КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6950/10 Головуючий у 1-й інстанції: Верещак А.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дурицької О.М.,
суддів: Аліменка В.О., Федорової Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області про визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку державної та додаткової пенсій, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області, в якому просив:
- визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню та виплаті йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі значно нижчому, ніж визначено абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);
- визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню та виплаті йому державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі значно нижчому, ніж визначено абзацом 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);
- зобов’язати УПФУ в місті Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), починаючи з 01 січня 2008 року;
- зобов’язати УПФУ в місті Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату йому державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) починаючи з 01 січня 2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку призначеної йому пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по другій групі інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з 01 січня 2010 року.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що має суттєве значення при вирішенні вказаної справи, колегія суддів вважає за необхідним вийти за межі апеляційної скарги з метою їх усунення.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_2 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1 від 06.06.2007 р. (а.с. 9).
Крім цього, позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою з акта огляду МСЕК Серії КИО-І № 261624 (а.с. 12).
Обговорюючи правомірність нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 3 частини 1 статті 50 та абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував позивачу державну та додаткову пенсію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу державної та додаткової пенсій відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 50 та абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до змісту абзацу 3 частини 1 статті 50 та абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим їх було викладено в наступних редакціях:
- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі, а саме: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (абз. 3 частини ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») ;
- «Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абз. 3 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_2 звернувся 05 травня 2010 року (а.с. 2), тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким були внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до статті 99 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В матеріалах справи не міститься клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року), а відтак заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно абзацу 3 частини 1 статті 50 та абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), за період з 05 травня 2009 року по 05 травня 2010 року.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в цій частині колегія суддів знаходить помилковими.
Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність проведення перерахунку державної та додаткової пенсій позивача у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), тобто з урахуванням розмірів, що відповідають ІІ групі інвалідності, оскільки позивач ОСОБА_2 має ІІІ групу інвалідності, а відтак розрахунки мають бути проведені із застосуванням належного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого для громадян даної категорії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області слід задовольнити частково, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області про визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку державної та додаткової пенсій слід задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, що є значно нижчими від розмірів, встановлених абзацом 3 частини 1 статті 50 та абзацом 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року).
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), за період з 05 травня 2009 року по 05 травня 2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -
. ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області –задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області про визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку державної та додаткової пенсій –задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, що є значно нижчими від розмірів, встановлених абзацом 3 частини 1 статті 50 та абзацом 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року).
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), за період з 05 травня 2009 року по 05 травня 2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
В.О. Аліменко
Г.Г. Федорова