Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.,
секретар судового засідання Омельчук А.М.,
з участю представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду від 12 квітня 2011року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рокитнівського районного суду від 12 квітня 2011року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 висновок суду першої інстанції про недоведеність факту належності автомобіля, яким був смертельно травмований неповнолітній ОСОБА_3, відповідачу у справі Рокитнівському РВ УМВС України в Рівненській області вважала необґрунтованим, оскільки такий висновок суперечить матеріалам кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Покликаючись на ці обставини, представник апелянта просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, місцевий суд вважав, що у справі не доведено, що відповідач у справі Рокитнівський РВ УМВС України в Рівненській області був володільцем (власником) автомобіля, яким був смертельно травмований неповнолітній ОСОБА_3
Проте погодитися повністю з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він не відповідає матеріалам кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та суперечить правилам ст. 1172 ЦК України, згідно з якою відповідальність за шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків, несе працедавець. Крім того, такий висновок суду суперечить також положенням частин 2 і 3 ст. 1187 ЦК України.
Апеляційним судом установлено, що з травня 2004 по липень 2008 року власником транспортного засобу, яким був смертельно травмований неповнолітній ОСОБА_3, було АГ ВДАІ УМВС України в Рівненській області. Проте на яких правових підставах цей автомобіль перебував у користуванні Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області в матеріалах справи даних немає.
Крім того, власник (володілець) транспортного засобу, яким був смертельно травмований неповнолітній ОСОБА_3, відповідно до чинного законодавства зобов’язаний був застрахувати свою цивільно-правову відповідальність.
Статтею 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 41 зазначеного Закону у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, шкоду на умовах, визначених цим Законом, відшкодовує МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.
Тому з урахуванням обставин, що викладені вище, позов ОСОБА_1 до Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у пред’явленому вигляді (без притягнення до участі у справі страховика в якості співвідповідача) задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду від 12 квітня 2011року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: