КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-279/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  : Замега І.І.

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                    головуючого –судді                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                    Аліменка В.О., Федорової Г.Г.   

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання проведення нарахування щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 (далі –позивач) звернувся до Любарського районного суду Житомирської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області (далі –відповідач, УПФУ в Любарському районі Житомирської області), в якому просив поновити пропущений ним процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ст. 99 КАС України, визнати протиправною бездіяльність відповідача  по нарахуванню та виплаті йому щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати УПФУ в Любарському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату недоотриманої ним суми щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року, з урахуванням вже проведених виплат.  

Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі підвищення  до пенсії ОСОБА_3 в період з 1 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням суми фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах  апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах поданої відповідачем апеляційної скарги.   

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як  вбачається  з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_3 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про надання йому статусу «Дитина війни» (а.с. 5).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно статті 70  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн..  

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

Отже, відповідач в період з 29 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому від встановленого ст. 6 зазначеного Закону розміру.

Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 29.05.10 р. по 31.10.10 р. (в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України), а тому заявлені ним вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким  чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, що є підставою  для  зміни судового рішення в частині визначення ним дати, з якої відповідача було зобов’язано проводити нарахування та виплату щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, а саме: за період з 01 травня по 31 жовтня 2010 року.

За таких обставин, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області слід задовольнити частково, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року слід змінити, виклавши абзаци 2,3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі підвищення  до пенсії ОСОБА_3 в період з 29 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 29 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням суми фактично проведених виплат».

Згідно п.2  ч.1 ст. 198  КАС  України за  наслідками розгляду апеляційної  скарги  на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити  постанову  суду.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області –задовольнити частково.

Постанову Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року змінити, виклавши абзаци 2,3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі підвищення  до пенсії ОСОБА_3 в період з 29 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 29 травня по 31 жовтня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням суми фактично проведених виплат».

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

В.О. Аліменко

Г.Г. Федорова