РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2011 р. Справа № 6/16/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Грязнов В.В. ,
судді Савченко Г.І.
при секретарі Новак Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача - не зявився
від відповідача - Плютинський С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватне підприємство "Промбудреєстр" на рішення господарського суду Вінницької області області від 22.02.11 р. у справі № 6/16/2011/5003
за позовом Приватне підприємство "Промбудреєстр"
до Публічне акціонерне товариство "Імексбанк"
про визнання договору іпотеки недійсним
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року у складі колегії замінено суддю Дужича С.П. суддею Савченком Г.І.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.11 року у справі № 6/16/2011/5003 (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.1.7. Договору іпотеки від 10.07.08 р., укладений між АКБ "ІМЕКСБАНК" та ПП "Промбудресєтр", посвідчений приватним нотаріусом м. Вінниця ОСОБА_1 10.07.08 р. реєстр. № 7057. В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміст п. 3.1.7. Договору, не відповідає вимогам статті 11 Закону України "Про іпотеку", оскільки передбачає відповідальність іпотекодавця поза межами вартості предмету іпотеки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким визнати повністю недійсним договір іпотеки від 10.07.08 р. Також зазначає, посилаючись на п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що припущення суду про те, що без включення до договору іпотеки умов пункту 3.1.7., Договір був би вчинений сторонами, зроблено судом безпідставно, адже суд не з'ясував думку сторін правочину щодо ймовірності укладення спірного договору без включення до його умов пункту 3.1.7.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов’язковою та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.11р. у справі №6/16/2011/5003.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного:
10.07.08 р. між АКБ "ІМЕКСБАНК", правонаступником якого є ПАТ "ІМЕКСБАНК" та Приватним підприємством "Промбудреєстр" був укладений договір Іпотеки реєстр. № 2058 (в подальшому Договір).
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору Договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя (відповідач) за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 98 від 10 липня 2008 р., який укладено між Іпотекодержателем та фізичною особою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 14 лютого 2002 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі; кредит, відповідно до вищевказаного кредитного договору надається Боржнику Кредитором - Іпотекодержателем на наступних умовах:
- сума кредиту - 2 000 000 (два мільйони) грн.;
- строк повернення кредиту - 08 липня 2011 року;
- розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 28 % річних.
Крім цього, заставою забезпечені інші зобовязання, що виникають в силу Договору; предметом іпотеки є нерухоме майно: 3/1000 частки не житлової будівлі (виділена в натурі частка), що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр.361; загальною площею 399,8 кв.м., який належить Іпотекодавцю (майновому поручителю), які належать на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007 р. за реєстровим номером 13557, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне обєднане бюро технічної інвентаризаці в реєстрову книгу № 11 додаткову за реєстровим № 399 24 грудня 2007 року.
Пунктом 3.1.7. Договору передбачено, що у випадках, якщо від суми від продажу Предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Іпотекодавця (майнового поручителя).
Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки; у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Оцінивши п. 3.1.7. Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що його зміст не відповідає вимогам статті 11 Закону України "Про іпотеку", оскільки передбачає відповідальність іпотекодавця поза межами вартості предмету іпотеки.
За таких обставин вказаний пункт договору підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку".
Разом з тим, відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на вказане суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що без включення до Договору іпотеки умов пункту 3.1.7., договір був би вчинений сторонами, тобто недійсність вказаного пункту не тягне недійсності всього правочину в цілому.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно (без з'ясування думки сторін правочину) зроблено висновок про ймовірність укладення спірного договору без включення до його умов п. 3.1.7 та не наведено мотивів такого припущення, судом до уваги не приймається з огляду на таке.
Оспорюваний договір іпотеки є видом забезпечення виконання зобов'язання позичальника - Скрипнік О.А. за договором кредитної лінії № 98 від 10.07.2008 р., укладеного між останньою та АТ "Імексбанк". Однією із умов вказаного договору кредиту (п. 1.3.1) було укладення оспорюваного договору іпотеки. Отже, в разі неукладення договору іпотеки не було б передумов для укладення договору кредиту. Разом з цим суд зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі жодним чином не обгрунтовує своєї думки відносно можливості або неможливості укладення спірного договору без включення умов п. 3.1.7, а лише посилається на нез'ясування цієї обставини судом. Така позиція скаржника не спростовує висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процессуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Відтак, рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.11 року у справі №6/16/2011/5003 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Промбудреєстр" від 04.03.2011 року № 5 відмовити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2011 року у справі №6/16/2011/5003 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.