КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2011 № 07/1721
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів: Жук Г.А.
Тарасенко К.В.
при секретарі: Марченко Ю.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.06.2011 року по справі № 07/1721 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка», м. Канів Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року у справі № 07/1721 (суддя – Дорошенко М.В.)
за позовом фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ», м. Канів,
Черкаська область
до відповідачів 1. Канівської міської ради, м. Канів, Черкаська область
2. Виконавчого комітету Канівської міської ради, м. Канів,
Черкаська область
3. Дочірнього підприємства «Нафта» закритого акіонерного
товариства «Транснафтопереробка», м. Канів, Черкаська
область
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Канів-
Нафта», м. Канів, Черкаська область
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
на стороні позивача: ОСОБА_1
на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-ОІЛ», м. Канів, Черкаська область
про встановлення земельного сервітуту, визнання недійсними
додаткової угоди і договорів оренди землі
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про встановлення на користь фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» земельну ділянку площею 522 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Леніна, 188/1, подібного тому земельному сервітуту, який був встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року.
В процесі розгляду справи господарським судом Черкаської області, позивачем подано доповнення до позовної заяви на підставі ст. 22 ГПК України, якою позивач додатково просив місцевий суд визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) про дострокове розірвання за взаємною згодою сторін укладеної між ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтапереробка» і ТОВ «Канів-Нафта»; визнати договір № 274 від 12.06.2006 року та договір № 280 від 11.07.2006 року укладені між Канівською міською радою і ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка» недійсними в зв’язку з тим, що дані договори укладено з порушенням вимог Земельного кодексу України. Зазначена заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Черкаської області позов до дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» задоволено частково: встановлено на користь фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» (вул. Леніна, 188/2, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 21357982) безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» (вул. Леніна, 188/1, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 32033440) земельну ділянку площею 522 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Леніна, 188/1, згідно з планом меж зон обмежень і сервітутів, який був встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року. В решті позову до дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» відмовлено. В позові до Канівської міської ради, виконавчого комітету Канівської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Канів–Нафта» відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило винести нове рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що встановлений сервітут унеможливить організацію одностороннього руху транспорту по території АЗС ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка» та призведе до порушень і недоліків в експлуатації АЗС відповідно до норм, встановлених чинним законодавством України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2009 року апеляційна скарга дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. апеляційне провадження у справі № 07/1721 зупинено в зв’язку з призначенням повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
15.03.2011 року на адресу Київського апеляційного господарського суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу надійшли матеріали справи № 07/1721 та лист, яким повідомляється про залишення ухвали про призначення експертизи без виконання, оскільки попередня оплата за проведення експертизи не виконана.
Відповідно до Указу Президента України № 811/2010 вiд 12.08.2010 року «Питання мережі господарських судів України» Київський міжобласний апеляційний господарський суд ліквідовано, а тому матеріали справи № 07/1721 було направлено до Київського апеляційного господарського суду.
Після автоматизованого розподілу справ 15.03.2011 року справу № 07/1721 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Яковлєв М.Л., судді: Жук Г.А., Тарасенко К.В.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
В зв’язку з тим, що розгляд справи зупинявся на час проведення експертизи, матеріали справи повернулися без виконання експертизи з вини сторін, необхідність у зупинені відпала, а відтак, колегії суддів у складі головуючого судді – Яковлєва М.Л., судді: Жук Г.А., Тарасенко К.В. ухвалою від 01.04.2011 року прийняла справу до свого провадження та поновила провадження у справі.
Представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв’язку з поданням заяви прокурору м. Черкаси про притягнення судового експерта Черкаського відділення КНДІСЕ Бойко С.В. до кримінальної відповідальності, а також подання позовів до господарського суду Черкаської області та до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання висновку судового експерта № 83/591-БТ недійсним. Доказів звернень та прийняття заяви та позовів до провадження позивачем не подано, а відтак, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, було здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснювався головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулося 24.05.2011 року, було встановлено, що для повного та всебічного розгляду справи є необхідність витребування додаткових доказів, а саме сторонами повідомлено, що Канівська міська рада рішеннями VI скликання від 31.03.2011 року № 3-72 та від 28.04.2011 року № 4-31 відмовила в наданні позивачу земельної ділянки в оренду, як наслідок користування якою позивач просить встановити сервітут, що є предметом даного позову. Позивач повідомив про оскарження рішення міської ради в судовому порядку, в зв’язку з чим просив суд відкласти розгляд справи для надання відповідних доказів.
Відповідно до розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року відповідно до ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, ст. 30 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 153к від 29.11.2010 року, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року, у зв’язку з виходом судді Тарасенко К.В. з лікарняного і зайнятістю судді Майданевича А.Г у розгляді справ у складі іншої судової колегії, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, введено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Тарасенко К.В.
В зв’язку з тим, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, а також те, що у апеляційного суду відсутнє право повертати справу на новий розгляд, а без подання додаткових доказів повний та всебічний розгляд справи не можливий, колегія апеляційного господарського суду ухвалою від 24.05.2011 року та в зв’язку з неподанням відповідних доказів ухвалою від 27.05.2011 року відклала перегляд рішення до 10.06.2011 року для надання можливості сторонам довести свої правові позиції відповідними доказами.
Однак представник позивача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, про час та місце перегляду рішення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, доказів на підтвердження своїх доводів не подав.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України.
В судове засідання також не з’явилися представники 1, 2 та 4 відповідачів, а також треті особи, причини неявки не повідомили, про час та місце перегляду рішення повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів апеляційного суду вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників позивача, відповідачів 1, 2, 4 та третіх осіб, оскільки останні належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи те, що апеляційний суд обмежений строком розгляду апеляційної скарги терміном в два місяці, а правом на продовження строку розгляду сторони вже скористалися.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представника відповідача 3, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року по справі № 07/1721 – слід скасувати частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, актом державної технічної комісії від 28.02.2001 року були прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом: розширення та реконструкція виробничої бази ТОВ «Канів-Нафта» по вул. Леніна, 188, м. Канів Черкаської області (т. 1 а.с. 14-17).
Проектом реконструкції виробничої бази ТОВ «Канів-Нафта» по вул. Леніна, 188, м. Канів були передбачені один заїзд на територію АЗС з вул. Леніна та один виїзд з АЗС на цю ж вул. Леніна з одностороннім рухом транспорту. За цим проектом і були проведені розширення та реконструкція виробничої бази ТОВ «Канів-Нафта».
Рішенням від 17.07.2002 року № 254 виконавчий комітет Канівської міської ради вирішив розділити виробничу базу ТОВ «Канів-Нафта», яка знаходилася по вул. Леніна, 188, м. Канів на земельній ділянці площею 7962 кв.м., наданій цьому товариству у постійне користування, на два об’єкти, один із яких площею 4028 кв. м. під будівлею КПП, з номером 188 був залишений в землекористуванні ТОВ «Канів-Нафта», а на інший об’єкт площею 3934 кв. м. під будівлею АЗС і іншими будівлями з номером 188/1 було визнано право власності за ДП «Нафта» ТОВ «Комтехінвест» (т. 1 а.с. 124).
В подальшому внаслідок вчинення ряду правочинів цілісний майновий комплекс АЗС із виробничої бази ТОВ «Канів-Нафта» по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі перейшов у власність дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка», а решта майна із цієї виробничої бази по вул. Леніна, 188 у м. Каневі залишилася у власності ТОВ «Канів-Нафта» (договори купівлі-продажу сукупних валових активів у вигляді ДП «Нафта» від 11.06.2002 року (т. 1 а.с. 18-21), договір від 24.07.2002 року (т. 1 а.с. 22-23).
11 лютого 2003 року дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» уклало з Канівською міською радою договір оренди земельної ділянки № 221 площею 3 934 кв.м, та із ТОВ «Канів-Нафта» договір про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту).
За договором оренди земельної ділянки від 11.02.2003 року № 221 Канівська міська рада надала дочірньому підприємству «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» в оренду строком до 22.01.2006 року земельну ділянку площею 3 934 кв. м. по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі (т. 1 а.с. 25-28).
За договором про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» надало ТОВ «Канів-Нафта» право обмеженого користування (право проїзду і проходу) наданою дочірньому підприємству «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» в оренду земельною ділянкою площею 522 кв.м. по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі згідно з планом меж зон обмежень і сервітутів (т. 1 а.с. 24).
В кадастровому плані орендуємої дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» за договором від 11.02.2003 року № 221 земельної ділянки також була визначена земельна ділянка площею 522 кв.м., обтяжена сервітутом (т. 1 а.с. 29).
Судом першої інстанції було встановлено, що обидва вказані договори пройшли державну реєстрацію у Канівському міському відділі земельних ресурсів.
18 грудня 2003 року ТОВ «Канів-Нафта» і фермерське господарство «Мрія-Агро-ІІ» уклали договір купівлі продажу, згідно з яким ТОВ «Канів-Нафта» зобов’язалося передати фермерському господарству «Мрія-Агро-ІІ» у власність майно, яке знаходилося по вул. Леніна, 188 у м. Каневі, а саме: приміщення диспетчерської площею 56,4 кв.м., автостоянку площею 4028 кв.м., огорожу довжиною 130 п.м., флагштоки, стелу цін на ПММ, а також 3-х фазний лічильник, опори електричні з електропроводом і тверде покриття площею 307,5 кв.м. (т. 1 а.с. 40)
На виконання договору купівлі продажу від 18.12.2003 року його сторони підписали акт приймання-передачі вказаного вище майна (т. 1 а.с. 41), та відповідно до вимог законодавства позивачем оформлено право власності на нежитлову будівлю диспетчерської, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 146).
12 червня 2006 року дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» уклало з Канівською міською радою договір оренди земельної ділянки № 274, за яким Канівська міська рада надала дочірньому підприємству «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» в оренду строком до 01.06.2011 року земельну ділянку площею 1011,38 кв.м. по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі (т. 1 а.с. 30-34).
11 липня 2006 року дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» уклало з Канівською міською радою договір оренди земельної ділянки № 280, за яким Канівська міська рада надала дочірньому підприємству «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» в оренду строком до 01.12.2008 року земельну ділянку площею 2 923,82 кв.м. по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі (т. 1 а.с. 36-39).
25 липня 2006 року обидва вказані договори оренди землі від 12.06.2006 року № 274 і від 11.07.2006 року № 280 були зареєстровані у Канівському міському відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України».
Судом першої інстанції при дослідженні зазначених вище договорів було встановлено, що умова про земельний сервітут, встановлений договором про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року, у вказаних договорах оренди землі від 12.06.2006 року № 274 і від 11.07.2006 року № 280 відсутня.
Рішенням Канівської міської ради V скликання 03.08.2006 року, за систематичну несплату земельного податку та неналежне виконання обов’язку землекористувача припинено право користування ТОВ «Канів-Нафта» земельною ділянкою площею 5 461 кв.м. по вул. Леніна 188 (т. 1 а.с. 111).
20 вересня 2006 року фермерське господарство «Мрія-Агро-ІІ» уклало з Канівською міською радою договір оренди земельної ділянки № 292, за яким Канівська міська рада надала фермерському господарству «Мрія-Агро-ІІ» в оренду строком до 01.10.2011 року земельну ділянку площею 5 153,14 кв.м. по вул. Леніна, 188 у м. Каневі (т. 2 а.с. 55-61).
Цей договір також був зареєстрований у Канівському міському відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України» 11.10.2006 року.
Рішенням від 16.04.2008 року № 201 виконавчий комітет Канівської міської ради надав фермерському господарству «Мрія-Агро-ІІ» дозвіл на виготовлення проектної документації для будівництва газової АЗС по вул. Леніна, 188 у м. Каневі.
14 жовтня 2008 року дочірнє підприємство «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» уклали додаткову угоду, якою вирішили з 31.10.2008 року достроково розірвати договір про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач доповненням до позовної заяви просив місцевий суд додатково визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) про дострокове розірвання за взаємною згодою сторін укладеної між ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтапереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» та визнати договори № 274 від 12.06.2006 року та № 280 від 11.07.2006 року, укладені між Канівською міською радою і ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка», недійсними в зв’язку з тим, що дані договори укладено з порушенням вимог Земельного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсною додаткову угоду до договору про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) про дострокове розірвання за взаємною згодою сторін укладеної між ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтапереробка» і ТОВ «Канів-Нафта», суд першої інстанції виходив з того, що з придбанням фермерським господарством «Мрія-Агро-ІІ» у ТОВ «Канів-Нафта» за договором купівлі-продажу від 18.12.2003 року майна цього товариства і з набуттям цим фермерським господарством права користування земельною ділянкою по вул. Леніна, 188 у м. Каневі згідно з укладеним з Канівською міською радою договором оренди земельної ділянки від 20.09.2006 року № 292, право на сервітут, встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором від 11.02.2003 року, у позивача не виникло, оскільки в силу ч. 2 ст. 101 Земельного кодексу України, сервітут не може передаватися особою, в інтересах якої він був встановлений, іншим особам, окрім як за правонаступництвом. Однак, позивач не є правонаступником ТОВ «Канів-Нафта».
Згідно з ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України ТОВ «Канів-Нафта» мало право у будь-який час відмовитися від встановленого договором від 11.02.2003 року земельного сервітуту, а тому укладена цим товариством з дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» додаткова угода від 14.10.2008 року про дострокове розірвання за взаємною згодою сторін договору про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) не суперечить чинному законодавству.
А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсною додаткову угоду до договору про встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) про дострокове розірвання за взаємною згодою сторін укладеної між ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта».
З приводу висновку, яким суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги позивача про визнання договорів оренди землі № 274 від 12.06.2006 року та № 280 від 11.07.2006 року, укладені між Канівською міською радою і ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка», недійсними в зв’язку з тим, що дані договори укладено з порушенням вимог Земельного кодексу України, апеляційний суд вважає його обґрунтованим та правомірним.
Господарським судом Черкаської області було досліджено та надано оцінку спірним договорам оренди, яка полягає в тому, що укладені між Канівською міською радою і дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» договори оренди землі від 12.06.2006 року № 274 та від 11.07.2006 року № 280 дійсно не містять істотної умови про діючий на момент їх укладення сервітут, встановлений договором від 11.02.2003 року. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині виходив з того, що згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність істотної умови про діючий на момент їх укладення сервітут є підставою для визнання цих договорів недійсними, проте ці договори не порушують права та законні інтереси позивача, і тому, не можуть бути визнані недійсними за його позовом, оскільки право сервітуту за договором 2003 року до позивача не переходило.
Крім того, згідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно ст. 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов’язання цього органу укласти такий договір за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в задоволенні позову в частині визнання договорів оренди землі № 274 від 12.06.2006 року та № 280 від 11.07.2006 року, укладених між Канівською міською радою і ДП «Нафта» ЗАТ «Транснафтопереробка», недійсними необхідно відмовляти.
Щодо позовної вимоги про встановлення на користь фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» земельну ділянку площею 522 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Леніна, 188/1, подібного тому земельному сервітуту, який був встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Задовольняючи зазначену вимогу, суд першої інстанції виходив з того, що договором оренди від 20 вересня 2006 року № 292, укладеного між фермерським господарством «Мрія-Агро-ІІ» та Канівською міською радою, Канівською міською радою надано фермерському господарству «Мрія-Агро-ІІ» в оренду строком до 01.10.2011 року земельну ділянку площею 5 153,14 кв.м. по вул. Леніна, 188 у м. Каневі (т. 2 а.с. 55-61). В зв’язку з цим, місцевим господарським судом доводи позивача про неможливість у даному випадку задоволення його потреб щодо проходу і проїзду до орендованої ним по вул. Леніна, 188 у м. Каневі земельної ділянки у інший спосіб як через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» земельну ділянку по вул. Леніна, 188/1 у м. Каневі, визнав переконливими та внаслідок цього в частині позову, що стосується встановлення сервітуту позовні вимоги задовольнив.
Однак, при перегляді справи в апеляційному господарському суді було встановлено наступне.
Як зазначалося вище, в судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулося 24.05.2011 року, було встановлено, що Канівська міська рада рішенням VI скликання від 31.03.2011 року № 3-72 за систематичну несплату орендної плати припинила ФГ «Мрія-Агро-ІІ» право користування (оренди) земельною ділянкою площею 5 153 кв.м. по вул. Леніна, 188 у місті Каневі та розірвала договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований 11.10.2006 року за № 040677700492 (т. 4 а.с. 159). Як наслідок, 28.04.2011 року Канівська міська рада VI скликання прийняла рішення № 4-31, яким відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмовила у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,387- га в місті Каневі по вул.. Леніна 188 під будівлею (диспетчерською) та площадкою для зберігання транспорту.
Рішення Канівської міської ради є чинними, у встановленому законом порядку не скасовані, а відтак, приймаються апеляційним господарським судом як докази, оскільки наявність останніх суттєво впливають на результат розгляду спору.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, а також те, що у апеляційного суду відсутнє право повертати справу на новий розгляд, колегія апеляційного суду приймає дані докази як за належні.
Згідно з ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Згідно з ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Виходячи з правового аналізу зазначених норм, сервітут може бути встановлений лише землекористувачу (або власнику) сусідньої земельної ділянки. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, для користування якої йому необхідно встановити сервітут. А відтак, враховуючи викладене вище, в задоволенні позовної вимоги про встановлення на користь фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» земельну ділянку площею 522 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Леніна, 188/1, подібного тому земельному сервітуту, який був встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року слід відмовити.
Щодо встановлення особистого сервітуту, то встановлення особистого сервітуту регулюється нормами цивільного законодавства і може бути встановлений лише щодо конкретної фізичної особи.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року у справі № 07/1721 – скасувати частково, з наступним прийняттям нового рішення.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, керуючись ст. ст. 99, 101-104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка», м. Канів на рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року у справі № 07/1721 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2009 року у справі № 07/1721 скасувати частково. Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовної вимоги про встановлення на користь фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду через орендовану дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» земельну ділянку площею 522 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Леніна, 188/1, подібного тому земельному сервітуту, який був встановлений укладеним між дочірнім підприємством «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» і ТОВ «Канів-Нафта» договором встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) від 11.02.2003 року відмовити.
В решті залишити без змін.
3. Стягнути з фермерського господарства «Мрія-Агро-ІІ» на користь дочірнього підприємства «Нафта» закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Видати наказ.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи № 07/1721 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Яковлев М.Л.
Судді Жук Г.А.
Тарасенко К.В.
15.06.11 (відправлено)