УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" вересня 2006 р.

Справа № 5/1465"НМ"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Костюкевич О.В., довір. від 20.10.05р., Крутоус О.В., арбітр. керуючий

від відповідача Опанасюк О.М. - голова сільської ради

від третьої особи: Пилипчук І.Д., доруч. від 14.07.06р., Омельчук В.К., довір. від 09.11.05р.   

 

Розглянув справу за позовом Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Житомир)  

до Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (с. Павелки, Андрушівського району)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Павелки" (с.Павелки, Андрушівського району)  

про визнання права власності

В судовому засіданні 12.09.06р. оголошувалась перерва до 18.09.06р.

Спір розглядається у більш тривалий термін за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання права власності на приміщення під птахоферму, яке розташоване за адресою: с.Гарапівка, вул. Вітряна,23, Андрушівського району, Житомирської області.

В засіданні суду 05.06.06р. позивач надав уточнення позовних вимог, згідно яких просив  визнати право власності на приміщення пташника площею 2497,6кв.м., що знаходиться за адресою: с. Гарапівка, вул. Вітряна, буд.23, Андрушівського району, Житомирської області.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали уточнені  позовні вимоги, заявили клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі  на час проведення  якої, пояснили, що спірне приміщення пташника було передано позивачеві  Головою правління Павелківсько-Герапівського Колективного сільськогосподарського підприємства. Зазначили, що спірне приміщення було взято на баланс при створенні Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Але балансу підприємства немає станом на  час створення підприємства. Баланс був складений станом на  жовтень 1999р., який знаходиться в справі №14/297"Б".  

Представник відповідача в засіданні суду 12.09.06р. проти позову та проти призначення судово-бухгалтерської експертизи і зупинення провадження у справі заперечував, пояснив, що спірне приміщення не передавалось до статутного фонду позивача, оскільки в процесі розпаювання було передано Павелківсько-Гарапівським колективно-сільськогосподарським підприємством правонаступнику Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Павелки" під кредиторську заборгованість.

Представники третьої особи проти позову та проти призначення судово-бухгалтерської експертизи і зупинення провадження у справі теж заперечували, доводи виклали в відзиві (а.с.4-5 т.2), пояснили, що спірне майно не було передано до статутного фонду позивача, оскільки акту прийому- передачі майна до статутного фонду не складалося, спірне майно  не передавалося позивачеві із балансу Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподарського підприємства, а під час розпаювання було передано третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Павелки" під кредиторську заборгованість, про що свідчать документи по розпаюванню. Крім того, зазначили, що відповідач не надав рішення колективного органу Павелківсько-Гарапівського  колективного сільськогосподарського підприємства  який би погодив передачу спірного майна до статутного фонду позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання щодо зупинення провадження у справі та призначення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки питання, поставлені експерту   не відносяться до предмету спору щодо встановлення права власності на спірне приміщення. Крім того,  перше питання поставлене експерту щодо підтвердження документально формування статутного фонду підприємства-банкрута   є правовим. Документів, які б підтверджували формування статутного фонду позивача, позивач не надав і таких доказів у позивача не має як пояснив представник позивача в засіданні суду. А експертиза проводиться на підставі документів, що знаходяться в матеріалах справи.  

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали справи №14/297"Б", заслухавши пояснення представників  сторін, третьої особи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21 березня 1995 року рішенням виконкому Житомирської міської ради народних депутатів було зареєстровано статут відповідача - Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а.с.813).

Як вбачається із п.1.2  статуту позивача засновниками його були Павелківське-Гарапівське колективне сільськогосподарське підприємство (с.Павелки, Андрушівського р-ну, Житомирської обл.) , об'єднання "Агрошляхбуд" (м.Житомир, вул. Толстого, 1-а) та Краєвич Володимир Максимович (м.Житомир).

Згідно установчого договору про створення позивача  статутний фонд підприємства становив 330068090крб. і повинен був формуватись за рахунок  Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподжарського підприємства - виробничих площ, та обладнання на загальну суму 150030900крб. та  за рахунок об'єднання "Агрошляхбуд" - будівельно-ремонтних робіт,  обладнання на загальну суму 15003100крб. і за рахунок Краєвича Володимира  Максимовича - вкладу у вигляді інтелектуальної власності на суму 30006190 крб.(ст.4, а.с.5-6).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.10.99р. було порушено провадження у справі №14/297 "Б" про банкрутство позивача, а постановою суду від 25.05.01р. визнано його банкрутом.

Як вбачається із справи №14/297"Б", при здійсненні ліквідаційної процедури, ліквідатором вперше було складено баланс  позивача в жовтні 1999 року, відповідно до якого було відображено статутний вклад засновників у сумі, зазначеній в статуті, установчому договорі та акті від 09.02.95р.

Позивач просить визнати право власності  на приміщення під птахоферму площею 2497,6кв.м., що знаходиться за адресою: с. Гарапівка, вул. Вітряна, буд.23, Андрушівського району,  Житомирської області, мотивуючи тим, що зазначене майно було передано до статутного фонду позивача  Павелківсько-Гарапівським колективним сільськогосподарським підприємством, про що свідчить установчий договір позивача, акт від 09.02.95р.

Так, відповідно до Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91р. №1576-Х11 з відповідними змінами, зокрема: ст.ст.3,4  засновниками або учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни. Товариства з обмеженою відповідальністю діють на підставі установчих документів, зокрема : статуту і установчого договору.

Товариство  є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність (ст.12 Закону України "Про господарські товариства").

Разом з тим, суд приходить  до висновку, що установчі документи не можуть бути належними доказами, які підтверджують передачу майна  чи внесення вкладів в повному обсязі  засновниками чи учасниками до статутного фонду товариства, а дають можливість створеному товариству   зареєструвати його як юридичну особу, що випливає із вимог ч.2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", в якій зазначається, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

Крім того, суд вважає, що наданий позивачем акт від 09.02.95 року теж не являється належним доказом, що підтверджував би передачу майна до статутного фонду чи внесеного вкладу позивачеві, оскільки зазначений акт підписаний між  засновниками позивача, який може свідчити про наміри засновників внести свої частки кожним засновником при створенні позивача.

Акт не підписаний  позивачем, оскільки він ще не був зареєстрований як юридична особа і не приймав спірне майно як юридична особа.

Як вбачається із статуту позивача, він був зареєстрований 21 березня 1995 року.

Отже, на період підписання акту - 09.02.95р., позивач не міг приймати спірне майно і підписувати спірний акт.

Крім того, слід зазначити,  що і не приймалося рішення загальних зборів засновника позивача - Павелківсько-Гарапівським сільськогосподарським підприємством щодо передачі спірного майна як вкладу до статутного фонду позивача.  Згідно ст.8 Закону України "Про колективне  сільськогосподарське підприємство" від 14.02.92р. №2114-Х11 із відповідними змінами та  ст.30 Закону України "Про власність" від 07.02.91р. №697 -Х11 із відповідними змінами, - право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо.       Відповідно до п.п. 5.5; 10.2; 10.3 статуту  Павелківсько-Гарапівського сільськогосподарського підприємства -вищим органом підприємства є загальні збори уповноважених членів підприємства і для вступу у новостворені підприємства і передачі майна у статутні фонди, необхідно рішення загальних зборів (а.с.6-29, т.2).

Як вбачається із наданих документів по розпаюванню Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподарського підприємства спірне майно було передано правонаступнику Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю  "Павелки" під кредиторську заборгованість (а.с.119-123 т.1).

Відповідно до ст.128 ЦК Української РСР,  яка діяла на період створення позивача, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Проте, позивачем не надано акту прийому -передачі спірного приміщення Павелківсько-Гарапівським колективним сільськогосподарським підприємством як вкладу до статутного фонду позивача, і такий акт між позивачем та Павелківсько-Гарапівським підприємством не складався, про що не заперечував і представник позивача в засіданні суду.

Крім того,  слід зазначити, що у засновника позивача - Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподарського підприємства на балансі знаходилось п'ять пташників, а в акті від 09.02.95 року, на який посилається позивач не зазначено яке приміщення під птахоферму був намірений передати засновник позивачеві та де воно знаходиться.

На підставі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не надав належних доказів, що підтверджували би обставини, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вище викладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.128 ЦК Української РСР, ст.33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Відхилити клопотання позивача щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи.

2. В позові відмовити.

Рішення господарського суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення суду у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 22 вересня 2006 року

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 -поз.

3-відп.

4-трет. особі