КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1517/10                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Ковчежнюк В.М.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                    головуючого –судді                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                      Аліменка В.О., Федорової Г.Г.   

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області на постанову Гайсинського  районного суду Вінницької області від 01 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області (далі –відповідач, УПФУ в Гайсинському районі Вінницької області), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті їй щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до її пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати УПФУ в Гайсинському районі Вінницької області провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманої суми зазначеного підвищення до пенсії як дитині війни з 10 травня по 10 листопада 2010 року, з урахуванням вже проведених виплат.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 просила зобов’язати УПФУ в Гайсинському районі Вінницької області проводити нарахування та виплату щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни з моменту звернення з позовом до суду по дату припинення її права на отримання вказаного підвищення.

Постановою Гайсинського  районного суду Вінницької області від 01 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до її пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за шість місяців до дня звернення до суду –з 10.05.2010 року по 10.11.2010 року –з урахуванням проведених виплат.  

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_2 передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, - з встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10.11.2010 року, - дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2010 року, якою було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.    

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як  вбачається  з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_2 є дитиною війни, що підтверджується наявним у неї пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння їй статусу «Дитина війни»(а.с. 4).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно статті 70  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн..  

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

Отже, відповідач в період з 10 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому від встановленого ст. 6 зазначеного Закону розміру.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10.05.10 р. по 10.11.10 р. (в межах визначеного законом шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України), а тому заявлені ним вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позову в частині подальшого проведення нарахування та виплати щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зважає на наступне.

Положенням статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено загальне поняття пенсії, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній  ухвалі від 15.02.11р.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії на майбутнє без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія та користується ним до моменту припинення його права на отримання вищевказаного підвищення.  

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області –залишити без задоволення.

Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2010 року –залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

В.О. Аліменко

Г.Г. Федорова