Справа № 22-901                 Головуючий у першій інстанції Петков В.П.

Категорія 19, 21                    Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 травня 2007року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді  Кривохижі В.І.,  суддів  Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С. ,  при секретарі    Тітенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Знам»янському районі ( далі відділення Фонду) про зміну розміру щомісячних страхових виплат,  стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивував тим,  що він,  працюючи в колгоспі «Дружба»,  в 1975 році отримав професійне захворювання,  у зв»язку з чим висновами МСЕК йому встановлено 40 відсотків втрати працездатності. Знам»янський міськрайонний суд рішенням від 10 квітня 2005 року визначив йому щомісячні страхові платежі на відшкодування шкоди в розмірі 82 грн.,  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Посилаючись на те,  що відділення Фонду відмовило йому перерахувати суму щомісячних виплат у зв»язку з підвищенням з 1 січня 2006 року розміру мінімальної заробітної плати до 350 грн.,  просив стягнути з відповідача за період з 1 січня до 1 червня 2006 року 77 грн.40 коп. 3аборгованості,  що утворилась внаслідок недоплати щомісячних платежів,  і зобов'язати відділення Фонду виплачувати з 1 червня 2006 року щомісячно по 106 грн. 20 коп.3 подальшим перерахуванням щомісячних страхових платежів відповідно до підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Знам»янського міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постановлене у справ/ рішення,  мотивуючи вимогу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали,  представник відповідача їх заперечував,  вважаючи,  що суд вирішив справу правильно.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість рішення в межах,  визначених  ст. 303 ЦПК України,  заслухавши пояснення сторін,  колегія суддів визнає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог,  суд вважав встановленим,  що відділення Фонду правильно провело перерахування розміру щомісячних правових виплат ОСОБА_1 ,  визначивши з 1 березня 2006 року їх розмір в сумі 98 грн. 65 коп.3а правилами ч. 2  ст.  29 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» (далі -Закон),  і дійшов до висновку про відсутність підстав для проведення перерахунку таких платежів у зв»язку зі збільшенням з 1 січня 2006 року розміру мінімальної заробітної плати.

Наведене обгрунтування правового висновку,  покладеного в основу рішення,  відповідає обставинам справи та доказам,  узгоджується з нормами чинного законодавства,  що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2  ст.  29 Закону перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Затвердженим постановою правління Фонду від 22 грудня 2005 року №83 Порядком призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)» (далі-Порядок) визначено,  що перерахування розміру щомісячної страхової виплати зі встановленої ч. 2  ст.  29 Закону підстави проводиться виходячи з відкорегованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат,  затверджений правлінням Фонду (п.3.7). Розмір щомісячної страхової виплати визначається як частка від середньомісячної заробітної плати застрахованої особи перед настанням страхового випадку,  яка обчислюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності (п.3.5.1). При цьому відкорегована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину,  з якої справляються страхові внески до Фонду,  на дату проведення перерахунку. У такому разі розмір щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 6 березня 2006 року №3 «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2006 року перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться з урахуванням коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях національної економіки у 2005 році,  який за даними Державного комітету статистики України становить 1, 203.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку,  перерахування ОСОБА_1  щомісячної страхової виплати з 1 березня 2006 року в сумі 98, 65 грн. проведено у відповідності з вимогами п.3.5,  3.7 Порядку призначення та здійснення страхових виплат...,  ч.1 постанови правління Фонду від 6 березня 2006 року (205, 00x1, 203х40%)(а.с. 9,  10).

Вимога позивача про проведення перерахування щомісячної страхової виплати з 1 січня 2006 року відповідно до збільшення розміру мінімальної заробітної плати не

грунтується на законі та доказах. Підвищення розміру мінімальної заробітної плати може бути підставою для перерахування розміру страхової виплати за п.2 ч.1  ст.  29 Закону в тому разі,  коли її розмір визначався,  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Між тим,  як вбачається з результатів перевірки,  проведеної територіальною державною інспекцією праці у Кіровоградській області,  та матеріалів справи,  розмір відшкодування шкоди,  заподіяної ОСОБА_1  в результаті нещасного випадку на виробництві,  починаючи з 1983 року,  визначався з його середньомісячного заробітку і на момент передачі справи потерпілого до ВД Фонду розмір щомісячної виплати складав 19 грн. ЗО коп.(а.с. 28). Цього не заперечував і позивач.

Безпідставним є його посилання на те,  що відповідач не виконав рішення Знам»янського міськрайбяного суду від 10 квітня 2005 року. Зазначеним рішенням на відповідача було покладено,  зокрема,  обов»язок виплачувати ОСОБА_1  щомісячні страхові платежі у визначеному з мінімальної заробітної плати розміру - в сумі по 82 грн. до зміни у відповідності з законом розміру мінімальної заробітної плати. Позивач не заперечував,  що до 1 березня 2006 року він щомісячно отримував по 82 грн.,  азі березня 2006 року - по 98 грн. 85 коп.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1  з мотивів,  на які він посилався.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильного по суті рішення,  підстав для його скасування колегія суддів не вбачає,  а тому,

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308 313-315 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.