ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 рокуСправа №160/19046/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень    - Державної установи «Центр пробації» (далі – відповідач) щодо не нарахування та не виплати на користь старшого лейтенанта внутрішньої служби, старшого інспектора Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168 (у редакції Постанови від 24.03.2022р.);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь старшого лейтенанта внутрішньої служби, старшого інспектора Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168 (у редакції Постанови від 24.03.2022р.).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач була співробітником Державної установи «Центр пробації» та має право на додаткову винагороду, що встановлена   постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року. Наказом відповідача від 20.02.2023 року №161/к позивача з 28.02.2023 року звільнено у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. 16.06.2023 року позивач звернувся до Державної установи «Центр пробації» із заявою про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, на що відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди. Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №168, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» подано відзив, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що кошти для виплати додаткової винагороди, передбаченої   Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, персоналу пробації, який виконує завдання та функції, визначені   Законом України «Про пробацію», не передбачались взагалі. Звертає увагу на те, що позивач не залучався до виконання завдань, передбачених   Законом України «Про правовий режим воєнного стану»   не ніс службу, а виконував свої службові обов`язки, пов`язані з реалізацією завдань і функцій пробації. Крім того, посилається на те, що для виплати спірної винагороди необхідні наказ директора, а також порядок та умови виплати додаткової винагороди, визначені наказом директора Центру пробації.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі з 24.07.2017 по 28.02.2023.

Наказом №61/К від 26.06.2018 року Державної установи «Центр пробації» по філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області по Новомосковському міськрайонному відділу призначено лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора відділу 01.07.2018 року, який направлений для подальшого проходження служби з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Наказом №657/ОД-21 від 04.08.2021 року   Державної установи «Центр пробації»   змінено назву по філії   Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області   Новомосковський міськрайонний відділ на Новомосковський районний відділ.

Згідно із наявним у матеріалах справи копії витягу з наказів Державної установи «Центр пробації» позивач перебував у черговій відпустці за 2022 рік у період з 21.02.2022 року по 23.03.2022 року, з урахуванням одного святкового дня тривалістю 30 діб (наказ №33/в від 20.01.2022 року).

Наказом Державної установи «Центр пробації» №161/к від 20.02.2023 року «Про особовий склад», 28.02.2023 року старшого лейтенанта внутрішньї служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області звільнено за пунктом 5   статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»   та пунктом 4 частини першої   статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»   (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Наказом Державної установи «Центр пробації» від 20.03.2023 №276/к внесено зміни до абзацу 30 наказу Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023р. № 161/К щодо звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , а саме слова «старшого лейтенанта внутрішньої служби» замінено на слова «капітана внутрішньої служби». Підстава: наказ Державної установи «Центр пробації» від 27.02.2023 р. № 207/К.

16.06.2023 року позивач із заявою звернувся до відповідача, в якій просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30   000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Листом від 04.07.2023 відповідачем повідомлено, що у період з 24.02.2022 по 23.01.2023 особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації виконували службові обов`язки згідно з посадовими інструкціями, Положеннями про відділи (сектори) філій Державної установи «Центр пробації», Коллективним договором між Адміністрацією та Профспілковою організацією персоналу Державної установи «Центр пробації» на 2020-2023 роки. До виконання завдань, передбачених   Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не залучалися. Порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої   постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, особам начальницького складу уповноважених органів з питань пробації на період дії воєнного стану відсутній. Підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди відсутні.

Згідно довідки про щомісячні види грошового забезпечення №8/2-374 від 19.09.2023 року, за період з лютого 2022 року по травень 2022 року відомості про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої   постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168   відсутні.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року,  тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.

Статтею 43 Конституції України   встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин 1 та 2   статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»   держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до   Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною першою   статті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»   передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено   наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5   (далі - Порядок № 925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

На виконання   Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»   та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з   постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350   внесено зміни до пункту 1   постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2   постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350   вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р   затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №213-р   внесено зміну у додаток до   розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».

При цьому,   постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, внесено такі зміни до пункту 1 Постанови №168 в абзаці першому: слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

В пункті 2   Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 року №754   зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, а не з 24.02.2022 року, як помилково зазначає позивач в позові, оскільки 11.03.2022   розпорядженням Кабінету Міністрів України №213-р від 11.03.2022 року   внесено зміни у додаток до   розпорядження Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року   та доповнено його позицією Дніпропетровська область.

В свою чергу, з 01.06.2022 року застосовується редакція постанови якою передбачено право на отримання додаткової винагороди особам, «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Водночас,   постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168»   в абзаці першому   постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168: слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено; доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.». Пунктом 2   постанови КМУ від 08.10.2022 року №1146, визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про допущену протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена   постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року   за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн на місяць.

Разом з цим, суд   зауважує, що за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам закріплено й у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженому   наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260   зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018р. за №745/32197 за умовами якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Надаючи оцінку доводам відповідача, що право на отримання додаткової винагороди мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби, суд виходить з наступного.

По-перше, на переконання суду, у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть.

По-друге, положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.

Тобто, Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 року не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.

Суд враховує, що окремі цитування відповідачем Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено   наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5   не свідчать про наявність такого розмежування понять, а лише вказують, що Порядок визначає різні способи обрахунку оплати праці за різні форми несення служби.

Більше того, відповідно до приписів   Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 по справі 160/11851/22.

Верховний Судом в даній адміністративній справі зроблено висновок про право на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1   Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року   №168   особам які проходять службу в органах та установах Державної установи «Центр пробації».

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, суд   робить висновок про протиправність допущеної бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті додаткової винагороди передбаченої   Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про здійснену відповідачем протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до пункту 1   Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Порушені права позивача на отримання додаткової винагороди у належному розмірі підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до пункту 1   Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168   із розрахунку 30000 грн на місяць.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно строку звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частин 1-2   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України   позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 3   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України   для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України   передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій   статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у зазначених положеннях   Кодексу адміністративного судочинства України   відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, з 19 липня 2022 року частиною першою   статті 233 Кодексу законів про працю України   (далі   КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів,   встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Статтею 43 Конституції України   визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами   статті 2 Закону України «Про оплату праці»   в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до   Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013   у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої   статті 233 КЗпП України   у системному зв`язку з положеннями статей   1,   12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»   зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини   Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013   поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій   статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення позивачу охоплювався застосованим у частині другій   статті 233 КЗпП України   визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, до 19 липня 2022 року звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежувались будь-яким строком.

Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення   КЗпП України.

Разом з цим,   Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року,   статтю 233 КЗпП України   викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Такий строк з 19 липня 2022 року становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим відповідно до пункту першого   глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України   під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені   статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023р. №383   "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

При цьому   постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651   Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується   статтею 233 Кодексу законів про працю України   і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли уже за нової редакції положень   статті 233 Кодексу законів про працю України, в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1   глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, слід обраховувати з 01.07.2023, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.10.2023 припадає на вихідний день).

Отже позивач, звертаючись 29.07.2023 року до адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період 24.02.2022 року по 23.01.2023 року, не пропустив строк звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 536грн. 80коп.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139,   241-246,   262,   263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої   постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168   за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року з розрахунку 30   000 грн. на місяць.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена   постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168   за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ»  (04050, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 41847154) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536грн. 80коп. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в    строки, передбачені статтею    295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                         Г. В.Кадникова