Справа №22 -885/07 Головуючий у 1 інстанції Адаменко І.М.
Категорія 11, 12 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С. при секретарі Дімановій Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду від 29 січня 2007 року та додаткове рішення від 5 лютого 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на 27/100 квартири.
Зазначала, що за час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1, вони та їх неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, набули на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1. В зв'язку з переїздом на нове місце проживання, вони з відповідачем ОСОБА_1 звернулись до опікунської ради Березівської райдержадміністрації про надання згоди на продаж 1/3 частки неповнолітнього сина в квартирі, яку отримали з умовою придбання ними рівноцінного житла для сина. Продавши 9.10.2002 року цю квартиру, вони з відповідачем придбали 11.10.2002 року у відповідачки ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, помилково оформивши договір купівлі-продажу лише на ОСОБА_1, без урахування права сина на частку в цій квартирі. В зв'язку з тим, що відповідач порушив в суді питання про поділ майна подружжя, включивши до поділу і квартиру №12, не бажаючи врахувати в ній частку сина, чим порушуються права останнього, уточнивши позовні вимоги, вона і просила визнати частково недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу від 11.10.2002 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, визнавши право власності неповнолітнього сина ОСОБА_3 на 27/100 частки, стягнувши з ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Бобринецького районного суду від 29 січня 2007 року позовні вимоги задоволені, а додатковим рішенням цього ж суду від 5 лютого 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1050 грн. витрат на правову допомогу, 70 грн. 50 коп. витрат зі сплати державного мита та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень. Зазначає, зокрема, що за покупку квартири в м. Бобринець платила його мати, а одержані гроші від продажу квартири в смт. Раухівка витрачені на інші цілі.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1,
перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у ' суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1, перебуваючи до 7 жовтня 2005 року у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором купівлі-продажу від 9.10.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу, продали за 7 927 грн. від свого імені та, з дозволу опікунської ради, і від імені неповнолітнього сина квартиру АДРЕСА_1, яка належала їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.06.2002 року (а.с. 6).
Відповідно до рішення опікунської ради Берегівської районної державної адміністрації від 9.10.2002 року дозволено ОСОБА_1 продати і підписати договір продажу цієї квартири від імені неповнолітнього сина, якому належить 1/3 частина цієї квартири за умови придбання рівноцінного житла ( а.с. 8).
Згідно договору купівлі-продажу від 11.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу, ОСОБА_1 придбав за 12 500 грн. у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. З Конвенції з прав дитини, ст. ст. 2, 12 Закону України "Про власність", ст. ст. 78, 79, 145 КпШС України 1969 року, 48, 60 ЦК України 1963 року дійшов обгрунтованого висновку про те, що при купівлі квартириАДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_1 не виконано умови продажу квартири АДРЕСА_1, зазначені в дозволі опікунської ради Берегівської райдержадміністрації від 9.10.2002 року, та порушено право неповнолітнього сина ОСОБА_3 позбавленням його права власності на частку в майні, визнавши при цьому частково, недійсним договір купівлі-продажу від 11.10.2002 року та право власності за неповнолітнім ОСОБА_3 на 27/100 частки квартири АДРЕСА_2. Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку про стягнення понесених витрат. Його висновки сумніву не викликають.
Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.
Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 311-313 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Бобринецького районного суду від 29 січня 2007 року та додаткове рішення від 5 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.