Провадження № 2/243/4/2022

Справа № 243/7914/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді                             Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Гакала Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області), за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до держави Україна в особі Офісу Президента, акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Державній казначейській службі України, АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд Державного майна України, про поновлення порушених прав, -

ВСТНОВИВ:

27 вересня 2016 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_2  до держави Україна в особі Офісу Президента, акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Державній казначейській службі України, АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд Державного майна України, про поновлення порушених прав, в обгрунтування позовних вимог зазначив, що вклади в ПАТ «Державний Ощадбанк України» існують на підставі раніше закладеного, його майном і об`єктом права власності і банк несе відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до державної реєстрації як Публічного Акціонерного Товариства «Державний Ощадбанк України». 20 березня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла постанову «Про порядок введення в дію Закону Української РСР« Про банки і банківську діяльність» згідно із п.2 якого Українська РСР наголосила своєю власністю, в тому числі і Український республіканський банк Ощадного банку СРСР з усіма активами і пасивами. Відповідно до ст. 57 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб в «Ощадбанк України» 100% гарантуються державою. Це єдиний банк, вклади - якого гарантуються державою. Зазначає, що його права на власність - вклади чітко визначені нормами статей 1, 3, 8, 9, 21, 22, 24, 41, 56, 64 Конституції України. Але Держава Україна проігнорувавши конституційні права позивача, скасувала зазначені положення ЦКУ, проігнорувала зазначені положення міжнародних договорів, проігнорувала ЗУ «Про банки і банківську діяльність», проігнорувала ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» і не застосовує жодних заходів по відновленню його порушених і невизнаних конституційних прав і свобод. Також мається факт дискримінації: Держава неправомірно не виконує своїх зобов`язань, визначених раніше зазначеними нормами Конституції і Законів України, а за нормами п. 6 ч.1 ст.24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дозволяється конфіскувати, тобто, відбирати майно, в тому числі і житло у боржників за непомірно високу плату за комунальні послуги, яка перевищує навіть дохід людей, а субсидію дають не всім, а якщо дають, то за мізерними нормам. Проглядається аналогія з діями СРСР в 1932-1933 років, які неправомірно засуджує Держава. Зазначає що він має право на повернення йому з ПАТ «Ощадбанк України» таких сум, які він вніс в «Ощадбанк»: Рахунок №  НОМЕР_1  від 20 липня 1992 року, вніс 15000 рублів СРСР- 26680 $ США (курс - 56,22 руб. СРСР за 100 $ США), вклад терміновий - 9% річних. Зняв 23 липня 1993 року 15000 карбованців - 3,69 $ США (курс 4059,6 крб. 1 $ США) внесок зробив в рублях СРСР, а видали в карбованцях. Рахунок № 02513 від 23 липня 1993 року, прийнято 200 000 українських крб. - 49,26 $ США (курс 4059,6 крб. за 1 $ США), вклад терміновий - 9% річних. Звертає увагу, що на останній сторінці ощадної книжки написано, що держава гарантує збереження вклади і його повернення на першу вимогу вкладника. Згідно із ст. 3 Конституції України Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Зазначив, що вклади вносив на чорний день, на випадок хвороби, старості. Зараз він здійснює догляд за своїми батьками ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , вони інваліди першої групи, підгрупа «А» від загального захворювання, потребують постійного стороннього догляду. Позивачеві за це платять 4,8 грн. в місяць, а батькам не вистачає пенсії навіть на ліки і комунальні платежі. Він позбавлений можливості працювати, тому що постійно здійснює догляд за своїми батьками, при цьому йому необхідно ще утримувати сім`ю, платити комунальні платежі, нормально харчуватися, з цього може дозволити собі купити тільки хліб, а у нього двоє малолітніх дітей 7-ми та 2-х років. Наголошує, що вклади, нажиті важкою працею, Держава роздало у вигляді кредитів, потім ці кредити знецінили. Гроші не горять, не пропадають, безслідно не зникають, їх роздали потрібним людям у вигляді кредитів, їх знецінили, тому що не індексували вклади і кредити. На момент розпаду СРСР на рахунках УРСР було 1 700 000 дол. США. Відповідно до Указу Президента України від 25.08.96 р № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.96 р № 1002 «Про грошову реформу в Україні» з 02.09.96 року введена в обіг гривня. Зазначає, що в результаті грошової реформи Держава Україна заднім числом грубо проігнорувавши ст. 58 Конституції України, була знецінена заднім числом національну грошову одиницю, адже вона в різний час мала свій курс до долара США. Завдяки діям Держави і «Ощадбанку» були роздані всі пасиви банку у вигляді кредитів. Через відсутність пасивів «Ощадбанк» заморозив виплату вкладів ще до грошової реформи. Позичальники взявши кредит в 1 млн. рублів, поміняли по курсу на той момент, в результаті отримали близько 1,7 млн $ США. В результаті грошових реформ ця сума перетворилася в 10 гривень, тому що кредити не індексувались. При цьому повертають вклади «Родовід банку», вклади якого не гарантовані державою, повертають вклади збанкрутілим приватним банкам. За розпорядженням президента України постановою Кабінету Міністрів України № 323 від 30 березня 2011 р передбачена виплата «Ощадбанком» вкладів фізичних осіб в «Родовід Банк» в обмін на облігації. У зв`язку із наведеним, просить суд визнати незаконною діяльність і бездіяльність Держави по не відновленню конституційних прав позивача відповідно до Конституції та Законів України. Зобов`язати Державу Україна відновити права позивача на його власність - вклади в Державному «Ощадбанк» відповідно до зазначених Законів і Конституції України. Зобов`язати Державу України відшкодувати збитки позивача - повернути йому майно - вклади на умовах, визначених Законами та Конституцією України. Зобов`язати Державу України відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі ста тисяч гривень.

06 березня 2017 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення до позову, в яких позивач зазначає, що він та його батьки,  ОСОБА_3  і ОСОБА_2 , працювали на державному підприємстві ВАТ «Содовий завод». Їм з 1997 року не платили зарплату, виносилися рішення судів, але в порушення ст.124 ці рішення ніхто не виконував. За їх працю їм не платили, сім`я залишилася без засобів існування, голодували, не було чим платити за комунальні послуги, але, позивач зазначив, що в нього були вклади, зароблені чесною важкою працею, за які він міг якось проживати. Зазначає, що представник Президента в своєму запереченні заявляє, що вимагаючи свої вклади позивач приносить шкоду Державі і народу України. Позивач наголошує, що залишивши його майже без засобів існування, тому що йому не платили зарплату з 1997 року, а в даний момент він не може працювати, тому що здійснює догляд за своїми батьками, які є інвалідами 1-ї групи «А», що потребують постійного стороннього догляду, а за догляд за ними він отримує 4,8 грн в місяць хоча міг мати право на гідне життя маючи можливість розпоряджатися своїми, заробленими чесною і важкою працею вкладами, що саме заподіює йому важкі душевні страждання. Також тяжких моральних страждань завдає факт дискримінації і цинічне порушення норм Конституції і Законів України по відношенню до позивача. Передбачена гарантія для фізичних вкладників державного банку не діє, а вкладникам комерційних банків держава їх вклади повертає.

06 червня 2017 року до суду від позивача надійшли пояснення з додатковими вимогами, в яких викладена аналогічна позиція зазначених у позові та у додаткових поясненнях, при цьому позивач з доводами, зазначеними відповідачами у запереченнях на позовну заяву не погодився та просив визнати стороною у справі Генерального Прокурора України на його розсуд, чиї інтереси представляти в суді - Держави, що порушує права і свободи людини і громадянина, або його, ОСОБА_1 , громадянина України, чиї фундаментальні права, гарантовані статтями. 3, 5, 8, 19, 21, 22, 27, 40, 41, 46, 48, 55, 56 Конституції України, Конвенції ООН з прав людини, Європейською Конвенцією з прав людини порушені, крім цього просить визнати його право на вклади, зроблені в рублях СРСР, в розмірі грошовому еквіваленті зобов`язанні в іноземній валюті, визначеного ст.623, 524 ЦКУ, тому що рублі СРСР не індексувалися Національним Банком України. Істину вартості рубля СРСР можна визначити тільки по відношенню до долара США. Припинити дії відповідача - держави, яка скасувавши норми Законів та Конституції України, не виплачують гарантовані державою вклади в «Державний Ощадбанк України».

15 січня 2021 року до суду від представника позивача  ОСОБА_2  надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивача зазначає, що предмет позову в стислому вигляді повинен бути викладений в назві позовної заяви, тому саме уточнює назву, а саме: Про захист прав споживача банківських послуг. Відновлення порушеного і не визнаного конституційного права і свобод на майно - вклади в ПАТ «Державний Ощадний банк України». Визнання факту дискримінації за соціальною ознакою. Зазначає, що позивач повністю виконав вимоги норм ст.76, 81 ЦПКУ надавши суду обгрунтування вимог позову нормами Конституції і Законів України шляхом подання позовної заяви та численних пояснень, а саме: вимоги позову доведені нормами Конституції України, які не вимагають ніяких доказів. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод. Також доведені вимоги позову Постановою Верховної Ради УРСР від 20.03.91 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про банки і банківську діяльність », згідно з п.2 якого Українська РСР об`явила своєю власністю Український республіканкий банк Ощадного банку СРСР з усіма активами і пасивами. Пасиви - це наші вклади. Вимоги позову доведені копіями ощадних книжок, а не книжками на компенсаційні виплати. Ощадні книжки доводять, що вклади були внесені в радянських рублях на підставі договору, гарантом якого є Держава, а видані в карбованцях, які мали свою цінність по відношенню до $ США. Радянські рублі неіснуючого вже СРСР, вилучені з обігу, але які мали свою цінність, певну по відношенню до $ США, певну Національним банком України (НБУ). Також вклади були внесені в карбованцях, які мали свою цінність по відношенню до $ США на дату здійснення внеску, певну НБУ. Вимоги позову доведені письмовим доказом - копією відповіді НБУ про статус радянського рубля і карбованця по відношенню до $ США, яка є в матеріалах справи. На запит представника позивача в Управління Національного Банку України в Донецькій області, отримана відповідь від 06 березня 2006 року за № 20-102-1719. У відповіді, зазначено, що перерахунок радянського рубля по відношенню до української гривні не проводили. Також в цій відповіді зазначено, що в 1996 році на підставі Указу Президента України та Постановою КМУ введена в обіг гривня. Здійснювався обмін карбованців на гривню. Вимоги позову доведені нормами Конституції і Законів України - право позивача відшкодувати Державою позивачеві вклади. Також спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до ст.57 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб в «Ощадбанк України» 100% гарантуються державою. Відповідно до ст.1170 ЦКУ в разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові, відшкодовується власнику Державою в повному обсязі. Таким законом, який скасував вклади громадян, вкладених до 02 січня 1992 року 1992-1994 р.р., а замінив компенсацією, яку зобов`язаний виплачувати КМУ, за встановленими їм правилами, є ЗУ «Про Державні гарантії відновлення вкладів громадян України» № 537/96-ВР від 21.11.1996 р (далі ЗУ № 537/96). У ст. 1 зазначеного закону зазначено, що заощадження на 02.01 1992 були знецінені. За даними НБУ: на 01.01.1992 р - 100 $ США коштували 55,71 рад. руб. На 01.07.1992 р - 100 $ США коштували 56,22 рад. руб. На дату 02.01.192 р ніякого знецінюючи не було. На 01.08 1992 г. 1 $ США коштував вже 161,2 рад. руб. При цьому не проіндексував їх вклади і кредити, основні фонди підприємств. У зв`язку із наведеним просить суд постановити рішення суду законне і обгрунтоване відповідно до предметної і суб`єктної юрисдикції, вимогами ст. 13. 263 ЦПКУ, на підставі доведених вимог позову. Визнати протиправною діяльність і бездіяльність Держави по які відновленню конституційних прав позивача, доведену нормами Конституції і Законів України, письмовими доказами, доданими до позовної заяви. Зобов`язати Державу відновити права позивача на власність - вклади в державний «Ощадбанк», доведені Законами і Конституцією України в реальній вартості. Зобов`язати Державу відшкодувати збитки позивача з вини Держави - вклади, доведені нормами Конституції і Законів України, а саме: відповідно до ст.174 Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном. Продає державне майно «держмайно». Гроші від продажу державного майна надходять до Державної казначейської служби України і надходять до Державного бюджету України, тобто є розпорядником коштів від продажу національного багатства України - власності народу, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» Казначейська служба України має право виконувати рішення судів. Тому просить визнати право позивача на вклади в реальній їх вартості, рішення суду для виконання направити в Державну казначейську службу для відшкодування матеріального і морального збитку, нанесеного Державою і доведеного в суді, за рахунок коштів, що надходять на рахунки Державної Казначейської служби від продажу державного майна «держмайно» в розмірі розрахованої ціни позову, а саме: у розмірі 1 379 611 грн.

08 лютого 2017 року на електронну адресу суду від представника Президента України – Мишковець О. В., яка діє на підставі Довіреності № 02-01/3514 від 08 рудня 2016 року надіслано заперечення з яких випливає, що Президент України як глава держави, діє виключно на підставі конституції України. При цьому законодавчі акти не можуть покладати податкових прав чи обов`язків на Главу держави, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України. Про викладене неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного Суду України та Вищого адміністративного суду України. Поряд з цим для забезпечення конституційного порядку, нормального функціонування держави існує структурована, багаторівнева, ієрархічна система органів виконавчої і судової влади. Вони наділені відповідною юрисдикцією, мають свій предмет ведення і реалізують повноваження через визначені законодавством процедурні рамки та технології. Вказаний принцип закріплено частиною першою статті 170 Цивільного кодексу України, відповідно до якої Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Крім цього, Конституційним Судом України у Рішенні від 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) наголошувалося, що в Основному Законі України розмежовуються такі поняття як держава, органи державної влади, посадові і службові особи. Наведене вище свідчить про неприпустимість ототожнювання Президента України як Глави держави із «державою Україна» при оспорюванні дій (бездіяльності) всіх, без виключення, органів державної влади. Отже, обов`язковою умовою участі у цивільному судочинстві того чи іншого суб`єкта від імені Держави Україна є відповідність позовних вимог компетенції та повноваженням такого органу влади. Так, зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, визначені Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Вказаним Законом також закріплені положення щодо компенсаційних виплат грошових заощаджень громадян України, які поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років і які знаходились на рахунках цих установ не менше одного повного календарного року в період 1992 - 1995 років. Порядок та механізм проведення компенсаційних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У відповідності до статті 6 вказаного Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. При цьому, у підпункті 5.1 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2001 зазначено, що наука цивільного права виходить з того, що розміщення особою коштів на рахунках ощадного банку з метою їх збереження є реалізацією її права власності на ці кошти і водночас укладенням між вкладником і ощадним банком цивільно-правової угоди договору банківського вкладу), підтвердженням якої є ощадна книжка. Реальність будь-якого суб`єктивного права власності полягає в його гарантованості. Вклади фізичних осіб в Ощадному банку України, зазначається в Законі України «Про банки і банківську діяльність», гарантуються державою (частина друга статті 57). Що ж стосується зобов`язання держави гарантувати вклади фізичних осіб Ощадного банку України, то ці зобов`язання мають цивільно – правовий характер. Так, відповідно до вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» заощадження повертається поетапно, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Як вказано у роз`ясненні Верховного Суду України від 15 березня 1999 року № 1-5/117 відновлення і повернення проіндексованих заощаджень провадиться лише через установи Ощадного банку України в межах коштів перерахованих для цих цілей Головним управлінням Державного казначейства. Отже, коло належних відповідачів у справах щодо відновлень заощаджень громадян чітко визначено нормами діючого законодавства та судовою практикою, а вимоги до Глави держави є законодавчо необгрунтованими. ОСОБА_1 стверджуючи про порушення його прав Державою пред`явив позов до Глави держави, проте обраний позивачем спосіб прав суперечить наведеним вище приписам законодавства. Таким чином, Президент України не наділений повноваженнями виступати в судах від імені Держави Україна у правовідносинах щодо відшкодування шкоди чи відновлення заощаджень. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв`язок між ними, а також вина заподіювана шкоди. За відсутності хоча б одного з наведених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, позивач повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем (постанова Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року до справі № 6-183цс14). Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач не зазначає якими саме діями з боку Глави держави їй завдано таку шкоду. Просить суд, у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

27 лютого 2017 року від представника Президента України Мишковець О. В. надійшли до суду пояснення, в яких зазначено наступне, що позивач просить визнати незаконними дії Держави, які, на його думку полягають у не поновленні прав на вклади, що знаходяться у Державному ощадному банку України; зобов`язати Державу вчинити дії направлені на поновлення права власності на вклади, що знаходяться в Державному ощадному банку України; відшкодувати матеріальну шкоду, на умовах передбачених у Законах та Конституції України; відшкодувати моральну шкоду. Позивач також вважає, що у справі приймає участь неналежний представник відповідача, у зв`язку з чим подав заяву від 14 листопада 2017 року. В контексті поданої позивачем заяви, вважає за необхідне зауважити таке. Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Згідно із пунктом 28 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» створено Адміністрацію Президента України. У відповідності із нормами пункту 1 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504 (із наступними змінами і доповненнями, далі - Положення) Адміністрація є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої ст. 106 Конституції України. Основними завданнями Адміністрації є організаційне правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень (пункт 3 Положення); функції Адміністрації визначено у пункті 4 Положення, і їх перелік відповідно до підпункт 23  цього пункту не є вичерпним. За приписами ст. 1 Указу Президента України від 12 серпня 2010 року № 809 «Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створених ним допоміжних органів і служб» представництво в судах України інтересів Президента України та створених ним для виконання своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб покладено на Адміністрацію, а ст. 2 цього Указу доручено Главі Адміністрації Президента України забезпечити здійснення нею вказаних функцій. На сьогодні вищезазначені Положення та Указ Президента України є чинними. Наголошує, що вказані вище нормативні акти було видано в межах реалізації власних конституційних повноважень саме Президентом України (а не фізичною особою ОСОБА_4 ). Відтак, відповідно до існуючого нормативно визначеного правового механізму Глава Адміністрації Президента України наділений правом видавати довіреності працівникам Адміністрації на здійснення у судах представництва Президента України та створення ним для виконання своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб. Такі довіреності, підписані Главою Адміністрації Президента України та скріплені гербовою печаткою, і є тими документами, які підтверджують повноваження відповідного працівника Адміністрації на здійснення представництва Президента України в суді та визначають обсяг таких повноважень. Аналогічної позиції дійшов і Верховний Суд України у постанові справі № 21 -3715а15 (800/238/15). Таким чином, оскільки ОСОБА_5 працює в Адміністрації, на її ім`я Главою Адміністрації Президента України в установленому чинним законодавством порядку видана довіреність на представництво Президента України в суді, вона є повноважним представником Глави держави під час розгляду судами справ за участю Президента України з обсягом процесуальних прав, визначених у відповідній довіреності (т. 1 а.с. 216).

13 лютого 2017 року на адресу суду від представника відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» Оніщук О. Л., яка діє на підставі довіреності від 08 листопада 2016 року надійшло заперечення з яких випливає, що згідно ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 року встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР. Відповідно до положень ст. 6 Закону, компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України. Те, що грошові кошти, які підлягають виплаті згідно Закону визнаються державним боргом та повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, які надаються особам Державою через органи державного казначейства у певних умовах та в певних розмірах підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Додатком №3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік», не передбачено видатків на проведення заходів щодо компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень. Просить суд, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

02 жовтня 2017 року на адресу суду від представник відповідача – Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Цирі С. М. надійшло заперечення в якому зазначено, що згідно із законом України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) — це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Згідно із позовом ОСОБА_1 у період 1992 - 1993 років внесено грошові кошти у рублях СРСР в установи Ощадного банку СРСР, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк). Указом Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 «Про грошову реформу в Україні» українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, а отже розмір вкладів позивача потрібно визначати в гривнях курсом 100000 карбованців на 1 гривню. Перерахування вкладів позивача у долари США не передбачено законом та договором банківського вкладу. Кабінет Міністрів України не є стороною у договорі банківського вкладу, а отже не має зобов`язань у спірних правових відношеннях щодо виконання умов договору банківського вкладу між Позивачем та Ощадбанком. Статтею 6 Закону №537 визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року та в інших формах відповідно до чинного законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсаційних виплат, у тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином, порядок виплат громадянам України по грошових заощадженнях регулюється відповідними актами: постановами Кабінету Міністрів України на кожний рік в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік. Згідно із п. 4 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. З вищезазначених норм законодавства, можна дійти до висновку про те, що серед основних функцій Кабінету Міністрів України - розробка та контроль за виконанням Державного бюджету. Як орган державної влади, Кабінет Міністрів України відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діючим законодавством прямо не передбачений обов`язок Кабінету Міністрів України виділяти кошти в межах Державного бюджету для покриття витрат, пов`язаних із компенсацією заощаджень громадян України відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» приймав постанови про виплату частини заощаджень громадян, а саме: постанови №825 від 08 червня 1998 року, №817 від 17 травня 2000 року, № 275 від 26 березня 2001 року, № 471 від 05 квітня 2002 року, №382 від 26 березня 2003 року, № 306 від 11 березня 2004 року, № 409 від 30 травня 2005 року, №1091 від 03 серпня 2006 року, №366 від 01 березня 2007 року, № 1 від 09 січня 2008 року, № 481 від 20 травня 2009 року, № 346 від 23.04.2012, якими встановлюється черговість і обсяги виплат громадянам проіндексованих грошових заощаджень. Таким чином, вимоги Позивача визнати незаконною діяльність та бездіяльність Держави щодо відновленню своїх конституційних прав в відповідності з Конституцією України та законами України, - не обґрунтовані та не мають законних підстав. Додали, що на виконання вимог Закону № 537 Кабінетом Міністрів України прийняті відповідні підзаконні нормативні акти (постанови), якими встановлено в рамках власних повноважень, порядок та розмір виплат на користь погашення грошових зобов`язань держави перед колишніми вкладниками Ощадбанку СРСР та власниками облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, в той же час, перерахунок коштів на покриття витрат за знеціненими грошовими заощадженнями здійснюється Державним казначейством України, згідно з розписом видатків державного бюджету та на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів України через установи Ощадбанку.

Отже, розпорядником коштів виступає Міністерство фінансів України. Таким чином, Кабінет Міністрів України безпосередньо не здійснює компенсацію заощаджень та виплату коштів за знеціненими грошовими заощадженнями, а отже відсутні підстави визнати Кабінет Міністрів України належним відповідачем у справі. Кабінет Міністрів України не є суб`єктом юридичних зобов`язань, які вимагає задовольнити Позивач у позові, а між Позивачем та Кабінетом Міністрів України відсутній спір про право. Що стосується вимоги Позивача зобов`язати Державу Україна відшкодувати моральну шкоду в розмірі сто тисяч гривень, зазначають, що відповідно до положень частини 1 статті 1167 ЦК України, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювана. Позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювана та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Відповідне роз`яснення містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Просять суд, відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а.с. 176-182).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, його інтереси представляє представник.

Представник позивача Лень Т. В., яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності зареєстрованої в реєстрі № 2448 від 10 грудня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги та уточнений позов підтримала у повному обсязі, з підстав наведених в ньому, просила їх задовольнити. У судове засідання, призначене на 14 лютого 2022 року не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що не була повідомлена про час та місце судового розгляду у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки їй по телефону було повідомлено, що судове засідання буде проводиться о 10 год. 00 хв., 14 лютого 2022 року, однак коли вона з`явилася, то з`ясувалося, що судове засідання призначене на 13 год. 30 хв.. У зв`язку з цим, вона за станом здоров`я не має можливості з`явитися до суду двічі, до тож вона замерзла.

Представник Президента України Мишковець О. В., яка діє на підставі Довіреності № 02-01/3514, у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, справу просила розглядати за її відсутності.

Представник відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» Русін В. С., який діє на підставі довіреності № 19/3-02/92 від 26 лютого 2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії АН № 4958 від 31 січня 2018 року виданого на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 31 січня 2018 року № 1, позовні вимоги та уточнені позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, підтримав доводи викладені у запереченнях до позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Смирнов О. В. який діє на підставі Довіреності № 5-29/165-339 від 10 січня 2017 року в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без участі представника, заявлений позов не визнає, вважає його необгрунтованим та безпідставним, в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Фонду Державного майна України в судове засідання, не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представника позивача в тій їх частині, що їй повідомили неправильний час судового засідання, оскільки як видно з електронного примірника справи в програмі Д-3, у технічному документі «внесення дат слухання», заздалегідь була визначено дату та час проведення судового засідання, переведеного в оригінал: 14 лютого 2022 року, 13 год. 30 хв.. При цьому як видно з електронного примірника справи представник позивача ОСОБА_2 є особою, яка погодилася на отримання смс-повідомлення, отже повідомлення про час та місце судового засідання їй надсилається автоматично. За таких обставин, суд вважає, що представник позивача ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, а її явка в суд у інший час, здійснена з власної помилки.

За таких обставин, підстав для відкладення судового засідання у суду немає.

Суд при цьому наголошує на тому, що справа розглядається судом впродовж майже шести років, позивач та його представник повторно до суду не з`явилися, при цьому позивач та його представник висловили свою позицію повно та всебічно.

За таких обставин, на думку суду неявка позивача та його представника не перешкоджає вирішенню спору по суті.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

27 вересня 2016 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Кабінету Міністрів України, Державної казначейської службі України, АТ «Державний ощадний банк України», про поновлення порушених прав, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана до провадження судді Кузнецова Р. В..

Ухвалою суду від 30 вересня 2016 року, суддею Кузнецовим Р. В. позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, про поновлення порушених прав залишено без руху.

Ухвалою суду від 02 листопада 2016 року, суддею Кузнецовим Р. В. позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, про поновлення порушених прав - повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року, Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року залишено без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 грудня 2016 року, підготовчі дії по справі закінчено. Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2016 року, Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 12 січня 2017 року, суддею Кузнецовим Р. В. відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України про поновлення порушених прав.

Ухвалою суду 19 січня 2017 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання ОСОБА_1 задоволено. Залучено АТ «Державний ощадний банк України» у місті Слов`янську до участі у справі.

Ухвалою суду 12 травня 2017 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання позивача задоволено. Зобов`язано філіал Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», надати на адресу суду відомості про наявність грошових вкладів, вказавши суми та дату вкладів, на яких умовах внесені вклади на ім`я ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду 12 травня 2017 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання представника відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про заміну по справі процесуального статусу публічного акціонерного товариства ПАТ «Державний ощадний банк України» з співвідповідача на третю залишено без задоволення.

Ухвалою суду 13 липня 2017 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання позивача задоволено частково. Залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України, Державну казначейську службу України та публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» як співвідповідачів. В задоволенні клопотання в частині визнання стороною у справі Генерального прокурора України відмовлено.

Ухвалою суду 21 листопада 2018 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання позивача про зупинення провадження у справі - залишено без задоволення. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою суду 12 грудня 2018 року, суддею Кузнецовим Р. В. клопотання представника позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.

Ухвалою суду 05 лютого 2019 року, суддею Кузнецовим Р. В. поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, ПАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Кабінету Міністрів України, Державній казначейській службі України, ПАТ «Державний ощадний банк України», про поновлення порушених прав.

На підставі п.п.2.3.50, п.2.3. розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до наказу в.о. Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2019 року № 10-к «Про припинення проваджень судді Слов`янського міськрайонного суду Кузнецова Р. В.», 06 вересня 2019 року було винесено розпорядження за № 255 про призначення автоматичного розподілу, за наслідками якого справу передано на розгляд судді Гусинському М. О..

11 вересня 2019 року ухвалою суду під головуванням судді Гусинського М. О. провадження у справі прийнято та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження на 12 листопада 2019 року.

На підставі п.п.2.3.50, п.2.3. розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 3140/0/15-19 від 26 листопада 2019 року «Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у відпустку», наказом Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 14-к від 02 грудня 2019 року, суддю Гусинського М. О. відраховано зі штату Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, 04 грудня 2019 року було винесено розпорядження за № 532 про призначення автоматичного розподілу, за наслідками якого справу передано на розгляд судді Ільяшевич О. В..

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог та стягнення доходів від незаконного використання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Кабінету Міністрів України, Державній казначейській службі України, АТ «Державний ощадний банк України», про поновлення порушених прав.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року, заяву представника відповідача Кабінету Міністрів України - Тичиніна Ярослава Дмитровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі - задоволено.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про виключення з числа відповідачів Кабінету Міністрів України задоволено. Виключено з числа відповідачів Кабінет Міністрів України у справі. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про залучення до участі у справі, як третю особу Фонд Державного майна України задоволено. Залучено до участі у справі - Фонд Державного майна України, як третю особу.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до судового розгляду по суті.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним докази.

Відповідно до Ощадної книжки на ім`я ОСОБА_1 , останній має наступні рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкриті у Ощадбанку СРСР філіал №029( том 1 а.с.35).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 19 квітня 1966 року міським РАЦС м. Слов`янськ Донецької області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 53).

Згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серія 10ААБ № 055274 від 10 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 є інвалідом першої групи «А» безстроково за загальним захворюванням, за висновком потребує постійного стороннього догляду (т. 1 а.с. 26).

Згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серія АВ № 0710722 від 15 вересня 2016 року, ОСОБА_3 є інвалідом першої групи «А» з 26 серпня 2016 року безстроково за загальним захворюванням, за висновком потребує постійного стороннього догляду (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до листа Управління Національного банку України в Донецькій області № 20-102-2133 від 23 березня 2006 року на адресу ОСОБА_2 надано відповідь про курс долара США, яким встановлено наступні курси Українського карбованця до долара США: 01.01.93 - 1 долар США - 637.71 крб.,01.02.93 - 1 долар США-931.01 крб., 01.03.93 - 1 долар США - 1036.22 крб., 01.04.93 - 1 долар США - 2180.00 крб., 01.05.93 - 1 долар США - 3060.00 крб., 01.06.93 - 1 долар США - 3052.00 крб., 01.07.93 - 1 долар США-4059.60 крб., 01.08.93 - 1 долар США - 5760.00 крб., 01.09.93 - 1 долар США - 6089.40 крб., 01.10.93 - 1 долар США - 6089.40 крб., 01.11.93- 1 долар США-6089.40 крб., 01.12.93 - 1 долар США - 12600.00 крб., 01.01.94 - 1 долар США - 12610.00 крб., 01.02.94 - 1 долар США- 12610.00 крб., 01.03.94 - 1 долар США - 12610.00 крб., 01.04.94 - 1 долар США - 12610.00 крб., 01.05.94 - 1 долар США - 12610.00 крб.; 01.06.94 - 1 долар США - 15100.00 крб., 01.07.94 - 1 долар США- 17500.00 крб., 01.08.94 - 1 долар США - 19500.00 крб., 01.09.94 - 1 долар США - 20500.00 крб., 01.10.94 - 1 долар США - 30000.00 крб., 01.11.94 - 1 долар США - 78600.00 крб., 01.12.94 - 1 долар США - 108600.00 крб., 01.01.95 - 1 долар США - 104200.00 крб., 01.02.95 - 1 долар США - 117100.00 крб., 01.03.95 - 1 долар США - 127600.00 крб., 01.04.95 - 1 долар США - 130100.00 крб., 01.05.95 - 1 долар США - 130000.00 крб..

Національним банком України встановлено наступні курси радянського рубля (українського карбованця) до долара США: 01.01.92 - 100 доларів СІІІА – 55.71 рад. руб., 01.02.92 - 100 доларів США - 56.87 рад. руб., 01.03.92 - 100 доларів СІНА - 58.15 рад. руб., 01.04.92 - 100 доларів США - 58.60 рад. руб., 01.05.92 - 100 доларів США - 58.14 рад. руб., 01.06.92 - 100 доларів США- 57.12 рад. руб., 01.07.92 - 100 доларів США - 56.22 рад. руб., 01.08.92 - 1 долар США - 161.20 рад. руб., 01.09.92 - 1 долар США - 205.00 рад. руб., 01.10.92 - 1 долар США - 254.00 рад. руб., 01.11.92 - 1 долар США - 398.00 рад. руб., 01.12.92 - 1 долар США-652.68 крб.

Єдиним законним засобом платежу на території України до 16 листопада 1992 року був радянський рубль. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.92 № 610-2 „ Про реформу грошової системи України” обмін радянських рублів на українські карбованці здійснювався у співвідношенні один радянський рубль за 1 український карбованець. Згідно з Указом Президента України від 25.08.96 № 762/96 „Про грошову реформу в Україні” і Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.96 № 1002 «Про грошову реформу в Україні», з 02.09.96 введена в обіг гривня. Обмін українських карбованців на гривню здійснювався у співвідношенні 100 000 карбованців за 1 гривню. Перерахунок курсу радянського рубля до української гривні з урахуванням індексу інфляції Управління Національного банку України не здійснює. Офіційне обчислення рівня інфляції та інших пов`язаних з ним показників проводяться Держкомстатистики України. Додатково повідомлено, що Національним банком України встановлюється середній курс долара США за рік (т.1 а.с. 24).

Відповідно до листа Управління Національного банку України в Донецькій області № 20-102-1719 від 06 березня 2006 року на адресу ОСОБА_2  надано відповідь про курс долара США, Державним банком СРСР встановлено наступні курси радянського рубля до долара США: 01.01.86 - 100 доларів США - 75.85 рад. руб., 01.02.86 - 100 доларів США -74.55 рад. руб., 01.03.86 - 100 доларів США - 71.35 рад. руб., 01.04.86 - 100 доларів США - 72.75 рад. руб., 01.05.86 - 100 доларів США - 70.45 рад. руб., 01.06.86 - 100 доларів США -71.15 рад. руб., 01.07.86 - 100 доларів США - 70.40 рад. руб., 01.08.86 - 100 доларів США-68.80 рад. руб., 01.09.86 - 100 доларів США - 67.85 рад. руб., 01.10.86 - 100 доларів США - 67.68 рад. руб. 01.11.86 - 100 доларів США - 68.26 рад. руб., 01.12.86 - 100 доларів США - 68.41 рад. руб., 01.01.87 - 100 доларів США - 67.00 рад. руб., 01.02.87 - 100 доларів США - 64.49 рад. руб., 01.03.87 - 100 доларів США - 64.66 рад. руб., 01.04.87 - 100 доларів США - 63.60 рад. руб., 01.05.87 - 100 доларів США - 62.67 рад.  руб., 01.06.87 - 100 доларів США - 62.80 рад. руб., 01.07.87 - 100 доларів США - 63.83 рад. руб., 01.08.87 - 100 доларів США - 64.18 рад. руб., 01.09.87 - 100 доларів США - 63.39 рад. руб., 01.10.87 - 100 доларів США - 63.37 рад. руб., 01.11.87 - 100 доларів США-62.33 рад. руб., 01.12.87 - 100 доларів США - 60.17 рад. руб., 01.01.88 - 100 доларів США - 58.43 рад. руб., 01.02.88 - 100 доларів США - 59.78 рад. руб., 01.03.88 - 100 доларів США- 60.38 рад. руб., 01.04.88 - 100 доларів США - 59.38 рад. руб., 01.05.88 - 100 доларів США - 59.37 рад. руб.,01.06.88 - 100 доларів США -59.99 рад. руб., 01.07.88 - 100 доларів США - 62.06 рад. руб., 01.08.88- 100 доларів США - 62.06 рад. руб., 01.09.88 - 100 доларів США -62.91 рад. руб., 01.10.88 - 100 доларів США -63.16 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_2  - 100 доларів США - 61.19 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_3  - 100 доларів США - 59.84 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_4  - 100 доларів США - 60.67 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_5  - 100 доларів США - 62.21 рад. руб., 01.03.89 - 100 доларів США - 61.42 рад. руб., 01.04.89 - 100 доларів США -62.56        рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_6  - 100 доларів США - 62.30 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_7  - 100 доларів США - 65.35        рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_8  - 100 доларів США - 64.30 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_9  - 100 доларів США - 63.44 рад. руб., 01.09.89 - 100 доларів США - 64.44 рад. руб., 01.10.89 - 100 доларів США -63.30 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_10  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_11  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_12  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_13  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_14  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_15  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_16  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_17  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб., 01.07.90 - 100 доларів США -62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_18  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_19  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_20  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_21  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_22  - 100 доларів США - 62.89 рад. руб., 01.01.91 - 100 доларів США - 55.42 рад. руб., 01.02.91 - 100 доларів США -55.05 рад. руб., 01.03.91 - 100 доларів США -54.80 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_23  - 100 доларів США - 56.37 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_24  - 100 доларів США - 59.98 рад. руб.,  ІНФОРМАЦІЯ_25  - 100 доларів США - 59.98 рад. руб., 01.07.91 - 100 доларів США - 56.62 рад. руб., 01.08.91 - 100 доларів США - 60.80 рад. руб., 01.09.91 - 100 доларів США - 59.59 рад. руб., 01.10.91 - 100 доларів США - 59.73 рад. руб., 01.11.91 - 100 доларів США - 58.15 рад. руб.01.12.91 - 100 доларів США - 57.80 рад. руб. (т.1 а.с. 23).

Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради № 2-1469-2.1-6.2 від 24 травня 2016 року, на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що призначення і виплата компенсації, що надається непрацюючій працездатній особі по догляду за інвалідом 1 групи або особою, яка досягла 80-ти річного віку здійснюється на підставі Постанови КМУ-№ 832 від 26.07.1996р. (зі змінами). Згідно особистої заяви позивачу призначено компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі по догляду за інвалідом 1 групи з 21 липня 2015 року по 09 квітня 2026 року у розмірі 4,80 грн. щомісячно + індексація. Кошти позивач отримує щомісячно на особистий рахунок у Ощадбанку. Виплата допомоги здійснюється після надходження фінансування з державного бюджету та проведення відповідних дій органами Державної Казначейської служби України, тому термін виплати допомоги не має постійної конкретної щомісячної календарної дати (т.1 а.с. 27).

Відповідно до листа Слов`янської міської ради № 1-1-0819-2 від 06 травня 2005 року, на звернення  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , повідомлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 20.12.1995 № 50-АТ розпорядженням голови Слов`янської міської ради народних депутатів від 29.12.1995 № 2185-р Слов`янське державне виробниче об`єднання «Хімпром» було перереєстровано у відкрите акціонерне товариство «Содовий завод». Відповідно до статуту товариства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 20.12.1995 № 50-АТ, засновником відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» була держава в особі Фонду державного майна України (т. 1 а.с. 122).

Відповідно до листа Слов`янської місцевої прокуратури від 01 листопада 2017 року, повідомлено, що інтереси держави у сфері бюджетного відшкодування полягають у забезпеченні правомірного обігу бюджетних коштів, додержанні законодавчого порядку відшкодування, а також у визнанні та фінансуванні лише законних підстав відшкодування. Безпідставне стягнення бюджетних коштів створює загрозу економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів державного або місцевого бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених. Компетентним суб`єктом, який має здійснювати захист вказаних інтересів держави, є Державна казначейська служба України.

Згідно із Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 органи казначейства реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Разом з цим, органи казначейства здійснюють лише обслуговування бюджетних коштів. Вони не відповідають за рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, не уповноважені підтверджувати або спростовувати їх протиправність, а також не володіють фактичними даними про наявність або відсутність підстав для відшкодування. У зв`язку з цим, органи казначейства не можуть здійснити належний захист інтересів держави у правовідносинах відшкодування бюджетних коштів. Викладене свідчить про загрозу порушення державних інтересів та нездійснення захисту таких інтересів компетентним органом державної влади, у зв`язку з чим прокурор вступає у розгляд судом вказаної цивільної справи (т. 1 а.с. 189-190).

Відповідно до розрахунку розробленого представником позивача на підставі раніше викладеного від 06 червня 2017 року:

ОСОБА_1 має право на повернення йому Державою наступних сум: так ОСОБА_1 вніс наступні суми в «Ощадбанк» України:

- рахунок № НОМЕР_1 , 20 липня 1992 р, прийнято 15000 рад. руб. - 26680 $ США (курс - 56,22 рад .руб. За 100 $ США), вклад - 3% річних. Термін вкладу - 1 рік, приріст - 3% або 800,4 $ США.

23 липня 1993 року з вказаного рахунку знято 15000 карбованців - 3,695 $ США (4059,6 крб. За 1 $ США). На рахунку повинно залишитися:

26680 - 3,695 = 26676,305 $ США + 800,4 $ США (приріст за 20 липня 1992- 23 липня 1993 р), 26676,305 + 800 = 27476,305 S США, внесок - 3% річних, термін вкладу - 24 роки, приріст вкладу - 72% або 19782,94 $ США. На рахунку повинно бути:

27476,305 + 19782,94 = 47259, 24 $ США.

- рахунок № НОМЕР_2 , 23 липня 1993 року, внесено 200000 крб. - 49,26 $ США (курс - 4059,6 крб. За 1 $ США), вклад терміновий - понад 5-ти років 9% річних, термін вкладу 24 роки, приріст вкладу - 216% або 106,4 $ США. На рахунку повинно бути:

49,26 $ + 106,4 $ = 155,6 $ США.

Вклади ОСОБА_1 в «Ощадбанку» повинні складати:

47259,24 $ + 155,6 $ = $ 7414,84 $ США

За даними Нацбанку України на справжню дату офіційний курс грн. за 100 дол. Становить 2702,1745 грн.

Зазначає, що відповідно до ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, які визначаються з урахуванням ринкових цін на день подачі позову або на день винесення рішення.

За курсом 2702,1745 грн. за 100 $ США: (47414,84: 100) * 2702,1745 = 1281231,7 грн. Сума морального збитку вказана в позові - 100 000 грн.

Загальна сума позову: 1281231,7 + 100000 = 1381231,7 грн..

На останній сторінці ощадної книжки написано, що держава гарантує зберігання вкладу та його повернення на першу вимогу вкладника. Згідно ст. 3 Конституції України Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (том 1 а.с. 137-138).

Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Питання збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках Ощадного банку колишнього СРСР до 02 січня 1992 року регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», на підставі цього Закону встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», державна зобов`язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Статтею п`ятою наведеного Закону встановлено, що установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року – березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видається ощадна книжка.

Статтею 6 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» передбачено, що кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» № 537/96-ВР приймав постанови про виплату частинами заощаджень громадян, а саме: постанови від 08 червня 1998 року № 825, від 17 травня 2000 року № 817, від 26 березня 2001 року № 275, від 05 квітня 2002 року № 471, від 26 березня 2003 року № 382, від 11 березня 2004 року № 306, від 30 травня 2005 року № 409, від 03 серпня 2006 року №1091, від 01 березня 2007 року № 366, від 09 січня 2008 року № 1, від 20 травня 2009 року № 481, від 23 квітня 2012 року № 346, якими встановлюється черговість і обсяги виплат громадянам проіндексованих грошових заощаджень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року №13-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» установлено, що виплата громадянам України грошових заощаджень в обмежуваному розмірі та поетапно є правом держави, що не суперечить статтям 13, 41, 64 Конституції України.

Крім того, вказаним рішенням Конституційного Суду України визначено, що відновлені та проіндексовані згідно із Законом вклади є об`єктом права приватної власності громадян.

Слід зазначити, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, для чого в Державному бюджеті України, починаючи з 1997 року, передбачаються відповідні кошти.

Закон передбачав поетапне, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин повернення знецінених грошових заощаджень.

Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України. Ним також встановлюється перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат, що здійснюються у разі смерті вкладника.

Протягом 1997-2001 років постановами Кабінету Міністрів України визначались групи вкладників в залежності від їх віку, інших обставин та обсяги бюджетних коштів, що спрямовувались на виплати цим групам вкладників, в межах коштів, передбачених у Державному бюджету України на відповідний рік.

До зазначених груп вкладників відносились, зокрема, особи, яким на 1 січня відповідного бюджетного року виповнилося 80 років і більше (1997-2000 роки), інваліди війни (2000 рік), інваліди війни, дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни незалежно від року їх смерті, кавалери орденів Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років (2001 рік).

У 2001 році 6 млн. гривень передбачалось спрямувати вкладникам, яким станом на 1 січня 2001 р. виповнилося 90 років і більше, у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше 2000 гривень за кожною ощадною книжкою. У цьому ж році на викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року за відповідними видами товарів передбачались виплати пенсіонерам та інвалідам.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 положення Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в частині щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно «від віку вкладника» та «інших обставин» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Починаючи з 2002 року, виплати громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» проводяться незалежно від віку вкладника та інших обставин.

Однак при проведенні зазначених виплат не враховується також вимога Закону щодо повернення заощаджень в залежності від суми вкладу.

Із роз`яснення Верховного Суду України від 15 березня 1999 року № 1-5/117 «Про деякі питання застосування Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» судами встановлено, що кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.

Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленої поетапності та черговості їх повернення, визначеного співвідношення між групами вкладників.

Те, що грошові кошти, які підлягають виплаті згідно з Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» визнаються боргом та повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, які надаються особам Державою через органи державного казначейства на певних умовах та в певних розмірах підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 02 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» виплата компенсації в 2012 році передбачалась вкладникам, відомості про яких станом на 01 січня 2012 року внесені до інформаційно-аналітичної системи «Реєстр вкладників заощаджень громадян» та які не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 1000,00 гривень на одного вкладника.

Стосовно позовних вимог щодо внесків, зроблених позивачем в період 1992-1993 років, слід зазначити наступне.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення права позивача щодо повернення вкладів, внесених ОСОБА_1 до Ощадбанку України, на рахунок № НОМЕР_1 , 23 липня 1993 року 275 руб. та № 02513, 23 липня 1993 року 200000 руб. Факту відмови у видачі вказаних вкладів у судовому засіданні не встановлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» суд відмітив: не заперечується, що заявники можуть забрати вклади із відповідними процентами, якщо захочуть. Із матеріалів справи не встановлено, що хтось із заявників використав це право. Навпаки, деякі заявники стверджували, що не мають необхідності у першочергових вкладах, наполягаючи на тому, що основним предметом їх заяв є можливість отримати проіндексовані суми. При даних обставинах і у тій мірі, в якій заявники торкаються повернення вкладів, суд вважає, що заявники не можуть вимагати кваліфікувати їх як «потерпілих» на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується засобів, передбачених Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які відповідають проіндексованій вартості вкладів, суд відмічає, що ці засоби належать до засобів Державного казначейства, виділених Державою на визначених умовах. Також суд нагадав, що право на індексування заощаджень не гарантується як таке статтею 1 Протоколу № 1, тому не може бути застосована до випадків, які розглядаються.

Слід зауважити, що 05 лютого 2004 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про ініціативу створення у складі Міжпарламентської комісії із співробітництва Верховної Ради України та Федеральних Зборів Російської Федерації міжпарламентської групи для врегулювання з Російською Федерацією питань розподілу між державами зобов`язань колишнього Ощадного банку СРСР по вкладах громадян України», відповідно до положень якої, вирішено звернутися до Федеральних Зборів Російської Федерації з ініціативою щодо створення у складі Міжпарламентської комісії із співробітництва Верховної Ради України та Федеральних Зборів Російської Федерації міжпарламентської групи для врегулювання питань, що стосуються розподілу між державами зобов`язань колишнього Ощадного банку СРСР по вкладах громадян України.

Крім того, Верховною Радою України була створена Тимчасова Спеціальна комісія з питань фінансово-економічного обґрунтування джерел і механізму відновлення заощаджень громадян України, яка проводила роботу по вишуканню додаткових джерел фінансування передбачуваних витрат у двох напрямах: визначення зовнішніх та внутрішніх джерел. З метою вишукання зовнішніх джерел була проведена значна робота по пошуку матеріалів, що підтверджували б зобов`язання колишнього Ощадбанку СРСР по вкладах громадян України. Вивчивши ці матеріали, комісія дійшла висновку щодо необхідності поновлення переговорів з Російською Федерацією для врегулювання взаємовідносин із зазначеного питання.

Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2000 року № 1754-Ш “ Про боргові зобов`язання держави перед громадянами України, яким відновлено грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установах Ощадного банку” зобов`язано Кабінет Міністрів України порушити перед Російською Федерацією питання про врегулювання взаємовідносин з питань, що стосуються розподілу між державами зобов`язань колишнього Ощадного банку СРСР перед громадянами та повернення Україні 84,3 млрд. крб., що були станом на 1 січня 1991 року акумульовані в Ощадному банку СРСР і є власністю громадян України.

Це викликано, насамперед, тим, що протягом всього періоду діяльності установи Ощадного банку СРСР на території України залучали вільні кошти на вклади, обслуговували обіг державних цінних паперів та проводили розрахунково-касове обслуговування населення. Залучені на вклади кошти протягом року акумулювалися на кореспондентських рахунках установ Ощадного банку СРСР на території України.

Відповідно до встановленого порядку, щорічно ( після закінчення календарного року) загальна сума залишку коштів на кореспондентських рахунках установ Ощадного банку СРСР на території України списувалися на кореспондентський рахунок Правління Ощадбанку СРСР, а останнє передавало їх Державному банку СРСР та Міністерству фінансів СРСР.

Відповідно до Угоди, підписаної Головою Нацбанку України, Ощадбанк СРСР з коштів, які значилися у розрахунках з Правлінням Ощадбанку СРСР на рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 82,9 млрд. руб. оформляє як міжбанківський кредит ощадних банків республік Ощадбанку СРСР на термін до врегулювання питання про розподіл внутрішнього боргу СРСР та відповідного врегулювання розрахунків між Ощадбанком СРСР і Держбанком СРСР. Передбачалось, що у 1991 році Ощадбанк СРСР сплатить за цей кредит плату у встановленому на цей рік розмірі; розмір плати на 1992 та наступні роки буде встановлюватися спеціальною угодою сторін. Решту коштів у розмірі 1,4 млрд. рублів переоформлено у міжбанківський кредит ощадних банків республік Ощадбанку СРСР під 7 відсотків річних терміном до врегулювання Ощадбанком СРСР розрахунків з Мінфіном СРСР по державному боргу.

13 березня 1992 року в м. Москва державами-учасницями СНД підписано Угоду про принципи і механізми обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР. Відповідно до зазначеної Угоди (стаття 1) заборгованість населенню з боку уряду колишнього СРСР по залишку вкладів в ощадних банках була віднесена до державного внутрішнього боргу. Згідно статті 2 Угоди, її Сторони беруть на себе зобов`язання з погашення державного внутрішнього боргу колишнього СРСР перед населенням у сумах пропорційно залишку заборгованості, яка рахувалася станом на 1 січня 1991 року на балансах закладів Ощадбанку СРСР на території кожної із Сторін. Зазначена Угода набула чинності з дати її підписання.

Відповідно до ноти Міністерства закордонних справ України до Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав, при підписанні Угоди від 13 березня 1992 року Українська Сторона підтримала пропозицію Республіки Білорусь про необхідність одночасного вирішення питання про поділ активів і пасивів колишнього Державного банку СРСР шляхом укладення окремої угоди. При цьому особливо підкреслювалось, що заборгованість, яка налічувалась на 1 січня 1991 року на балансах установ Ощадбанку СРСР на території кожної з держав-учасниць Співдружності, утворилась у зв`язку з вилученням союзними органами коштів з Ощадбанку. Виходячи з цього, міжнародно-правові зобов`язання України, що випливають з Угоди від 13 березня 1992 року, в тому числі стосовно погашення відповідної заборгованості уряду колишнього СРСР населенню щодо залишку вкладів у ощадних банках на території України, виникають лише після поділу активів і пасивів колишнього Державного банку СРСР.

Таким чином, згідно з Угодою від 13 березня 1992 року для України зобов`язання по сплаті заборгованості її громадянам по залишку вкладів в установах Ощадного банку СРСР виникають лише після розподілу активів та пасивів колишнього Державного банку СРСР. На теперішній час розподілу активів та пасивів колишнього Державного банку СРСР не відбулося, а отже зобов`язання для України за Угодою від 13 березня 1992 року не виникли.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що заходи спрямовані Державою Україна на відновлення та збереження заощаджень громадян, які були вкладниками в установах Ощадбанку колишнього СРСР, перш за все вживаються Державою, як гарантом захисту майнових інтересів своїх громадян, а не основним боржником у даних правовідносинах. Слід зауважити, що процес міжнародного врегулювання питання щодо повернення вкладів колишнього Ощадного банку СРСР є досить тривалим. Між тим, судом встановлено відсутність порушення Державою Україна прав позивача ОСОБА_1 , як вкладника фінансових установ колишнього СРСР.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо виплати майнової/ моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини (стаття1167 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Відсутність же хоча б однієї з обов`язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

Враховуючи те, що судом не встановлено протиправних дій з боку відповідачів щодо виплати позивачу заощаджень, а тому вимога про стягнення шкоди є необґрунтованою.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та враховуючи обставини даної справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 5, 6 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» ,статтями 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_2 до держави Україна в особі Офісу Президента, акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Державній казначейській службі України, АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд Державного майна України, про поновлення порушених прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача Держави України в особі Офісу Президента – Мишковець Оксана Валеріївна, яка діє на підставі Довіреності № 02-01/3514 від 08 рудня 2016 року, місце знаходження: 01220, Київ, вул. Банкова, 11;

представник відповідача акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», Русін Всеволод Сергійович, який діє на підставі довіреності № 19/3-02/92 від 26 лютого 2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії АН №4958 від 31 січня 2018 року виданого на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 31 січня 2018 року №1, місце знаходження: 01001, Київ, вул. Госпітальна, 12г, код ЄДРПОУ 00032129;

представник відповідача– Державної казначейської служби України Смирнов Олексій Володимирович, який діє на підставі Довіреності № 5-29/165-339 від 10 січня 2017 року, місце знаходження: 01601, Київ, вул. Бастіонна, 6;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд Державного майна України, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. генерала Алмазова, 18/9.

Повний текст рішення суду складений 28 лютого 2022 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О. В. Ільяшевич