ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р.Справа № 9/12/5022-207/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.             

Розглянув справу

за позовом  Заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, 46000, в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, 01001, Відділення "Тернопільське регіональне управління "Акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль, 46006       

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль, 46006            

про cтягнення заборгованості  в сумі 175 673 грн. 19 коп.

За участю представників сторін:

          прокуратури: Марцун А.А. –посвідчення №12 від 14.02.2011р.

           позивача: ОСОБА_1. –довіреність №139 від 19.05.2010р.

          відповідача: не з’явився

Прокурору та представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 19.04.2011р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

          Суть справи: Заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, Відділення "Тернопільське регіональне управління "Акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль  звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості  в сумі 175 673 грн. 19 коп. з яких : 143 750 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 23 926 грн. 26 коп. заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом, 313 грн. 50 коп. заборгованість по платі за перевірку документів, 7683 грн. 43 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

          Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Кредитного договору №61/10-К-08 від 22.07.2008р.; Додаткової угоди №1 від 20.10.2008р.; додаткового договору №1 від 24.02.2009р.; листа №143-11.б.б/57; Меморіального ордеру №TR.270191.1.426; банківськими виписками за рахунками; витягу з статуту АТ “Родовід Банк”,  іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 28.02.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 10.03.2011р., на 28.03.2011р., оголошувалась перерва до 11.04.2011р. та відкладався розгляд справи на 19.04.2011р.

Строк вирішення спору у справі № 9/12/5022-207/2011  встановлено до 11.04.2011р. За письмовим клопотанням від 11.04.2011р., поданим представником відповідача, та відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду від 11.04.2011р. строк розгляду справи  продовжено на п’ятнадцять днів до 26.04.2011р.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, підтверджуючи доказами, доданими до позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання 19.04.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 143-11-б.б./95 від 28.02.2011р., згідно якої просить суд стягнути з відповідача 143 750 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 26 551 грн. 15 коп. заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, 313 грн. 50 коп. заборгованості по платі за перевірку документів, 7683 грн. 43 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, всього 178298 грн. 08 коп.

При цьому вказує, що в позовній заяві в описовій частині позивачем помилково вказана сума по несплачених процентах за користування кредитом у розмірі 23 926,26 коп. хоч фактично зазначена сума становить 26 551,15 грн., зокрема, така відображена позивачем і в прохальній частині позову і в поданих розрахунках позовних вимог доданих до заяви. Відповідно загальна сума позовних вимог заявлена до стягнення є більшою і становить 178 298 грн. 08 коп.

Розглянувши зазначену заяву, суд, прийняв її до розгляду як таку, яка подана у відповідність до вимог ГПК України, зокрема, розцінює як заяву, якою збільшено розмір позовних вимог.

Із змісту ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги з новою ціною позову та з предметом позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (ідент. код 31830752) на користь ПАТ "Родовід Банк",  вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, в особі Відділення "Тернопільське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль, на  рахунок для стягнення заборгованості  №2909762 в АТ "Родовід Банк", МФО 321712, ЗКПО 14349442 143 750 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 26 551 грн. 15 коп. заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, 313 грн. 50 коп. заборгованості по платі за перевірку документів, 7 683 грн. 43 коп. пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, всього 178 298 грн. 08 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначають, що відповідачем в порушення договірних зобов’язань починаючи з травня 2009 року порушувались умови Кредитного договору, в зв’язку з чим існує заборгованість перед Банком як по поверненню кредитних коштів так і сплаті процентів. З огляду на наведене, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статтей 1048,1050 ЦК України.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 19.04.2011р. не забезпечив, проте, в попередніх судових засіданнях, у відзиві на позовну заяву від 10.03.2011р. №10/03 та в доповненні до відзиву на позов від 28.03.2011р. №28/03 посилається на зниження кількості замовлень на друк на 50% потужності у зв’язку з непередбачуваною, в період складання кредитного договору, кризою, що призвело до невиконання затвердженого бізнес-плану ТОВ "Укрпрінт-Захід" у частині доходів і відповідно ТОВ "Укрпрінт-Захід"  не може нести повне навантаження і в частині витрат, тобто немає фінансової можливості вчасно і повністю сплачувати банку платежі по кредиту. Так, станом на 31.12.2007р. прибуток складав 775,6 тис. грн., а на 31.03.2010р. –день заявлення листа банку, на 31.12.2010 року –збиток. У момент укладення договору представники ТОВ "Укрпрінт-Захід" виходили з того, що така зміна обставин не настане і виконання кредитного договору не порушить співвідношення майнових інтересів сторін –не призведе до невиплати заробітної плати працівникам, несплати за енергоносії.  Фактично, за твердженням відповідача, склалась ситуація, у якій виконання кредитного договору своєчасно є неможливим і якби такі обставини були відомі наперед, ТОВ "Укрпрінт-Захід" в жодному разі не уклав би Кредитного договору з ПАТ "Родовід Банк".  При цьому, відповідач вказує на те, що в даному випадку слід керуватись ст. 652 ЦК України та ст. 205 ГК України відповідно до яких господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає і це є підставою для зміни чи розірвання договору.

Також, представник відповідача зазначає, що з огляду на статтю 651 ЦК України з 25 січня 2011 року, тобто, на час звернення до суду із заявленими вимогами Кредитний договір №61/10-К-08 між позивачем та відповідачем розірвано, в зв’язку з чим представник відповідача позовні вимоги  в частині стягнення основної заборгованості за Кредитним договором вважає обґрунтованими з боку позивача (у разі, якщо заборгованість не погашалася частково виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. з фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.), проте, щодо заявлених решти частини вимог –стягнення несплачених процентів за користування кредитом, стягнення заборгованості по сплаті за перевірку документів, пені за порушення строків повернення кредиту, пені за порушення строків сплати процентів вважає безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення в т.ч. і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Зокрема, відповідач вважає, що зобов’язання за Кредитним договором припинилися в силу того, що заборгованість за ним стягнута відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. з фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. поручителів за Договорами поруки. Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 25.01.2011р. апеляційну скаргу товариства задоволено рішення скасовано частково, але в частині рішення про стягнення коштів з поручителів рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. залишено без змін. А тому, відповідач вважає, що позивач реалізував своє право на стягнення заборгованості за Кредитним Договором повністю, зокрема, достроково розірвав договір з 25.01.2011р.

Крім того, представник відповідача в попередніх судових засіданнях стверджував, що судом у іншій справі розглядається спір пов'язаний із вказаним спором, а саме, про звернення стягнення на предмет застави, якою забезпечено виконання зобов’язання за Кредитним Договором, що є предметом розгляду у даній справі.

Представник позивача проти твердження відповідача щодо розгляду господарським судом іншої пов’язаної з даною справи, заперечив. Зокрема, зазначив, що справа про звернення стягнення на предмет застави розглядається за іншими правочинами ніж ті, які є предметом розгляду у даній справі в тому числі і іншого Кредитного договору від 08.02.2008р. №61/03-КЛВ-08. На підтвердження чого надав відповідні ухвали господарського суду Тернопільської області із справи № 8/13/5022-301/2011.

Крім того, позивач подав суду Довідки Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 10.03.2011р. № 7040, від 07.04.2011 року №1347, та від 19.04.2011р. № 14977 в якій зазначається, що боржники ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2. згідно виконавчого листа 2-5804 від 29.11.2010 року Тернопільського міськрайонного суду про стягнення в користь АТ "Родовід Банк" заборгованість не сплатили (в т.ч. і станом на 19.04.2011р.).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому, суд розглядає спір без участі представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, доводи прокурора та представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2  ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного  Суду  України від  08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви, обґрунтовуючи підстави для звернення прокурора до суду за захистом прав і законних інтересів держави в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ, прокурор посилається на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009року №580 державою здійснена капіталізація АТ “Родовід Банк”, у зв’язку з чим 99,9% статутного капіталу Банку належить державі. Неповернення кредиту відповідачем може призвести до погіршення стану кредитування банку, а відповідно і розвитку банківського сектору держави та економіки, зменшення надходжень до бюджету, що порушує інтереси держави.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом між відкритим акціонерним товариством “Родовід Банк” (далі по тексту –ПАТ “Родовід Банк”, Банк, позивач або Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпрінт-Захід” (далі по тексту –ТОВ “Укрпрінт-Захід”, Позичальник або відповідач) 22 липня 2008 року укладено Кредитний договір №61/10-К-08 (далі по тексту –Кредитний договір),

При цьому, як вбачається із поданого позивачем витягу з Статуту публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", затвердженого наказом тимчасового адміністратора ВАТ "Родовід Банк" від 05.06.2009р. № 215 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2009р. № 225) погодженого НБУ від 16.06.2009р. та зареєстрованого в Державного реєстратора 17.06.2009р. за № 10711050019000325 найменування Відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" змінено на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" згідно з  наказом тимчасового адміністратора ВАТ "Родовід Банк" від 05.06.2009р. № 215 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2009р. № 225). Зазначені зміни здійснено на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Враховуючи зазначене, суд вважає публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" належним позивачем у справі.

Із змісту  п.п. 1.1., 2.1. Кредитного договору Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит у сумі 150 000 грн. на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, а Позичальник зобов’язувався повернути кредит рівними частинами, починаючи з тринадцятого місяця користування кредитними коштами, не пізніше 21 липня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених цим Договором.   

Кредит надавався Позичальнику з ціллю придбання обладнання (п.2.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору цей договір набуває чинності в момент нотаріального посвідчення договору застави, що є забезпеченням за цим Договором і діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов.

Строком дії Кредитного договору встановлено час впродовж якого існують зобов’язання сторін, що виникли на основі цього Договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.(п.п.5.2., 5.3.  Кредитного договору).

При цьому з поданого позивачем Договору застави від № 61/10-З-08 від 22.07.2008р. вбачається, що він укладений на забезпечення вимог за Кредитним договором № 61/10-К-08 від 22.07.2008р.  і посвідчений нотаріально 22 липня 2008р.

Оцінивши умови укладеного між сторонами Кредитного договору суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за  кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В свою чергу, з аналізу змісту статті 6 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із змістом статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, погодженні їх на вільний розсуд з врахуванням вимог Кодексів.

Відповідно до п.п. 2.3.,2.4. Кредитного договору датою надання кредиту вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості Позичальника за кредитом, наданим згідно з цим Договором. Сума кредиту у день його надання спрямовується Банком: на поточний рахунок Позичальника №26004201000016 у Банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2 цього Договору.

Як встановлено судом, позивач взяті на себе зобов’язання за Кредитним договором виконав. Так, в порядку передбаченому п.п. 2.3.,2.4. Кредитного договору, суми кредитних коштів зараховано 22.07.2008р. на позичковий рахунок та спрямовано Банком на поточний рахунок Позичальника (відповідача), що підтверджено відповідними виписками з банківських рахунків відкритих на виконання умов Кредитного договору та меморіальним ордером № TR.270191.1.426 від 22.07.2008р. в якому зазначено, що кошти спрямовуються на рахунок Позичальника №26004201000016 з призначенням платежу: Кредит згідно з Кредитним договором №61/10-К-08 від 22.07.2008 року.

Факт отримання кредиту не заперечується і представником відповідача у судових засіданнях та згідно поданих письмових відзивів на позов.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) виконання  боржником  обов'язку, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.п. 1.1 Кредитного договору Позичальник зобов’язувався повернути кредит  рівними частинами, починаючи з тринадцятого місяця користування кредитними коштами, не пізніше 21 липня 2011 року. В свою чергу згідно п.п. 3.4.4. Кредитного договору позичальник зобов'язувався повністю погасити заборгованість за кредитом, у строк встановлений пунктом 1.1. цього договору на рахунок Банку № 206333201000007. Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Банку № 206333201000007.

Проте, як зазначив позивач повернення кредитних коштів "тіла кредиту" відповідачем проведено частково в сумі 6250,00 грн. Зокрема, згідно довідки представленої ПАТ “Родовід Банк” із зазначенням дат та розміру проведених платежів, відповідачем сплачено: 01.09.2009р. –2000,00 грн.; 03.09.2009р. -1000,00 грн.; 04.09.2009р. –1000,00 грн.; 09.09.2009р. –2250,00 грн. Таким чином станом на час розгляду справи як стверджує позивач існує заборгованість з неповернутого "тіла" кредиту у розмірі 143 750,00 грн.    

Вказані розрахунки позивача відповідають відомостям, що містять виписки з рахунків у Банку, які відкривались Позичальнику на виконання умов Кредитного Договору, що надані позивачем на вимогу суду.

Факт існування заборгованості з неповернутого "тіла" кредиту не заперечується і представником відповідача, зокрема, у доповненні на відзив від 28.03.2011р. №28/03 та у судових засіданнях представник відповідача вважає обґрунтованими тільки вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, заборгованість відповідача по Кредитному договору в частині неповернутої основної суми "тіла" кредиту, яка станом на час розгляду справи становить 143 750 грн. 00 коп. При цьому доказів протилежного, в тому числі щодо погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок   позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно п.п. 3.1.3. Кредитного договору Банк наділений правом достроково стягнути, частково або в повному  обсязі, кредит та проценти за користування ним у разі порушення позичальником умов цього Договору.

У разі дострокового повернення кредиту встановлюється конкретний строк його погашення, про що повідомляється Позичальника за 3 (три) робочі дні.

Як встановлено судом 02.03.2010р. ПАТ “Родовід Банк” боржнику та поручителям за Кредитним договором направлено (пошт. квитанція від 02.03.2010р.) письмове повідомлення (лист від 01.03.2010р. вих. № 143-11-б.б./57) про порушення кредитних зобов’язань з вимогою повернути надані кредитні кошти у повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитом в термін до 15.03.2010р. Проте, як стверджує позивач зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Доказів протилежного відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

А тому, суд вважає правомірним звернення позивача до суду про дострокове повернення всієї частини позики (кредиту),  що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Пунктами 1.1., 2.6., 3.4.3. Кредитного договору встановлено обов’язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, а також порядок їх нарахування Банком та сплати Позичальником. Так, Позичальник зобов'язаний щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Пунктом 2.5. Кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом встановлено у розмірі 20,5% річних.

Разом з цим, сторонами укладеною 20 жовтня 2008 року Додатковою угодою №1 до Кредитного договору №61/10-К-08 внесено зміни до Кредитного договору, якими погоджено, що процентна ставка за користуванням кредитом встановлюється у розмірі 21,5% річних.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання згідно Кредитного Договору щодо погашення процентів за користування кредитом в сумах та в строки, обумовлені договором, виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, заборгувавши позивачу станом на день звернення з позовною заявою до суду 26 551,15 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом.

Так, позивачем надано обґрунтований розрахунок суми простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом. Як доказ, що підтверджує вірність вказаних розрахунків представником позивача подано суду відповідні банківські виписки за рахунками відкритими Банком відповідачу на виконання умов Кредитного договору (знаходяться в матеріалах справи) з яких вбачається, що Банком здійснено розрахунок процентів у відповідності до умов Кредитного договору та враховано платежі здійсненні відповідачем в погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, заборгованість відповідача по Кредитному договору по несплачених процентах за користування кредитом, у розмірі 26 551,15 грн. При цьому доказів протилежного, в тому числі щодо погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору сторони визначили плату за перевірку документів, наданих Позичальником для видачі кредитів та забезпечення кредитних розрахунків.

При цьому відповідно до умов Додаткової угоди від 24 лютого 2009 року, яка є невід'ємною частиною Кредитного договору сторони погодили пункт 2.8 Кредитного договору викласти в такій редакції:«2.8. Плата за перевірку документів становить 0,5% від суми кредитної лінії щорічно та починаючи з лютого місяця 2009 р. по червень місяць 2009 р. нараховується Банком в національній валюті України, на рахунок Банку № 35785201000003, МФО 321712 виходячи з розміру 0,1% щомісячно, що становить 150,00 грн. щомісячно 25-го числа за звітний період.

Починаючи з липня місяця 2009 р. плата за перевірку документів становить 0,5% від суми кредитної лінії щорічно та починаючи з липня місяця 2009 року по червень місяць 2010 р. нараховується Банком в національній валюті України, на рахунок Банку № 35785201000003, МФО 321712 виходячи з розміру 0,0418% щомісячно, що становить 62,70 грн. щомісячно 25-го числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно - "звітний період"), а також у день повного погашення заборгованості у разі дострокового погашення заборгованості та виконання зобов'язань за цим Договором, але не пізніше «21»липня 2011р.

Плата за перевірку документів сплачується Позичальником щомісячно, в період з 26-го  числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно, а також у день повного погашення заборгованості у разі дострокового виконання зобов'язань за цим Договором.

Позичальник доручає Банку, а Банк має право на підставі цього доручення здійснювати договірне списання з будь-якого поточного та іншого рахунку Позичальника, відкритого в Банку, грошових коштів в сумі строкової заборгованості за нарахованою платою за перевірку документів, простроченої заборгованості за нарахованою платою за перевірку документів, пені за несвоєчасну сплату плати за перевірку документів. Право на договірне списання строкової заборгованості за нарахованою платою за перевірку документів виникає у Банка в останній день періоду сплати плати за перевірку документів, встановленого цим пунктом Договору, а інших платежів - з дня, наступного за останнім днем строку, потягом якого Позичальник зобов'язаний виконати грошове зобов'язання за цим Договором щодо сплати плати за перевірку документів.

Проте, як доведено матеріалами справи, відповідачем в порушення договірних зобов’язань плата за перевірку документів в період з 26.01.2010р. по 25.06.2010р. не вносилась, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 313 грн. 50 коп. При цьому доказів протилежного, в тому числі щодо погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Щодо нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові  наслідки, встановлені договором, або  законом.

Пунктом 3.4.8. Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком. Застосування пені у випадку несвоєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом передбачено також і п.п. 3.1.10., 3.4.3 та 3.4.4. Кредитного Договору.

Позивачем надано суду відповідні розрахунки пені з яких вбачається, що остання нарахована позивачем за період з 02.08.2010р. по 31.01.2011р.

Розглянувши та оцінивши подані розрахунки та умови Кредитного договору, враховуючи також те, що судом встановлено, що Позичальником ТОВ "Укрпрінт-Захід" прострочено виконання зобов’язання за Кредитним Договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом суд вважає обґрунтованим нарахування пені позивачам у розмірі 6 322,10 грн. за порушення строків повернення кредиту та 1 361,33грн. за порушення строків сплати процентів за користування кредитом із врахуванням умов Кредитного договору та  вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Одночасно, розглянувши заперечення відповідача суд відхиляє їх та вважає помилковими з огляду на наступне.

Зокрема, відповідач посилається на ті обставини, що внаслідок непередбачуваної економічної кризи у державі в нього істотно зменшилася кількість замовлень на друк, обладнання працює лише на 50% потужності, що призводить до невиконання затвердженого бізнес-плану у частині доходів і відповідно відповідач не може нести повне навантаження і в частині витрат, тобто немає фінансової можливості вчасно і повністю сплачувати банку платежі по кредиту. При цьому, відповідач вказує на те, що в даному випадку слід керуватись ст. 652 ЦК України та ст. 205 ГК України відповідно до яких господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає і це є підставою для зміни чи розірвання договору.

Проте, суд в даному випадку має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 205 ГК України господарське зобов'язання  припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це  управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

В свою чергу ч. 1 статті 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Разом з цим, суд вважає помилковим застосування у даному випадку до спірних правовідносин положень вказаних статей 205 ГК України. Зокрема, на думку суду з аналізу зазначених статей у сукупності із іншими нормами цивільного та господарського законодавства, неможливість виконання зобов’язання, за яку не відповідає жодна із сторін,  можуть бути викликані перешкодами для виконання зобов’язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, загибеллю майна, що є предметом зобов’язання, у разі ліквідації суб’єкта господарювання якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням, або іншими подібними обставинами. Саме такі обставини, які спричиняють неможливість виконання зобов'язання передбачені у тих положеннях чинного законодавства, де використовується це поняття. При цьому як правило, зазначені обставини мають форс-мажорний характер.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у  разі  якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одночасно, суд вважає, що посилання відповідача на настання економічної кризи, яка негативно вплинула на діяльність відповідача не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер і у повній мірі стосується обох договірних сторін та не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання Кредитного Договору [пост. ВГСУ від 24.01.2011р. № 33/26, від 20.01.2010р. № 60/29-09 ].

При цьому суд має за необхідне відмітити, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ч. 1 ст. 44 ГК України).   

Як  вбачається із змісту вказаного Кредитного Договору №61/10-К-08, що є предметом розгляду у справі, він укладений 22.07.2008р., а тому умови які були пов’язані із виконанням договору були йому відомі на момент отримання кредиту. В зв’язку з чим погіршення фінансового стану позивача в даному випадку суд не розцінює як істотну обставину у розумінні статті 652 ЦК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу звільнення від обов’язку виконання зобов'язання за Кредитним Договором, а також від відповідальності за невиконання зобов'язання за Кредитним Договором на зменшення отриманих ним прибутків в результаті економічної кризи.

Вважає суд також помилковим і твердження відповідача про те, що з огляду на статтю 651 ЦК України з 25 січня 2011 року, тобто, на час звернення до суду із заявленими вимогами Кредитний договір №61/10-К-08 між позивачем та відповідачем розірвано в силу того, що пред'явлено вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором і відповідно проценти та штрафні санкції не повинні нараховуватись позивачем за Договором з моменту пред’явлення такої вимоги та її задоволення судом.

Зокрема, відповідач вважає, що зобов’язання за Кредитним договором припинилися в силу того, що заборгованість за ним стягнута відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. з фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. поручителів за Договорами поруки. Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 25.01.2011р. апеляційну скаргу товариства задоволено рішення скасовано частково, але в в частині рішення про стягнення коштів з поручителів залишено без змін. А тому відповідач вважає, що позивач реалізував своє право на стягнення заборгованості за Кредитним Договором повністю, зокрема, достроково розірвав договір з 25.01.2011р.

Проте, на думку суду зазначені твердження представника відповідача є помилковими.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.  Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.  Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом з метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 22.07.2008р. між ВАТ “Родовід Банк” та відповідачем ОСОБА_2., а також ОСОБА_4., ОСОБА_3 було укладено договори поруки №61/10-П.1-08, №61/10-П.2-08, №61/10-П.3-08, згідно яких останні зобов’язувалися солідарно відповідати перед кредитором по зобов’язаннях ТзОВ “Укрпрінт-Захід” за кредитним договором №61/10-К-08 від 22.07.2008р.

Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. № 2-5804/10 стягнуто солідарно з ТОВ "Укрпрінт-Захід", ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. в користь АТ "Родовід Банк" 147 994 грн. 12коп. заборгованості за кредитним договором № 61/10-К-08 від 22.07.2008р. Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 25.01.2011р. апеляційну скаргу товариства задоволено частково рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.10.2010р. в частині стягнення солідарно з ТОВ "Укрпрінт-Захід" боргу за кредитним договором частково скасовано і в цій частині справу провадженням закрито. В решті рішення суду залишено без змін.

Проте, на думку суду, є помилковим з боку відповідача ототожнення вимог про дострокове стягнення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України з розірванням кредитного договору передбаченим статтею 651 ЦК України. Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами.

Необхідно зазначити, що дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов’язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК зазначено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Слід також зазначити, що наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами. Тобто саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов’язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на викладене наявність, наприклад, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника–юридичної особи не є перешкодою для пред’явлення окремого позову до поручителя–фізичної особи.

Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов’язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником —за кредитним договором; між кредитором і поручителем (іпотекодавцем тощо) —за відповідним договором, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин (затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, 2010р.) на яку посилається і представник відповідача у доповненні до відзиву на позов.

При цьому Позивачем подано суду Довідки Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 10.03.2011р. № 7040, від 07.04.2011 року №1347, та від 19.04.2010р. № 19/14977 з яких вбачається, що боржники ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2. згідно виконавчого листа 2-5804 від 29.11.2010 року Тернопільського міськрайонного суду про стягнення в користь АТ "Родовід Банк" заборгованість не сплатили (в т.ч. і станом на 19.04.2011р. день прийняття рішення).

Також суд відхиляє і заперечення відповідача, щодо того, що судом у іншій справі розглядається спір пов'язаний із вказаним спором, а саме про звернення стягнення на предмет застави, якою забезпечено виконання зобов’язання за Кредитним Договором, що є предметом розгляду у даній справі.

Як встановлено судом в забезпечення погашення коштів по кредитному договору сторонами укладено договір застави від 22.07.2008 року № 61/10-З-08, згідно якого ОСОБА_2. (як Заставодавець) та ВАТ "Родовід Банк" в особі Радника Першого заступника Голови Правління Банку Олексюк О.М. уклали цей договір предметом якого є передача в заставу Заставодержателю належне Заставодавцю на праві власності майно: обладнання, листопідбірна лінія "Muller Langefeld Laconda 620 HF 33C", яке розташоване в м.Тернопіль, по вул.Лукіяновича,8. Передане в заставу майно за згодою сторін оцінене в 173 650,00 грн.

Проте, з поданих позивачем доказів вбачається, що господарським судом Тернопільської області розглядається інша справа № 8/13/5022-301/2011 за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ, в особі Відділення "Тернопільське регіональне управління "АТ "Родовід Банк", м. Тернопіль  до Приватного мале підприємства "Продюсерський центр Матвєй", вул. Лукіяновича, 8, м. Тернопіль,46006  (вул. Петриківська, 25а, к. 8, м. Тернопіль) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лукіяновича, 8, м. Тернопіль,46006  (вул. Карпенка, 4А/4, м. Тернопіль) про звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави №61/03-З.3-08 від 08.02.2008 року ПМП "Продюсерський центр Матвєй".

Розглянувши та оцінивши подані позивачем ухвали із справи № 8/13/5022-301/2011 суд приходить до висновку, що у вказаній справі розглядається спір про звернення стягнення на предмет застави за іншими правочинами ніж ті, які є предметом розгляду у даній справі в тому числі і іншого Кредитного договору від 08.02.2008р. №61/03-КЛВ-08.

При цьому з боку відповідача суду не надано належних доказів в підтвердження розгляду іншим судом спору пов'язаного із вказаним спором, а саме про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 61/10-К-08 з Позичальника чи звернення стягнення на предмет застави, якою забезпечено виконання зобов’язання за Кредитним договором № 61/10-К-08, що є предметом розгляду у даній справі (з поданням відповідних кінцевих судових актів у даних справах (рішення, ухвала, тощо).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів  вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає документально підтвердженою прокурором і позивачем та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід на користь позивача –публічного акціонерного товариства "Родовід Банк",  м. Київ, в особі Відділення "Тернопільське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 143 750 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 26 551  грн. 15 коп. заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, 313 грн. 50 коп. заборгованості по платі за перевірку документів, 7 683 грн. 43 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.  

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, із змісту ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті  за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 49 ГПК України державне мито,  від  сплати  якого  позивач  у  встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

За змістом пункту 30 частини першої статті 4 Декрету КМУ "Про державне мито" Генеральна  прокуратура  України  та  її  органи  звільнені від сплати державного мита, в тому числі за позовами, з якими вони звертаються до господарського суду в інтересах громадян і держави.

Виходячи із змісту зазначених норм, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог судом,  1 782 грн. 98 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі та стягуються в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                                               ВИРІШИВ:

            1.  Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (ідент. код 31830752) на користь ПАТ "Родовід Банк",  вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, в особі Відділення "Тернопільське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль, на  рахунок для стягнення заборгованості  №2909762 в АТ "Родовід Банк", МФО 321712, ЗКПО 14349442 –143 750 (сто сорок три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 26 551 (двадцять шість тисяч п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 15 коп. заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, 313 (триста тринадцять) грн. 50 коп. заборгованості по платі за перевірку документів, 7683 (сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 43 коп. пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

           3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (ідент. код 31830752)  в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі - 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. державного мита.

           4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (ідент. код 31830752) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

     На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.

           Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

          Повне рішення складено та підписано 26.04.2011р.