ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-621/10/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Шемета Т.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області 29.11.2010 року з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.
13.12.2010 року адміністративний позов задоволено частково: визнано відмову управління Пенсійного Фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачці ОСОБА_3 як дитині війни, - неправомірною; зобов'язано управління Пенсійного Фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоотримане підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з вирахуванням сум підвищення до пенсії як дитині війни, отриманих ОСОБА_3 за вказаний період; з 1 січня 2010 року по 13 грудня 2010 року включно, з вирахуванням сум підвищення до пенсії як дитині війни, отриманих ОСОБА_3 за вказаний період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_3.
Пунктом 3 частиною 1 статті 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивачки до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивачки, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 по31 грудня 2009 року включно, з 01 січня 201 року по 13 грудня 2010 року включно, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Судом не враховано приписи ч.1 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсії є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів Пенсійного фонду пенсії підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 02 грудня 2010 року суд першої інстанції поновив строк звернення до адміністративного суду щодо перерахунку та виплати невиплаченої суми підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 13.12.2010 року посилаючись на Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та Закон України "Про пенсійне забезпечення". Отже суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вказуючи у вищезазначеній ухвалі на ст.99 КАС України не вірно розтлумачив її зміст.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачкою за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Отже, дійшовши обгрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду починаючи з 09.07.2007 р. по 29.05.2010 р., суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
У зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду 29.11.2010 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 29.05.2010 року залишити без розгляду.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 29.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 29.11.2010 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, - скасувати .
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачці 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 29.05.2010 року, - залишити без розгляду.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачці ОСОБА_3 як дитині війни,- неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 29.05.2010 року до моменту втрати права на таку пільгу.
Постанову суду у відповідності до положень ст.256 КАС України допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді /підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
/підпис/ Залімський Ігор Геннадійович
Копія вірна:
Секретар: