ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4812/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Боровицький О.А.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "України" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
12.07.2010 року до Хмельницького окружного адміністаривного суду звернувся Прокурор Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення заборгованості.
Хмельницький окружний адміністративний суд 18.08.2010 року прийняв рішення про задоволення позову та стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" заборгованість в сумі 112873,59 грн., з яких: податок з доходів фізичних осіб в сумі 80761,75 грн. стягнення на рахунок Білівської сільської ради № 33219800700206 , код платежу 11010100; кошти, які використані не за цільовим призначенням, в сумі 32111,84 грн. стягнення на рахунок Державного бюджету України № 3111110670204, код платежу 21081100.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Згідно п.1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи зазначену норму та відсутність клопотань сторін, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-допідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, субєкт господарської інстанції - СТОВ "Україна", зареєстроване Ізяславською районною державною адміністрацією 02.03.2000 року та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 30801165. Так як позивач являється субєктом господарської діяльності, Законодавець покладає на нього обовязок сплати податків, зборів (обовязкових платежів), які відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" відповідач повинен своєчасно та в повному обсязі їх сплачувати.
Працівниками податкової інспекції проведено перевірку СТОВ "Україна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2007 року по 31.12.2009 року. Результи даної перевірки знайшли своє відображення в акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 16.03.2010 року № 86-23/1-30801165 з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року. Вході перевірки було виявлено порушення неперерахування відповідачем до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 80761,75 грн. та використання не за цільовим призначенням коштів у сумі 32111,84 грн.. Таким чином, СТОВ "Україна" було порушено п.п.8.1.1, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.08.2003 року із змінами та доповненнями; п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями.
Щодо податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду перешої інстанції, що відповідно до п.п 8.1.1, п.п. 8.1.4, п. 8.1, ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Згідно з п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу). Отже, утримані кошти не являються коштами СТОВ "Україна", йому не належать та, згідно з чинним законодавством, мають бути перераховані до бюджету підприємством, як податковим агентом.
Що стосується нецільового використання коштів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив дану обставину та прийшов до правильного висновку задовольнячи позовні вимоги, оскільки: п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Оскільки дані обставини справи підтверджуються актом перевірки, суд апеляційної інстанції не може брати до уваги посилання відповідача на несприятливі погодні умови та значне витрачання коштів на оброблення орендованої землі.
Враховуючи те, що у змінах до апеляційної скарги відповідач визнає порушення по нецільовому використанню коштів та надає суду копію платіжних доручень та квитанцій про часткову сплату даного податку а також те, що апелянтом безпідставно зроблено висновки щодо наявності помилок та розбіжностей в акті перевірки, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду є такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович