Справа № 243/2649/21

Провадження № 2/243/90/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Ільяшевич О. В.,

за участю секретаря

судового засідання Гакала Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2021 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 12 липня 2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості по кредиту, станом на 28 лютого 2021 року відповідач має заборгованість в сумі 10159 грн. 58 коп., яка складається із:

заборгованості по простроченому тілу кредиту в сумі 8747 грн. 76 коп.;

заборгованості за простроченими відсотками в сумі 1411 грн. 82 коп.;

За наведених обставин позивач вважає, що оскільки відповідач у строк, вказаний в договорі своїх зобов`язань по договору не виконує, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом на загальну суму 10159 грн. 58 коп., а також судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп..

07 червня 2021 року відповідачем поданий відзив на позов, де він позов не визнає та зазначає, що дійсно він отримував картку та користувався коштами, однак з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua він небув ознайомлений не був, оскільки вони постійно змінювалися, тарифи ним не підписувалися. Отже з врахуванням позиції, викладеній у постанові ВПВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, він повинен сплатити фактично витрачені ним кошти, які ним сплачені у повному обсязі, а тому вважає, що у позові слід відмовити.

19 липня 2021 року позивачем подана відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на доводах, викладених у позовній заяві, та зазначив, що позивач при підписанні анкети-заяви підписав твердження про ознайомлення «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, а тому вважається таким, що з ними ознайомлений та відповідно приєднався до договору, який складається із заяви, умов та правил, тарифів, що не суперечить нормам ЦК України. За таких обставин, вважає, що відповідачем надані позивачем розрахунок та інші документи щодо нарахування заборгованоті по кредиту не спростовані, вважає, що позов підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року у справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження, залучено спеціаліста для огляду сайта на клопотання позивача, витребувано

оригінал кредитного договору б/н (анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку), укладеного 12 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ;

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, при вирішенні справи виходить з таких встановлених у судовому засіданні обставин та відповідних ним .

В судовому засіданні досліджені наступні документи:

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 12 липня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2015 року, за яким:

Погашено заборгованості за тілом кредита в сумі 26753 грн. 50 коп., погашено за простроченим тілом кредита в сумі 1131 грн. 82 коп., погашено заборгованості по пені в сумі 150 грн. 00 коп., заборгованість по поточному тілу кредита в сумі 9360 грн., за нарахованими відсотками в сумі 336 грн. 00 коп.;

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 12 липня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2021 року, за яким:

Погашено заборгованості за тілом кредита в сумі 4022 грн. 26 коп., погашено за простроченим тілом кредита в сумі 880 грн. 45 коп., погашено заборгованості по нарахованим відстокам в сумі 51 грн. 42 коп., погашено заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 1940 грн. 33 коп., заборгованість по простроченому тілу кредита в сумі 8747 грн. 76 коп., за нарахованими відсотками в сумі 1411 грн. 82 коп.;

Відповідно до анкети-заяву б/н про надання банківських послуг, яка підписана відповідачем 12 липня 2012 року, останній надав згоду на оформлення кредитної картки «Універсальна», крім того заява містить згоду відповідача на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD», видно, що вказані тарифи не підписані позичальником. Зі змісту витягу видно, що з 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 пільгового періоду», З 01 вересня 2014 року проводиться зміна тарифного плану «Універсальна, CONTRACT» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», або «Універсальна, GOLD». Процентна ставка по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна, GOLD» відбулися зміни процентної ставки, з 01 вересня 2014 року тільки для витрат здійснених після 01 вересня 2014 року, з 01 квітня 2015 року змінені тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна, GOLD». За умовами вказаних карток процентна ставка змінена лише за тратами, здійсненими після 01 вересня 2014 року, та тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року відповідно;

Умови та правила надання банківських послуг;

Копію паспорту відповідача, де зазначено місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 ;

Документи, що посвідчують діяльність банку(а.с.27-32);

Виписку по рахунку по картці.

Довідку із зазначенням номерів карти їх датою відкриття і терміном дії, остання діє до 31 травня 2021.

Довідку про розмір кредитного ліміту.

В судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2012 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір з надання банківських послуг з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», та пролонгованого підписанням заяви-анкети від 12 липня 2012 року, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, яка останній раз перевипусклася 28 липня 2017 року і термін дії якої закінчується 31 травня 2021 року.

Судом з достовірністю встановлено, що згідно із довідкою, виданою головним управління статистики у Дніпропетровській області Державного комітету статистики (а. с. 28), Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а. с. 30) та Банківською ліцензією № 22 від 05 жовтня 2011 року, виданою заступником голови Національного Банку України (а. с. 29), ПАТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою та має право здійснювати банківські операції, передбачені ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 12 липня 2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цих заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 липня 2012 року, пролонгованого останній раз 28 липня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

У Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витягзі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - та інші умови.

При цьому, із наданої суду редакції вказаних Умов та Правил неможливо зрозуміти від якого часу вони діють, чи були вони змінені, якщо так то коли, отже слід дійти висновку, що, матеріали справи не містять підтверджень, що які саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд зазначає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд зазначає, що ним були вжиті заходи щодо огляду сайту із залученням спеціаліста, однак позивачем жодних дій для огляду сайту не вчинено.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин(12 липня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком декілька редакцій Витягу з Тарифів та Витягу з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкетах-заявах позичальника, які безпосередньо підписані останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

У постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт).

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.

Відповідач наполягав на тому, що при визначенні розміру заборгованості Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайт https://privatbank.ua/terms/ не можуть включатися у платіж за кредитом, згідно із ставками, розміром та порядком нарахуванням визначені цими документами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 вересня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети та пролонгованого відповідно до довідки про видачу картки 28 липня 2017 року. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12 липня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, та пролонгований не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

За вимогами частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду України у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) висловлено саме таку правову позицію з аналогічних правовідносин.

При вирішенні вказаної справи суд керувався наведеними висновками ВП ВСУ.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту.

Вирішуючи питання про розмір стягуваної на користь позивача з відповідача суми тіла кредиту, суд виходив з даних по виписці по картковому рахунку (а.с.132-135)

Так, у вказаній виписці є послідовні графи «дата обробки», «дата операції», «деталі операції», «сума у валюті операції», «сума у валюті карти» «сума комісії», «сума скидок», «залишок після операції».

З врахуванням того, що судом встановлено, що стягненню підлягає лише сума тіла кредита, суд при розрахунку приймає до уваги лише відомості про зняття відповідачем коштів у будь-який спосіб (стягнення готівки, придбання товару, оплата комунальних платежів, тощо), які містяться в графі «деталі операції», при цьому бере до уваги дані графи «сума у валюті операції», яка відповідно зазначає суму, знятих коштів без нарахування комісій та процентів.

Відповідно до виписки у період з 08 серпня 2008 року по 01 лютого 2021 року відповідач отримав кошти на загалну суму 44796 грн. 36 коп..

Суд враховуює ту обставину, що відповідач здійснював платежі, а також частину платежів банк стягував з нього самостійно, отже із вказаної суми слід вирахувати повернуті відповідачем кошти позивачеві. При цьому суд також виходить із даних виписки по рахунку, та відповідних граф, а саме: відомості про повернення відповідачем коштів у будь-який спосіб, які містяться в графі «деталі операції», при цьому бере до уваги дані графи «сума у валюті операції», та у період з 08 серпня 2008 року по 01 лютого 2021 року загалом становить 67796 грн. 36 коп..

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем повністю повернуті кошти, які ним отримані по картковому рахунку.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача в тій їх частині, що випискою по рахунку підтверджується та обставина, що відповідач сплачував кошти по кредиту із відсотками, а отже йому були відомі умови надання кредиту, і він на них погодився та виконував. Так виписка по рахунку додана до позовної заяви, а відповідач, здійснюючи поповнення рахунку, безпосередньо не обізнаний про повний рух коштів по рахунку.

З врахуванням викладеного, позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з цим, судові витрати також відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 265, 273, 315, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони у справі:

позивач:

акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570,  місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Повний текст рішення складений 28 лютого 2022 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду                                             О. В. Ільяшевич