ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "13" грудня 2007 р.                                                                   Справа № 9/206

Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович

розглядаючи справу

за позовом   Приватна фірма "Інтервал"

до відповідача Державна податкова інспекція у м.Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача:  Сидора І.Ю. довіреність від 19 жовтня 2007 року

відповідача:  Чмола І.І.;Пентелейчук Л.В. довіреність№28570/10-008 від 12.12.2006 року.

СУТЬ СПОРУ:

Приватна фірма «Інтервал» звернулося із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці, щодо визначення податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб №000039220/3 від 03.10.2007 року.

В судовому засіданні 13 грудня 2007  року, представник позивача позовні вимоги підтримав та надав довідку австрійської фірми.

Відповідач у запереченні на позовну заяву та його представники в судовому засіданні заперечують проти позову, обґрунтовуючи законністю прийнятих рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.

ДПІ у м. Чернівці, 3 жовтня 2007 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 000039220/3, яким приватній фірмі «Інтервал» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 98 253,00 грн., з яких 32 751,00 грн. — основний платіж по податку на прибуток іноземних юридичних осіб, а 65 502,00 грн. — штрафна (фінансова) санкція.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки № 1618/231-1/21431690 від 12.04.2007 р.

13 грудня 2005 року, між ПФ «Інтервал» та австрійською фірмою “AST Eis- u. Solartechnik GmbH & Co KG” був укладений контракт № 4311-2501578, на тимчасове користування обладнанням для льодового майданчику. На виконання зазначеного контракту від 13.12.2005 р. ПФ «Інтервал» перерахувала австрійській фірмі "AST Eis- u. Solartechnik GmbH & Co KG" 36 000 євро.

Відповідач, посилаючись на положення п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає, що кошти, які позивач в якості оплати за користування обладнанням сплатив австрійській фірмі, належало обкласти податком в розмірі 15% від такої суми.

Відповідно до п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   “Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.”

Статтею 7 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 р. ( Конвенцію ратифіковано Законом № 500-ХІV від 17.03.1999 року), визначено, що “прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.”

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподатковування доходів із джерелом їхнього походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470, підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Австрійська фірма AST Eis- u. Solartechnik GmbH & Co KG” є резидентом Австрії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування з 1998 року, що підтверджується довідкою встановленого зразка, виданою австрійським податковим органом 15 червня 2007 року. Посилання відповідача на те, що на момент проведення перевірки, вказана довідка не була надана перевіряючим не може спростовувати статусу австрійської фірми  як резидента Австрії з 1998 року, який відповідно до Конвенції є платником податків на території Австрії.  Припущення відповідача відносного того, що нерезидент міг не сплатити податки на території Австрії не відноситься до компетенції Державної податкової служби України. В такому випадку нерезидент може нести відповідальність за несплату або ухилення від сплати податків згідно законодавства Австрії, і резидент (ПФ “Інтервал”) при цьому за законодавством України, не може нести відповідальність за нерезидента.

За таких обставин, ПФ «Інтервал» не було зобов'язане утримувати 15% в порядку, передбаченому п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із сум, що перераховувалися австрійському підприємству.

Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами», який встановлює, що у випадку, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або норми інших законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 000039220/3 від 03.10.2007 року є необґрунтованим таким, що не відповідає вимогам п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та суперечить фактичним обставинам справи.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000039220/3 від 03.10.2007 року, щодо визначення Приватній фірмі “Інтервал” податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток іноземних юридичних в сумі 98 253,00 грн.,

3.. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватної фірми «Інтервал» (вул. Руська. 160 м. Яремчука, 4 м. Чернівці 58003) відшкодування судових витрат (державного мита) в сумі 3 грн. 40 коп., сплачених по квитанції № 004400441 від 22.10.2007 року

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             М.Г. Чорногуз