П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.01.2008 р.                                                                                                     № 9/82 

10:22

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Представники:

Від позивача:          ОСОБА_1

Від відповідача:           Цапенко С.С. (довіреність № 66 від 25.12.2007 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання перерахувати та виплатити підвищення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції 2005 року передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються інвалідам II групи на 350 процентів мінімальної пенсії за віком, що не було зроблено відповідачем.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що діяла Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. і визначала базу нарахування підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка становила 19 гривень 91 копійка, але не зазначала, що ця сума є  мінімальною пенсією за віком.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

частиною четвертою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (№ 3551-XII від 22.10.1993 р.; далі -Закон про статус ветеранів війни) в редакції 2005 року зазначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Тобто базою для розрахунку підвищень встановлено мінімальну пенсію за віком.

Діючими законами України на час 2005 року не було визначено розміру мінімальної пенсії за віком щодо положень Закону про статус ветеранів війни.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(далі -Постанова №1). Пунктом 2 Постанови № 1 встановлено розмір грошової суми, а саме -19 гривень 91 копійка, виходячи з розміру якої  провадиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою закону «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

·встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

·формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" (№ 2089-IV від 19.10.2004р.) статтею 1 затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 423 гривень, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 376 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 468 гривень; працездатних осіб - 453 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 332 гривень. Статтею другою цього закону встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2005 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Діючим законодавством України на 2005 рік не визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом на 2005 рік щодо Закону про статус ветеранів війни прямо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань у відповідності до частини третьої статті 46 Конституції України.   

Станом на 2005 рік Постанова № 1 діяла і визначала базу нарахування підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" яка становила 19 гривень 91 копійка, але не зазначала, що ця сума є  мінімальною пенсією за віком. В той же час, найменший розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік"  (№ 2089-IV від 19.10.2004р.) становить 332 гривень -для осіб, які втратили працездатність. Тобто найменший розмір соціальної гарантії в 2005 році встановлений статтею 46 Конституції України як база для нарахування пенсій, соціальних виплат, які є основним джерелом існування, становить 332 гривні, менше якого ані пенсії, ані інші види соціальних виплат та допомоги (як база для розрахунку та виплати особі, що є основним для неї джерелом існування) бути не можуть. Таким чином, розрахунок підвищень, визначений Кабінетом Міністрів України повинен ґрунтуватися на розмірі мінімальної пенсії за віком як бази нарахувань, яка згідно з положеннями статті 46 Конституції України та вищезазначеним оглядом норм не може бути меншою в 2005 році ніж 332 гривень.

Суд при вирішені даного спору керується принципом законності у відповідності до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд вважає, якщо прямо не встановлено для Закону про статус ветеранів війни бази нарахувань підвищень, але зроблено посилання на категорію мінімальна пенсія за віком, яка є категорією соціальної гарантії згідно зі статтею 46 Конституцією України, органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій встановлених законами України і не можуть порушувати норми статті 22 Конституції України. Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання мінімальних гарантій визначених законом є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань.

Враховуючи в сукупності вищезазначене, суд вважає, що для розрахунку підвищень у відповідності до положень Закону про статус ветеранів війни необхідно виходити з соціальної категорії «мінімальна пенсія за віком», але з огляду на відсутність її грошового розміру щодо Закону про статус ветеранів війни, потрібно керуватися розміром мінімальної соціальної гарантії як бази нарахування у відповідності до положень статті 46, зокрема її третьої частини, Конституції України, положень Закону України «Про прожитковий мінімум»,  положень закону «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», а саме з 332 гривень прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.

Вищезазначене, крім того, відповідає подальшим змінам Закону про статус ветеранів війни та положенням статті 46 Конституції України, де базу нарахувань «мінімальну пенсію за віком»змінено на «прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність», тобто на мінімальну соціальну гарантію як базу нарахувань у відповідності до вимог статті 46 Конституції України.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищень пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахувань, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої.  В судовому засіданні з'ясовано щодо позиції відповідача про те, що підстав саме для перерахунку пенсії позивачу немає. З огляду на це судом не встановлено протиправних дій щодо відмови саме у виплаті пенсії. З урахуванням положень частини 2 статті 14 КАС України, а також своїх функцій та повноважень відповідача як суб'єкта владних повноважень суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності    суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити адміністративний позов частково.

2.          Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок додаткової пенсії за 2005 рік ОСОБА_1 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на 2005 рік.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                             О.В. Кротюк