сосна загальною масою 18.85 куб.м. на загальну суму 11949 ( одинадцять тисяч дев'ятсот сорок дев"ять гривень ) 88 копійок, заподіявши вказаному лісництву істотну шкоду. Вказану деревину він перевіз в с. Мукошин та продав за 2500 гривень громадянинуОСОБА_2.
Засуджений ОСОБА_1. у поданій на вирок апеляції посилається на те, що судове слідство було проведено однобічно. Судом не взяти до уваги надані ним докази, що лісоматеріали він придбав у підприємця ОСОБА_3., про що останній підтвердив у судовому засіданні. Незаконної порубки дерев не вчиняв. Суд призначив покарання у межах санкції ст.. 246 КК України, але
при цьому обрав найтяжче покарання. Прохає вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким його за ст.. 246 ЮС України виправдати.
Помічник прокурора Любешівського району, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, у поданій на апеляцію запереченні посилається на те, що вина засудженого ОСОБА_1у вчиненому ним злочині повністю доведена матеріалами справи. Покази ОСОБА_4 та ОСОБА_5. щодо обставин відпуску засудженому деревини є суперечливими, накладні на лісопродукцію виписані вже після вчинення злочину. Тому суд обґрунтовано їх не прийняв до уваги. Незаконна порубка дерев стверджується показаннями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9. які пояснили, що у виділі 11 кварталу № 4 Гіркі вського лісництва було виявлено 51 пеньок та аналогічна кількість верхівок дерев. На місці порубки були виявлені сліди розкрижовки дерев на відрізки довжиною по 2.5 метра. Саме зазначених розмірів лісоматеріали і були виявлені на пилорамі ОСОБА_2. Прохає вирок суду залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.
13 червня 2007 року засуджений ОСОБА_1. подав письмову заяву прохає звільнити його від кримінальної відповідальності на вказаним вироком суду на підставі ст. 1 п. „ж" Закону України „ Про амністію2 від 19 квітня 2007 року.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, міркування прокурора про залишення вироку без змін, а апеляції без задоволення, клопотання засудженого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України „ Про амністію" прохає задовольнити, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає його клопотання про звільнення від кримінального покарання за вказаним вироком на підставі закону України „ Про амністію" підлягає до задоволення.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав вірну юридичну оцінку. Дії засудженого правильно кваліфікував за ст.. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду. Винність засудженого ОСОБА_1. у вчиненому злочині повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи засудженого ОСОБА_1. в тій частині, що він вказаного злочину не вчиняв спростовуються його ж поясненнями від 25 січня 2007 року ( а.с. 4 ), в яких він визнавав у повному розмірі факт вчинення незаконної порубки дереві, його ж показаннями в судовому засіданні в яких він вину за 246 КК України визнав частково та не заперечив факт незаконної порубки частини дерев, показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_10., які ствердили, що ОСОБА_1. в грудні 2006 року тричі трактором привозив деревину на пилораму, при цьому документів на деревину не надав. Вчинення незаконної порубки дерев стверджується також показаннями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., протоколом про
лісопорушення від 24 січня 2007 року, актом порівняння пневих зрізів з пиломатеріалами, які були виявлені на пилорамі.
Суд першої інстанції дав оцінку показанням свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_5. і обґрунтовано визнав їй недостовірними, оскільки вони є суперечними і не відповідають фактичним обставинам справи. Суд обґрунтовано також не прийняв до уваги надані підсудним у судовому засіданні бухгалтерські документи на лісоматеріали, оскільки незаконна рубка дерев була у грудні 2006 року, а надані підсудним документи датовані 22 лютого 2007 року.
Фактів незаконного впливу на підсудного зі сторони працівників міліції під час здійснення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів та в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не встановлено.
При обрані міри покарання суд врахував суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, його позитивні характеристики і прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства. Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням суд обрав мінімальний випробувальний строк. Тому доводи засудженого ОСОБА_1. і в тій частині, що суд першої інстанції обрав йому найтяжчу міру покарання за санкцією ст.. 246 КК України є також безпідставними.
Вирок суду першої інстанції є законним і обгрунтованим , підстав для його зміни чи скасування та постановлення виправдального вироку колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду не знаходить.
Разом з тим, засуджений ОСОБА_1. заявив клопотання про звільнення його від кримінального покарання за вказаним вироком на підставі ст. 1 п. „ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року, надав письмову заяву, в якій просить звільнити його від кримінального покарання за вироком Любешівського районного суду від 11 квітня 2007 року та нотаріально завірену ксерокопію посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЄС.
Оскільки засуджений є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЄС, злочин вчинив до набрання чинності закону України „ Про амністію" від 19.04.2007 року, санкція статті, за якою він засуджений передбачає покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк до п"яти років, інших підстав, які би перешкоджали застосуванню амністії судом не встановлено, а тому клопотання засудженого в цій частині підлягає до задоволення.
Керуючись ст.. 365,366 КПК України, ст. 1 п."ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року, колегія суддів судової палати,-
Ухвалила:
Вирок Любешівського районного суду від 11 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
На підставі ст. 1 п. „ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити засудженого ОСОБА_1від відбування основного покарання за вироком Любешівського районного суду від 12 червня 2007 року.