Справа  № 2-А-788/11

Номер ст.зв. –10.3.1

                                           Код суду-0707

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          11 травня 2011 року                                                                              м.Мукачево

         Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Довжанин В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві Закарпатської області  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,  -

В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві Закарпатської області  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.

          Позовні вимоги мотивує тим, що позивач народилася 1938 року, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

Своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України  пункт 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким вносились зміни до статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пункт 6 рішення Конституційного Суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Пунктом 7 цього ж рішення Конституційного суду встановлено, що назване рішення є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         06.05.2011 року від Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві надійшло  заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав, надав заперечення до позову, де просив  відмовити в задоволенні позову за пропуском строків звернення до суду, відсутністю правових підстав, посилаючись на неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 України «Про соціальний захист дітей війни»та на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.  Державна соціальна допомога  нараховується позивачу згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до вимог ст. 99 ч.1 КАС України, адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами.

Згідно вимог  ст. 99 ч.4  КАС України,   якщо  законом  передбачена  можливість  досудового порядку вирішення  спору  і  позивач  скористався  цим  порядком,  то  для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який  обчислюється  з  дня,  коли  позивач  дізнався  про  рішення суб'єкта  владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.   

        Як вбачається із заяви ОСОБА_1 отримала відповідь відповідача 07.04.2011 року, а звернувся до суду 20.04.2011 року,  позивач скористалися можливістю  досудового порядку вирішення  спору, адміністративний позов подано протягом строку, встановленого   ст. 99 ч.4 КАС України.     

Судом встановлено, що позивач відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

        Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані Законами України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

        Позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Мукачеві Закарпатської області, отримує пенсію за віком і належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки.

         З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни»державою встановлені певні державні соціальні гарантії.  Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції  на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

        Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” у жовтні - грудні 2010 року, та січні –квітня 2011 року  зупинено не було.   

         За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”.   

         Виплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають здійснювати відповідні УПФУ, за місцем проживання пенсіонерів, оскільки доплата до пенсії є складовою частиною пенсії. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області.

       Крім того, суд виходить з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період жовтень - грудень 2010 року, та січень –квітень 2011 року. Таким чином,  за вказаний період діяла і діє ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в м.Мукачево Закарпатської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період  жовтень - грудень 2010 року, та січень –квітень 2011 року, але на порушення цієї правової норми за вказаний період таких нарахувань в повному обсязі не проводило. З зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

         Неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV на висновки суду не впливають.

          На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На підставі положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195-IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими  актами.

        З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд застосовує дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання захисту окремих категорій громадян».

       Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, тобто визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період  червень-листопад 2010 року та зобов’язанням відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за  вказаний період та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

         Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.   

           Керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України,  ст. ст. 1-4, 6-9, 18, 41 ч.2, 71, 72, 94,  99, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 6,7 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року  № 2195-IV, Законом України «Про Держаний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Держаний бюджет України на 2011 рік»Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року за № 121/2001, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний  позов задоволити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві Закарпатської області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період 20 жовтня по 31 грудень 2010 року, та з 01 січня по 20 квітня 2011 року - протиправними.

         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії  з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з  20 жовтня по 31 грудень 2010 року, та з 01 січня по 20 квітня 2011 року, та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачеві Закарпатської області виконати постанову негайно.

         Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі  03  грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове  рішення.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160  цього Кодексу, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий                                                                                                                    В.М. Довжанин