КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-452/11                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Колдіна О.О.   

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"19" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                    головуючого – судді                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                      Аліменка В.О., Федорової Г.Г.

     розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва на постанову Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив поновити пропущений ним строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, зобов’язати УПФУ в Голосіївському районі міста Києва провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) за період з 1997 року по дату винесення судом рішення та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації провести нарахування, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести виплату недоотриманої ним суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, починаючи з 2002 року.

Ухвалою Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року даний позов в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов’язання проведення перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою за період з 1997 року по 19 червня 2010 року, а також в частині вимог про зобов’язання проведення перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 2002 року по 19 червня 2010 року залишено без розгляду як такий, що був поданий позивачем після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Постановою Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва в частині відмови у здійсненні перерахунку та виплати основної пенсії в розмірі 8 мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 20.06.2010 року по день постановлення судом рішення.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 20.06.2010 року по день постановлення рішення суду, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду ухвали Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року, якою частково було залишено без розгляду даний позов, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах  поданої відповідачем - УПФУ в Голосіївському районі міста Києва апеляційної скарги.  

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.   

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії А № НОМЕР_1 від 17.08.2000 р. (а.с. 10).

Крім цього, позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить наявна в справі копія довідки до акту огляду МСЕК Серії КВ-1 № 010482 (а.с. 12).

Обговорюючи питання правомірності проведення нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 вказаного Закону, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував йому державну та додаткову пенсію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. 

Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок державної та додаткової пенсій відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до змісту абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим їх було викладено в наступних редакціях:

- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі, а саме: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» (абз. 2 ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

- «Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» (абз. 2 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) лише за період з 20.06.2010 року (дата звернення позивача з даним позовом) по 28 січня 2011 року (дата постановлення судом оскаржуваного рішення), тобто у межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва – залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського  районного суду міста Києва від 28 січня 2011 року – залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

В.О. Аліменко

Г.Г. Федорова