Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2008 р. Справа № 21/311-07
Колегія суддів у складі:
головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., суддів -Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі -Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача -Солодовнікова Д.Ю.
відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3857Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.07 р. по справі №21/311-07
за позовом ТОВ «Європласт», м. Харків
до СПД -ФО ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 44 238,00 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 43162,00 грн. основного боргу за переробку із давальної сировини; 3% річних в сумі 1075,92 грн.; 3000,00 грн. за юридичні послуги; 442,38 грн. за державне мито та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2007 р. (суддя - Пелипенко Н.М.) по справі № 21/311-07 в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зокрема, при винесенні рішення, суд першої інстанції керувався угодою від 02.12.2005 р. та протоколом-узгодження від 01.09.2006 р., які оскажувались позивачем. Одночасно суд також необґрунтовано погодився із існуванням додаткових угод від 01.01.2006 р. та 01.06.2006 р., які були надані суду позивачем. Але суд не надав належної оцінки тому, що в протоколі-узгодженні не враховані зазначені додаткові угоди та неправильно звірені взаєморозрахунки, тому, відповідач вважає зазначені документи підписані задніми числами.
Стосовно висновку суду про те, що не можна прийняти у вигляді доказів про невихід до роботи ОСОБА_3 02.12.2005 р. копію Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_3 та копію табелю робочого часу ТОВ «Європласт»за вересень 2006 р., позивач не погоджується, пояснюючи тим, що відповідачем було надано аналогічну документацію яка не спростовує факт відсутності на роботі ОСОБА_3 у зазначений період.
Крім того, позивач вказує на те, що суду були надані 2 додаткові угоди від 01.01.2006 р. та 01.06.2006 р., відповідно до яких з 01.01.2006 р. по 31.01.2006 р. за переробку та виготовлення продукції з 1 тони сировини без врахування ваги використаних фарби, барвнику та розчиннику, замовник сплачує виконавцю суму, рівну 1100 грн. з урахуванням ПДВ, а з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. - за переробку та виготовлення продукції з 1т сировини з урахуванням ваги використаних фарби, барвнику та розчиннику, замовник сплачує виконавцю 950 грн. з урахуванням ПДВ.
Таким чином, на думку позивача, навіть якби суд дійшов висновку, що 02.12.2005 р. додатковою угодою ціна договору була змінена, суд мав визнати, що протягом січня та червня 2006 р. мала застосовуватися не та ціна, що визначена в зазначеній додатковій угоді, а ціни, визначені додатковими угодами від 01.01.2006 р. та 01.06.2006 р. відповідно. Тому визначена у протоколі-узгодженні від 01.09.2006 р., що надав відповідач, помилковість підписання актів виконаних робіт від 31.01.2006 р. та 30.06.2006 р. не може бути визнана, бо вартості виконаних робіт в цих актах спираються не на додаткову угоду від 02.12.2005 р., а на додаткові угоди від 01.01.2006 р. та 01.06.2006 р. відповідно. Саме тому, в акті звіряння визначено невірно сальдо взаєморозрахунків, наданим відповідачем. На думку позивача, вартість наданих послуг повинна була нараховуватись наступним чином: З 01.01.2006 р. по 31.01.2006 р. - 5798,10 грн. (5,271 т * 1100 грн.) замість 2899,05грн., як розраховує відповідач (тобто сума заборгованості протиправно зменшена щонайменше на 2899,05 грн.); з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. - 6520,04 грн. (6,8632 т * 950 грн.) замість 3774,60 (7885,00 - 4110,40 за іншим договором), як розраховує відповідач (тобто сума заборгованості зменшена ще на 2745,44 грн.). Отже, лише за січень та червень 2006 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем незаконно зменшена на 5644,49 грн.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому, відповідач вказує на те, що зазначені доводи позивача протирічать дійсним обставинам справи та спростовуються її матеріалами.
Господарським судом першої інстанції вірно встановлено і позивачем не спростовано, що 02.12.2005 року між ТОВ «Європласт»в особі заступника директора та СПД ФО ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору від 01.12.2005 року переробки давальницької сировини, якою було змінено п. 3.1 договору, згідно якого за переробку та виготовлення продукції із 1 тони сировини з урахуванням ваги використаних: фарби, барвника та розчинювала, замовник сплачує виконавцю 550,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Разом з тим, відповідач вказує на те, що право заступника директора на укладення від імені товариства будь-яких правочинів, передбачених законодавством, з підприємствами, організаціями та закладами усіх форм власності, а також фізичними особами передбачене п. 6.6 Статуту ТОВ «Європласт».
Крім того, відповідач зазначає, що в період з січня по серпень 2006 року сторонами були підписані акти виконаних робіт по переробці 94719,6 кг сировини на суму 103162,08 грн. Оплата робіт та отриманої продукції відповідачем була здійснена на суму 60000,00 грн.
01.09.2006 року між позивачем та відповідачем був підписаний протокол узгодження, яким засвідчено помилкове підписання сторонами актів виконаних робіт, в яких вартість виконаних робіт зазначена сторонами без врахування положень укладеної між сторонами додаткової угоди до договору від 02.12.2005 року.
До того ж, між сторонами був підписаний підсумковий акт від 01.09.2006 року, згідно якого підтверджено, що кредитове сальдо позивача на користь відповідача становить 3794,00 грн. Зазначені у цьому документі суми витрат на виробництво продукції у повному обсязі відповідають сумам витрат, відображеним відповідачем у Книзі доходів і витрат за спірний період.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не спростування позивачем, у встановленому законом порядку - додаткової угоди від 02.12.2005 року та встановив чинність даної угоди.
Так, ствердження позивача про те, що в грудні 2005 року заступник директора за відсутності на роботі не міг підписати додаткову угоду спростовується Індивідуальною відомістю про застраховану особу - ОСОБА_3 Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, якою засвідчено, що ОСОБА_3 за грудень 2005 року була нарахована заробітна плата. Крім того, позивач підтвердив про не притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за нез'явлення на роботі без поважних причин.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Також, відповідач зазначає, що обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. При цьому, в силу статті 33 ГПК України принцип доказування полягає не лише у наданні суду доказів, а і у доведенні їх переконливості. Позивач, у встановленому Законом порядку не довів не дійсність чи не чинність правочину - додаткової угоди від 02.12.2005 року та документів, підписаних сторонами на її виконання.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду позивач не зазначив та не надав.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно укладеного між сторонами по справі договору переробки давальницької сировини від 01.12.05 р., замовник (відповідач) зобов'язався поставити, а виконавець (позивач) прийняти на переробку давальницьку сировину в кількості та на суму, вказану у супроводжувальних документах (п.1.1). Виконавець здійснює переробку сировини: поліетилену високого, низького тиску і вторинного поліетилену високого, низького тиску та передає замовнику готову поліетиленову продукцію (п.1.2).
За переробку та виготовлення продукції із 1 тони сировини, з урахуванням ваги використаних: фарби, барвника та розчинника, замовник зобов'язався сплачувати виконавцю 1100 грн., з урахуванням ПДВ (п.3.1).
Розрахунки за виконані роботи замовник зобов'язався проводити протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання продукції (п.4.1).
Вказаний договір був укладений між виконавцем - ТОВ „Європласт" в особі директора Томіліна Ярослава Миколайовича та замовником - СПДФО ОСОБА_1.
02.12.05 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору яка, від імені виконавця, була підписана заступником директора ТОВ „Європласт" Томіліним Віталієм Миколайовичем, який діяв на підставі Статуту. Даною додатковою угодою було змінено декілька пунктів договору, в тому числі, п 3.1, згідно якого, за переробку та виготовлення продукції із 1 тони сировини з урахуванням ваги використаних: фарби, барвника та розчинювача, замовник сплачує виконавцю 550,00 грн. з урахуванням ПДВ. Право заступника директора на укладання від імені товариства будь-яких правочинів (договорів, контрактів), передбачених законодавством, з підприємствами, організаціями та закладами усіх форм власності, а також фізичними особами, передбачене п 6.6 Статуту ТОВ „Європласт" в редакції 2004 року. Тобто, зазначена угода підписана повноважним представником та скріплена печаткою відповідача. Також, зазначена угода не визнана у встановленому законодавством порядку недійсною.
В період з січня 2006 р. по серпень 2006 р. сторонами були підписані акти виконаних робіт по переробці 94719,6 кг сировини на суму 103162,08 грн. Відповідачем була здійснена оплата робіт та отриманої продукції на суму 60000,00грн.
Ствердження відповідача про відсутність боргу перед позивачем за договором підтверджені протоколом узгодження від 01.09.06 р., складеним між позивачем в особі заступника директора ОСОБА_3 та відповідачем (а.с.144), яким засвідчено помилкове підписання сторонами актів виконаних робіт від 31.01.06 р., 28.02.06 р., 31.03.06 р., 30.04.06 р., 31.05.06 р., 30.06.06 р., 31.07.06 р. та 31.08.06 р., в яких вартість виконаних робіт зазначена сторонами без врахування положень укладеної між сторонами додаткової угоди від 02.12.05 р. В протоколі зафіксована вартість виконаних позивачем робіт за період з січня 2006 р. по серпень 2006 р. в сумі 52096,00 грн., яка вирахувана згідно встановленої вартості робіт - 550,00 грн. за одну тону сировини.
Крім того, відповідачем надано підсумковий акт від 01.09.06 р., підписаний тими ж сторонами, що й протокол узгодження, згідно якого підтверджено кредитове сальдо ТОВ „Європласт" на користь СПДФО ОСОБА_1 в сумі 3794,00 грн. (а.с.145)
Зазначені в підсумковому акті суми витрат на виробництво продукції відповідають сумам витрат, відображеним у наданій відповідачем виписці з Книги доходів і витрат за спірний період.
Ствердження позивача про те, що в грудні 2005 р. заступник директора ОСОБА_3 не міг, підписати 02.12.05 р. додаткову угоду до договору, у зв'язку з відсутністю на роботі, що було підтверджено вищезазначеними доказами, спростовуються належно завіреною копією Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, якою засвідчено, що за грудень 2005р. ОСОБА_3 було нараховано 60 грн. заробітної плати.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про надання позивачем суду недостовірних відомостей щодо невиходу ОСОБА_3 на роботу в грудні 2005 р. До того ж, позивачем надані пояснення суду про не притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за нез'явлення на роботі без поважних причин. До того ж, позивачем не надано і будь-яких доказів про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності і з приводу неправомірного (згідно заперечень позивача) підпису додаткової угоди від 02.12.2005 року, протоколу узгодження та підсумкового акту від 01.09.2006 року, а також відповідних пояснень щодо скріплення печаткою підприємства зазначених документів.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 179 ГК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору, з моменту його укладання стають однаково обов'язковими для виконання.
У разі зміни договору, згідно ст. 653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну. Змінюватися можуть будь-які умови договору, як істотні, так і такі, що не належать до них.
Укладені договори, з урахуванням внесених змін або доповнень, які є невід'ємною його частиною, повинні виконуватись на тих умовах, по яким було досягнуто згоди сторін.
Судом першої інстанції встановлена наявність у заступника директора ОСОБА_3 повноважень, передбачених Статутом підприємства на укладання господарських договорів. Недодержання ним інтересів товариства при внесенні змін до спірного договору, не є підставою для неприйняття судом даних змін до уваги.
Суд першої інстанції правомірно визнав відсутньою заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором, що виключає право відповідача на стягнення 3% річних, нарахованих за порушення грошових зобов'язань відповідачем.
Для захисту своїх прав у відносинах з відповідачем, позивач звернувся за юридичною допомогою до Адвокатської корпорації „Атака", поніс 3000 грн. витрат на оплату наданих юридичних послуг, що підтверджено копією платіжного доручення № 112 від 14.05.07 р. та звернувся до суду з вимогою про відшкодування даних збитків за рахунок відповідача. Позивач вважає дані збитки спричиненими внаслідок порушення відповідачем умов договору. Оскільки судом не встановлено порушень договору відповідачем, понесені позивачем збитки відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, у разі відмови у позові, сплачені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 626, 627, 629, 653 ЦК України, ст.ст. 49, 99, 101, п.3 ст. 101, ст. ст. 104, 105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 22.11.07 р. по справі № 21/311-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 31.01.2008 р.